«Політика коментарів»: хто відповідатиме за критичні дописи під матеріалами ЗМІ

На підписі у президента знаходиться досить неоднозначний законопроєкт. Одні критикують його як черговий наступ на свободу слова, хтось навпаки каже – про посилення захисту ЗМІ від переслідувань за критику чиновників. Йдеться про «політику коментарів», які читачі залишають під публікаціями, і про відповідальність власників вебресурсів за їх зміст. В чому полягає проблема – у питаннях і відповідях сайту Коротко про.

1. Чому ЗМІ відповідальні за коментарі сторонніх людей?

Конституція дає право збирати, зберігати, поширювати інформацію усно, письмово чи у інший спосіб. Однак закони вимагають, щоб така інформація була достовірною, не містила наклепу, не зачіпала безпідставно честь та гідність інших осіб. Якщо особа почувається потерпілою внаслідок оприлюдненої щодо неї інформації, вона має право вимагати сатисфакції за порушене добре ім’я.

Якщо інформація тиражується через ЗМІ, авторські сайти, інтернет-блоги, облікові записи, то власники або розпорядники ресурсів несуть відповідальність нарівні з поширювачем інформації, оскільки надають йому свою платформу. Такими платформами вважаються і розділи для коментарів під статтями або блогами.

2. Хто відповідатиме, якщо коментатор – анонім?

Далеко не всі користувачі вебресурсів відкривають власні імена, як правило, використовують псевдоніми – логіни. У роз’ясненнях до нового закону Інститут масової інформації посилається на Пленум Верховного суду України від 27.02.2009 року, який постановив, що в разі неможливості встановити автора публікації та його дані належним відповідачем (за образу честі та гідності) вважається власник сайту, на якому була розміщена інформація.

Тобто особу, яка поширила негативну інформацію під логіном, не шукатимуть, в відповідальність за негатив або наклеп покладуть на платформу, де була розміщена інформація.

3. Яка інформація вважається негативною і кого вона стосується?

У січні 2022 року при розгляді однієї зі справ Велика палата Верховного суду, на яку посилається «Судово-юридична газета», дійшла висновку, що негативною слід вважати інформацію, в якій говориться про порушення особою норм чинного законодавства, принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетичну поведінку в особистому, суспільному чи політичному житті. Згідно з презумпцією добропорядності, негативна інформація вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежне в суді.

Ця норма стосується абсолютно всіх. Однак фігурантами публічних скандалів про порушення честі та гідності, як правило, стають чиновники і політики. Саме до них звернені коментарі, які можуть стати предметом скандалу.

4. Яка може бути реакція на коментар: «Міністр Н. крадій, хабарник і розпусник»?

Якщо державник почувається ображеним, він має право:

звернутися до видання з вимогою видалити коментар,
поскаржитися на поширення виданням недостовірної інформації до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, а та зробить відповідний припис,
подати цивільний позов про захист честі та гідності з відшкодуванням моральної шкоди або без.

5. Який захист від відповідальності за коментар?

Чинна редакція ч. 4 ст. 117 Закону «Про медіа» дає вебресурсу 3 робочі дні для закриття доступу до небажаного коментаря з дня отримання скарги або припису Нацради.

Коли новий закон набуде чинності, така сама норма діятиме щодо судового позову від ображеної особи. Коментар потрібно буде видалити протягом 3 робочих днів з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження - і воно буде закрите. На переконання ініціатора законопроєкту - голови Комітету ВР з питань свободи слова Ярослава Юрчишина, це допоможе ЗМІ позбутися судової тяганини, що забирає час та гроші.

6. Чи зобов’язані ЗМІ видаляти негативні коментарі?

Ярослав Юрчишин наголошує, що – ні. Видалити коментар протягом 3 днів – це право, а не обов’язок. «Ніхто не зобов'яже медіа прибирати критичні до будь-кого коментарі. Як і будь-які коментарі без юридичних на це підстав", - заявив нардеп. Якщо видання поділяє думку автора коментаря, воно може захищати його і свою позицію в суді.

- Практика Європейського суду з прав людини і нашого Верховного суду така, що публічні люди мають бути більш стійкими до критики, ніж звичайні громадяни. Тому те, що вони сприймають за образи, суди часто визнають оціночними судженнями. Звичайно, якщо назвати міністра розпусником і це не буде доведено, він виграє суд. Але якщо написати, що такий-то державний діяч веде політику крадівництва і хабарництва, це швидше за все буде визнано оціночним судженням, - каже адвокат Ігор Шлапаченко.

7. Що радить Інститут масової інформації?

Приділяти більше уваги модерації коментарів, ставитися обережно до неочевидно протиправних, тобто таких, які містять образливий контент, і якнайшвидше видаляти очевидно протиправні коментарі.