Розсекречено “Досьє Філбі” – найбільшого зрадника Великої Британії. Нова інформація про агента КДБ

У Великій Британії розсекречено документи MI5,, що стосуються найгучнішого шпигунського скандалу – введення агента КДБ Кіма Філбі та інших членів “Кембриджської п’ятірки” в “святая святих” британської Секретної служби.   Про це пише видання “The New Time” з посиланням на британські ЗМІ.

Газета The Times поміщає статтю відомого історика та автора книги про Кіма Філбі “Шпигун серед друзів. Велика зрада Кіма Філбі” Бена Макінтайра про сенсаційну інформацію, яка стала відома завдяки тому, що 13 січня 2025 року було розсекречене досьє, яке складається з 21 файлу раніше секретних матеріалів.

Автор публікації пише:

“…Нарешті може бути розказана остання глава найгучнішого шпигунського скандалу в Британії: оприлюднені файли служби безпеки свідчать про тривале полювання на Кіма Філбі, сумнозвісного “крота” КДБ у МI6, який шпигував для СРСР протягом трьох десятиліть….”

Усім, хто стежив за історією “Кембриджської п’ятірки”, історії про найбільший провал британських спецслужб, сюжет відомий. Коротенько для тих, хто не в курсі.

У 30-х роках минулого століття КДБ завербував випускників Кембриджу, які співчували Радянському Союзу (Кіма Філбі, Доналда Маклейна, Ентоні Бланта, Гая Берджеса, Джона Кернкросса), і які згодом потрапили до & nbsp;британського істеблішменту, зокрема й до & nbsp;британського істеблішменту, & nbsp;і в & nbsp;;британський істеблішмент, у тому числі й в МI6 (SIS, Секретна служба, розвідка) та у МЗС Великої Британії. Філбі був завербований радянською розвідкою в 1934 році незабаром після закінчення Кембриджського університету. Під час війни він став співробітником МI6 і швидко просувався службовими сходами, передаючи до Москви всі секрети, які йому вдавалося зібрати, що приводило до убивчих (у буквальному сенсі) результатів. У 1963 році він був остаточно викритий, коли працював журналістом у Бейруті, але встиг втекти в останню мить до Москви, де і помер 25 років по тому.

У досьє МI5 з 21 файлу, розсекреченого Національним архівом (National Archive – державний архів офіційних документів) описано всі етапи цих унікальних шпигунських дій: від вербування молодого комуніста, співчуваючого Радянському Союзу Кіма Філбі, до моменту, коли в Бейруті його найстаріший друг і колега по МІ6 Миколас Елліотт поговорив з ним “начистоту”, поставивши пряме запитання: чи працює він на КДБ

Зізнання

Зізнання Філбі Елліотту – найцікавіший документ з тих, що нині розсекречені, це суміш правди, напівправди і брехні, яка, як вважає Бен Макінтайр, дала Філбі достатньо часу, щоб попередити КДБ і організувати свою втечу.

Ніколас Елліотт таємно записав їхню розмову, і її розшифровка опублікована вперше. Вона дає унікальну можливість проникнути у свідомість найбільшого зрадника Великої Британії та свідчить про жорстоко віддану дружбу.

Про те, що у Філбі на руках кров, ми знаємо з раніше опублікованих документів. Сам Бен Макінтайр у своїй книжці “Шпигун серед друзів” розповідає історії зради Філбі, що призвели до загибелі британських агентів, проте з щойно розсекречених матеріалів стали відомі нові страшні свідчення

Ліквідація потенційного перебіжчика

(Історія з викриттям Костянтина Волкова – офіцера КДБ, який намагався втекти до Британії в 1945 році і інформація про якого загрожувала викриттям Філбі).

