Тисячі років тому люди "принесли в жертву" сотні стародавніх каменів: ми нарешті знаємо, чому

Тисячі років тому люди на нинішньому данському острові Борнхольм кидали сотні загадково висічених каменів у канаву, а потім закопували їх. Призначення цих стародавніх каменів, також відомих як"сонячне каміння", і причини їх масового кидання в канави залишалися своєрідною загадкою, яку вчені довгий час не могли розгадати. Але тепер все змінилося, пише Science Alert.

У новому дослідженні вчені з Копенгагенського університету вивчили стародавній лід, витягнутий із Гренландії, щоб знайти відповідь. Близько 4 900 років тому на Землі сталося велике виверження вулкана — воно було такої сили, що могло закрити Сонце.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами співавтора дослідження, археолога Руне Іверсена, вони з колегами давно знали, що Сонце було фокусом для ранніх сільськогосподарських культур у Північній Європі. Ці спільноти обробляли землю і залежали від Сонця у збиранні врожаю. Якби в якийсь момент Сонце майже повністю зникло через туман у стратосфері на тривалі періоди, для місцевих спільнот це стало б справжньою катастрофою. У результаті стародавні люди вдалися до жертвопринесення "сонячних каменів" у спробах повернути таке необхідне сонячне світло.

Сонячне каміння у великій кількості було виявлено на археологічному об'єкті на Борнхольмі. Археологи вважають, що в проміжку між 3 500 і 2 700 роками до нашої ери це місце було релігійним комплексом. Точніше, воно вважається місцем поклоніння Сонцю, оскільки входи в комплекс збігаються з Сонцем під час сонцестоянь.

Під час розкопок вчені розкопали понад 600 цілих або фрагментованих "сонячних каменів", похованих у канавах поруч із дамбою, що проходить через це місце. Як правило, "сонячні камені" досягали розміру долоні, були плоскими, а на деяких з них були вигравіювані лінії, що розходяться від Сонця.

За словами Іверсена, таке копітке різьблення вимагало неймовірних зусиль і величезної кількості часу, а тому не могло бути порожнім. Археологи припустили, що мета створення "сонячного каміння", імовірно, була духовною і стосувалася Сонця, родючості та зростання. Вчені вважають, що стародавні люди складали їх у канави, які утворюють частину потужної огорожі разом із залишками бенкетів у вигляді кісток тварин, розбитих глиняних судин і крем'яних предметів.

Скупчення цих каменів у часі та просторі передбачає певну мету або подію. Іверсен і його колеги вважають, що їм вдалося визначити, що це могла бути за подія — їм допоміг крижаний керн, витягнутий з крижаного щита Гренландії. Вчені вивчили зразок і виявили значну кількість сульфату — ознака виверження вулкана, оскільки викиди від цієї події осідають на крижаному щиті, а потім ховаються під наступними крижаними шарами.

Річні шари відкладень з Німеччини, відомі як варви, вказують на два періоди слабкого сонячного світла, один з яких значно стався близько 2900 р. до н.е. А дані річних кілець сосен остистих на заході США показують дуже тонкі кільця приблизно в той самий період часу, що пов'язано з дуже холодними, сухими умовами.

Більш ранні дослідження вже показали, що досить великі виверження можуть викликати широкомасштабні проблеми протягом декількох років. Такі періоди характеризуються похолоданням, слабким сонячним світлом, неврожаєм і подальшим голодом. Іверсен з командою вважають, що в спробі впоратися з наслідками масштабного виверження вулкана стародавні люди приносили в жертву сонячні камені. Таким чином вони, ймовірно, намагалися захистити себе від подальших змін клімату.

Раніше Фокус писав про те, що вчені дізналися для чого ще використовувався Стоунхендж.