Пам’яті старшого лейтенанта, командира взводу Сергія Добротуна

Рятуючи побратимів, віддав життя за них та Україну

Сергій народився у 1988 році в селі Арбузинка Миколаївської області. З дитинства займався тайським боксом, виборов розряд кандидата у майстри спорту України. Після школи опанував професії каменяра-монтажника та зварювальника у Южноукраїнському професійному ліцеї.

З 2007 року хлопець проходив строкову військову службу у Львові - в славетній 80-й бригаді. Згодом підписав контракт та служив у військовій частині Національної гвардії України.

"У Сергія з дитинства була мрія бути військовою людиною і до цієї цілі він завжди йшов. Був вимогливий до себе та оточуючих", - розповіла дружина Жанна.

У травні 2014 року Сергій був одним із перших добровольців, який вирішив захищати суверенітет країни в зоні проведення АТО. Воював в районі Ясинуватої Донецької області, брав участь у важких бойових зіткненнях з противником, який мав суттєву перевагу як у військовій техніці, так і в чисельності.

Жанна згадує, що у вересні того ж року, після наказу на передислокацію резервів до Слов’янська, підрозділ Сергія потрапив в оточення противника. Наші воїни 19 діб тримали кругову оборону, відбиваючи постійні атаки. Жінка з гордістю розповідає, що чоловік та його побратими проявили неабияку мужність, витримку та професіоналізм, діючи в складних умовах. Вони вийшли з оточення і продовжили захищати Батьківщину. У 2016 році Сергій отримав відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції».

"У мого чоловіка був позивний «Sierra», таким його всі памʼятають. Мій чоловік був сильним духом за ним йшло багато людей, його поважали, - розповідає Жанна.

Вона згадує, що з червня 2024 року Сергій виконував бойові завдання у статусі командира зведеного взводу військової частини 3044 у складі сил 15-ї бригади оперативного призначення Нацгвардії в районі населеного пункту Вербове на Запоріжжі.

17 липня, отримавши інформацію про можливий штурм противника, військовий підрозділ під командуванням Сергія посилив позицію, організував ефективну оборону та відбив штурм без втрат. Особисто Сергій у тому бою знищив двох ворожих піхотинців.

За три дні противник знову намагався штурмувати позиції з боку Вербового, залучивши бронетехніку, артилерію та дрони. Однак завдяки вміло організованій обороні наші воїни відбили штурм.

Під час бою троє військовослужбовців отримали поранення. Сергій швидко організував групу евакуації, яка, на жаль, потрапила під мінометний обстріл та атаку ворожих дронів. Попри поранення він продовжував керувати групою та прикривав побратимів, сам залишаючись під обстрілом.

"Сергій сумлінно виконував свої професійні обовʼязки командира. Рятуючи побратимів, отримавши поранення, наказав вивести поранених в безпечне місце та сам стік кровʼю. Мій чоловік загинув як справжній, відданий Батьківщині Герой!”, - каже Жанна.

Без батька залишилися 13-річний син та однорічна донька.

"Я відчуваю безмежний біль та сум. Сергій був чудовим чоловіком, люблячим батьком своїх дітей. Він любив життя, мріяв побачити, як зростає його маленька донька, яку він хотів довгий час", - ділиться дружина полеглого воїна.

Вона зареєструвала на сайті Президента петицію з проханням присвоїти Сергію Добротуну звання Героя України, яка ще не набрала необхідної кількості голосів, тож рідні Воїна просять допомогти своїми підписами.