Волков і його дружина були схоплені кілерами КДБ під прикриттям, вивезені до СРСР і ліквідовані. В одній із розмов з Елліоттом Філбі зізнався в тому, що викрив Костянтина Волкова. Ось що пише автор публікації Бен Макінтайр:

“…Інцидент з Волковим став вкрай небезпечним моментом для Філбі. У вересні 1945-го року Волков прийшов до британського консульства в Стамбулі і запропонував передати неймовірно цінну інформацію в обмін на 50 000 фунтів стерлінгів і перекидання його до Великої Британії. Серед найбільш “небезпечних” для Філбі секретів була інформація про існування дев’яти радянських агентів у британському істеблішменті: семи в Міністерстві закордонних справ і двох у Міністерстві закордонних справ МI6. Один із них, як з’ясував Волков, очолював контррозвідувальний підрозділ: це був Філбі.

Зрозумівши, що його ось-ось викриють, Філбі послав термінове попередження своєму куратору в КДБ, особисто взявся за кейс Волкова і вилетів до Туреччини. На той час, коли він прибув до Стамбула, Волкова і його дружину вже викрали, накачали наркотиками, поклали на ноші, обмотали бинтами і вивезли з країни на літаку в Болгарію лікарем і двома офіцерами КДБ.Більше їх ніколи ніхто не бачив…”.

Волков запропонував МI6 величезну кількість матеріалів, серед яких були не лише конкретні імена агентів КДБ, а й копії всіх наданих ними матеріалів, а також повний список усіх співробітників КДБ у Москві, конспіративні квартири, паролі та навіть ключі від картотечних шаф у штаб-квартирі КДБ.

Якби ці відомості потрапили на Захід, вони б змінили хід холодної війни, вважає автор статті Бен Макінтайр. Втручання Філбі та ліквідація Волкова стали його найбільшим актом шпигунства на користь Радянського Союзу.

У своєму донесенні до МI6 зі Стамбула Філбі відвернув увагу від істинної причини зникнення Волкова, написавши: “Можливе пояснення, що Волков сам себе підставив. Або він сам, або його дружина, або вони обидва зробили якусь трагічну помилку”.

Ніколас Елліотт під час їхньої бесіди в Бейруті безпосередньо запитав Кіма про долю Волкова. “Я припускаю, що ти передавав КДБ інформацію, яка становила для них безпосередній інтерес, наприклад, справу Волкова?” – запитав Елліотт. “Так”, 

Втеча Берджесса і Маклейна

У 1951-му році після втечі його колег по роботі на КДБ Гая Берджесса і Доналда Маклейна до Москви Філбі зрозумів, що його можуть у будь-який момент розкрити. На той час Філбі обіймав посаду начальника відділу МI6  у Вашингтоні – одну з найвищих посад у британській розвідці.

Берджесс працював у Міністерстві закордонних справ і жив у будинку Філбі, коли Філбі дізнався, що Маклейна, який теж працював у Міністерстві закордонних справ, ось-ось викриють у Британії. Він терміново відправив Берджесса до Лондона, щоб той попередив Маклейна і організував його вивезення з країни.

Дізнавшись, що Берджесс теж утік, Кім Філбі зрозумів, що скоро прийдуть і за ним. “Це був найжахливіший момент у моєму житті”, – сказав він Елліотту

Допит

Філбі був відкликаний до Лондона, де зазнав найжорстокішого допиту з боку юриста МI6 Хеленуса “Бастера” Мілмо. Стенограма допиту входить до числа нещодавно оприлюднених файлів. Філбі неодноразово піддавали перехресному допиту, запитували про його зв’язки з Маклейном і Берджесом, про його першу дружину-комуністку, про його політичні погляди і про долю Волкова.

