Подружжя з Херсона засудили до 11 років увʼязнення за роботу в окупаційній залізниці

Двох мешканців Херсона Ольгу та Вадима Арсенєнків визнали винними у пособництві державі-агресору.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вироки суду.

Ольга Арсенєнко – колишній диспетчер Херсонської філії ПрАт «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту». Її чоловік Вадим Арсенєнко працював слюсарем на підприємстві до 2017 року, коли вийшов на пенсію.

Окупанти створили на базі захопленого майна «Державне унітарне підприємство «Херсонська залізниця» і Ольга Арсеєнко його очолила. За версією обвинувачення, жінка пропагувала ідеї «руского міра» в середовищі співробітників залізничного транспорту та закликала їх до зайняття посад на підприємстві, утвореному окупаційною владою, і на зборах видавала зразки заяви про прийняття на роботу.

Державне унітарне підприємство «Херсонська залізниця» повинно було транспортувати військову техніку і особовий склад збройних сил Російської Федерації на територію України.

Вадим Арсенєнко під час окупації був начальником підрозділу технічного відділу «Міжрегіонального підприємства промислового залізничного транспорту» Державного унітарного підприємства «Херсонська залізниця». Він збирав працівників і також закликав їх влаштовуватися на роботу в створене окупантами підприємство, давав зразки заяв та обіцяв високу зарплату у російських рублях. Крім того, особисто та шляхом надання вказівок підлеглим працівникам забезпечував ремонт тепловозів та іншого рухомого складу, що був привласнений і використовувався Державним унітарним підприємством «Херсонська залізниця» в інтересах окупаційної влади.

Ольга Арсенєнко в судовому засіданні вину не визнала. Вона пояснила, що після окупації міста до неї додому приїхали представники РФ зі зброєю,  відкривав двері її чоловік. Сказали, що набирають на роботу. Чоловік розказав, що його вдарили в пах. На роботу заставляли виходити, спочатку не хотіла виходити, але порадившись із чоловіком, вирішила піти, оскільки невідомо, що їх чекало. Сказали що не можуть знайти начальника підприємства.і вона написала заяву. На зборах люди цікавились скільки будуть платити. До 30 червня 2022 року люди тільки працевлаштовувались. Був графік виходу на роботу. Приводили до ладу територію та будівлю, прибирали. До 15 серпня 2022 року працювали, а потім оголосили, що закривають підприємство, бо нерентабельно тримати працівників.

Вадим Арсенєнко в судовому засіданні вину також заперечував. Він заявив, що посаду на підпримстві займав формально, з посадовими обов`язками не ознайомлювався. При прийомі на роботу йому сказали, що він лише буде як водій супроводжувати дружину, яка стала начальником підприємства. Крім того, діяв не добровільно, а під загрозою застосування до нього та його дружини фізичного насильства та зброї. Представники окупаційної адміністрації хотіли знати, яке обладнання і майно є на підприємстві, і він брав участь в інвентаризації. На його думку, перепис майна здійснювався формально, лише по компʼютерним даним обліку. В його обовʼязки входило слідкування за справністю тепловозів, забезпечення безпеки праці на залізниці. Арсенєнко вважає, що його дії як праця цивільного населення на окупованій території, за нормами міжнародного права, не можуть бути віднесені до кримінально караних діянь. Він лише очолив збори працівників, люди прийшли, щоб найматися на роботу, оскільки потребували засобів до існування. Працівників до праці в депо закликав Кузнєцов як представник адміністрації, а не він.

Також Арсенєнко стверджував, під час окупації приховано діяв на шкоду окупаційній владі, пошкодивши тепловоз і допомогав партизанському руху. Він наполягав на допиті низки свідків, які, начебто, мали підтвердити існування партизанського руху. Але суд відхилив ці клопотання про допит свідків яе немотивовані – без зазначення обставин, що ці свідки можуть повідомити по суті справи.

Вадима і Ольгу Арсенєнків судили окремо і в різних містах. Херсонський міський суд 10 грудня засудив жінку до 11 років увʼязнення, а чоловіка Шевченківський міський суд через місяць засудив до аналогічного покарання. Вадим Арсенєнко у судових засіданнях стверджував, що їх спеціально розділили, щоб не дати повноцінно захищатися.

Як докази в суді були представлені документи щодо діяльності «Государственного унітарного предприятия «Херсонская железная дорога», вилучені після звільнення Херсона.

Свідком по обох справах була економіст матеріального забезпечення на ПРАТ «Київ Дніпровське МППЗТ». Вона розповіла, що 10 червня 2022 року старший інспектор з кадрів викликала її на збори. Був новий директор, яка агітувала працювати на окупаційну владу, сказала, що будуть виплачувати по 10 тисяч російських рублів. За час окупації у вантажних потягах перевозили зерно і зброю, а також були налагоджені пасажирські перевезення сполученням Херсон-Крим. Вадима Арсенєнка свідок  особисто сприймала на зборах за його поведінкою як представника окупантів, оскільки він вітав «нову» владу, агітував влаштовуватися на роботу. Свідок відмовилася працювати, проте залишалася в місті. Потім Ольга Арсенєнко з чоловіком приїздили до свідка додому за ключами від сейфу з документами. Пізніше приїжджали також озброєні представники окупаційної влади з вимогою дати доступ до документів.

Показання дали працівники, який приходили на підприємство забирати свої трудові книжки. Тоді бачили Ольгу Арсенєнко та її чоловіка, який пропонував роботу, кажучи, що зарплата буде 40 тисяч рублів, наголошуючи, що окупаційна влада прийшла надовго.

Один зі свідків працював монтером колії Херсонської філії МППЗТ і влітку 2022 року прийшов на підприємство, щоб забрати свої речі та документи. За його словами, Вадим Арсенєнко з дружиною того дня проводив збори і роздавав картки російських операторів мобільного звʼязку, обіцяв підйомну грошову допомогу тим згодиться працювати.

Показання обвинувачених в частині того, що вони погодилася працювати з окупаційною владою під тиском, суд не прийняв, оскільки це не підтверджується будь-якими доказами. Після деокупації Херсона, подружжя Арсенєнків не зверталось до правоохоронних органів із заявою про тиск з боку окупаційної влади.

Доводи Вадима Арсенєнка, що він не міг відмовитися від запропонованої посади, на думку суду, спростовуються показання свідків. Так одразу четверо свідкі, будучи працівниками залізниці до окупації, не погодитися продовжити роботу на створеному окупаційною владою підприємстві. Натомість Арсенєнко  очевидно добровільно влаштувався на роботу, хоча з грудня 2017-го був звільнений у звʼязку з виходом на пенсію.