“Ви зневажали Волкова?” – поставив запитання Мільмо.”Він був просто перебіжчиком”, – відповів Філбі, категорично заперечуючи свою роль у його ліквідації. – Філбі, категорично заперечуючи свою роль у його ліквідації;

Кім Філбі на прес-конференції, 1955. Фото: Harold Clements / Getty Images

Філбі ні в чому не зізнався, і хоча Мілмо та Мілмо і МІ5 були переконані в його винуватості, вони дійшли висновку, що “серед тих, хто, за словами Мілмо і Мілмо, є “серед тих, хто, за словами Мілмо, не є “серед тих, хто, за його словами, є “серед тих, кого, за його словами, не є “серед тих, кого, за його словами, є “серед тих, кого, за його словами, є “серед тих, кого, за його словами, є “серед тих, кого, за його словами, є “серед тих, кого;висновку, що “серед його відповідей не було жодного зізнання, яке можна було б використати в суді”.

Філбі був змушений звільнитися з “МІ6”, але за допомогою своїх колишніх колег, зокрема Ніколаса Елліотта, у 1956 році він влаштувався працювати журналістом у 1956 році, а також у 1956 році;влаштувався працювати журналістом і переїхав до Бейрута в якості кореспондента тижневиків The Economist і The Observer

Зрада друга

У 1962-му році МI5 нарешті знайшла необхідні докази, допитавши подругу Філбі Флору Соломон, яка розповіла, що він намагався її завербувати як радянського агента ще у 1934-му році. Її допит у МI5 включений до розсекреченого досьє Філбі. Там є один цікавий момент, як у 1951 році, коли вона зіткнулася з ним на вечірці, “у його погляді вона побачила благання”, як вона сказала. У неї не було жодних сумнівів, що він просив її не розповідати про те, що вона про нього знає.

Тільки після цього Ніколаса Елліотта відправили в Бейрут на зустріч із Філбі. Йому все ж вдалося домогтися визнання. Зробив він це таким чином: він запросив Філбі на зустріч, поставив у квартирі “жучок” і прямо звинуватив його у зраді. На записах цих розмов чути, як спочатку Філбі все заперечує, але потім “по дружбі”, як він сказав, зізнається Елліотту в тому, що працював на КДБ.

“Я б точно не став говорити ні з кимось іншим”, – сказав він, випромінюючи лестощі. “Коли ти сказав мені, що віриш у докази проти мене, це мене остаточно переконало. Я чекав цього моменту 28 років…”.

За словами Філбі, він вважав, що єдиний вибір для нього – це “самогубство або судове переслідування”, але Елліотт запропонував йому вихід, пообіцявши, що якщо той повністю зізнається в усьому, то його пробачать. Частина досьє досі засекречена, пише автор публікації, тож незрозуміло, які юридичні підстави були у Елліотта, щоб запропонувати Філбі імунітет від судового переслідування. Можливо, це був просто виверт, щоб змусити його говорити

Зізнання… і нова брехня

Протягом наступних кількох днів, у розмовах і листах, Філбі давав напівзізнання, “особисто запевнивши друга, що говорить правду, усю правду і нічого, крім правди”. Дещо з цього справді було правдою, але майже марною, сущі крихти, дещо було навмисно розпливчастим, більша частина була брехнею, і все це було приправлено фірмовою чарівністю Філбі та неодноразовими згадками про їхню дружбу. За словами Філбі, для нього було “величезним полегшенням увикласти все начистоту”.

Ось як він зізнався, що завербував Маклейна: “Оскільки я завербував його першим, найменше, що я міг зробити, – це зняти його з гачка”. Однак твердження, що він не мав з ним контактів з 1934 року, було брехнею, пише Бен Макінтайр.

Ще однією брехнею було твердження Філбі, що Ентоні Блант не є агентом КДБ. (Ентоні Блант – мистецтвознавець і куратор “Картинної галереї Букінгемського палацу”, був одним із “Кембриджської п’ятірки”. Він був викритий і зізнався в роботі на КДБ у 1964 році, але залишався куратором “Картинної галереї” до 1973 року. – NT).

У розсекречених документах є цікава подробиця про те, що нині покійній королеві Єлизаветі II повідомили, що один із її високопоставлених придворних був російським шпигуном, лише 1973 року, тобто майже через 10 років після її власного зізнання. Судячи з розсекречених документів, королева досить спокійно сприйняла цю інформацію. У публікації Times цих подробиць немає, але, наприклад газета Daily Mail, як і багато інших, написала про це 14 січня.

Брехав Філбі, стверджуючи, що припинив роботу на КДБ у 1946 році і відтоді нібито не контактував із росіянами. Насправді він продовжував шпигувати на користь Радянського Союзу впродовж усього свого перебування в Америці і продовжував це робити, живучи в Бейруті.

У Філбі на руках кров сотень людей

На запитання про те, скількох людей він здав, він зам’явся, розповів Ніколас Елліотт: “Я не можу пригадати нічого конкретного”. Насправді, пише Бен Макінтайр, десятки, можливо, сотні людей загинули внаслідок його діяльності.

Під час бесід з Елліоттом Філбі демонстрував те, що Елліотт називав “контрольованою шизофренією”, – подвійне мислення подвійного агента. Наприклад, Філбі сказав йому: “Я  відчуваю фантастичну лояльність по  відношенню до  SIS (Секретній службі МI6.- NT), у мене там чудові друзі, але .

“У стенограмі часто спливає те, що Грем Грін називає “крижинкою” в душі Філбі”, – пише Бен Макінтайр. Наприклад, у якийсь момент він описує одного зі своїх кураторів із КДБ як “дуже, дуже милу людину… але, очевидно, готову намагатися… але, вочевидь, готової катувати і вбивати кого завгодно”.

Розповідаючи про свої останні бесіди з Філбі в Бейруті, Елліотт цитує сказані йому слова: “Якби мені довелося прожити своє життя наново, я, імовірно, поводився б точно так само”.”Вам не варто турбуватися про те, що я зроблю, як Берджесс”, – сказав Філбі Елліотту на прощання. “Якби я збирався “злиняти”, я зробив би це багато років тому”.

Вони розлучилися полюбовно, після того як Філбі погодився на подальші бесіди. Після цього співробітник МI6 Миколас Елліотт полетів до Африки

Останнє “прощавай” і втеча до Москви

За кілька днів, 23 січня 1963 року, Філбі не з’явився на звану вечерю, сів на російський вантажний корабель, пришвартований у порту Бейрута, і вирушив до Москви. Записка, яку він залишив своїй дружині Елеонорі, яка нічого не знала про його шпигунську діяльність, була останньою брехнею:

“…Дорогенька, мене терміново відправили у відрядження, вибач, що не можу зараз розповісти подробиці, але плани досить розпливчасті. Ні про що не хвилюйся. Скажи всім, що я здійснюю тур по регіону. Поцілуй діточок, кохаю тебе безмірно… Твій Кім…

Рудовоз “Долматово”, на якому Філбі евакуювався з Бейрута до Радянського Союзу. Фото: fleetphoto.ru

Хоча початок публікації в The Times свідчить, що останню главу в гучній історії зради Кіма Філбі можна тепер розповісти, насправді поки що історія остаточно не закрита. І питання залишаються.

Могила Філбі на Кунцевському кладовищі Москви. Фото: Сергій Семено

Чи навмисно друг Філбі залишив двері до Москви відкритими?

Розсекречені файли дають відповіді на багато запитань, пов’язаних із Філбі, найуспішнішим подвійним агентом в історії. Але одна загадка залишається нерозгаданою. Чи хотів Елліотт, щоб Філбі втік, і чи спеціально залишив двері в Москву відкритими? Чи був Елліотт, засліплений дружбою, обдурений востаннє, чи він вів набагато тоншу гру?

Навіть Філбі не був упевнений у відповіді. З Москви він писав своєму старому другові: “Я  не  можу позбутися  думки, що, можливо, ти  хотів, щоб я  “злиняв”“ (- на  жаргоні розвідки це означає “втеча”).

Елліотт навмисно каламутив воду, – пише Макінтайр, він нічого не записував на папері та в 1994 році забрав цей останній секрет у могилу.

Автор: Маша Слонім

Джерело: “The New Time“