Потрібно від 1 млрд доларів: Україна планує розпочати власне виробництво чипів

Кабмін затвердив Стратегію цифрового розвитку до 2030 року, яка передбачає створення виробництва чипів в Україні. За оцінками Мінцифри, для запуску виробництва необхідно від 1 млрд доларів.

Кабінет міністрів затвердив Стратегію цифрового розвитку інноваційної діяльності до 2030 року, який передбачає створення виробництва чипів в Україні.

В Міністерстві цифрової трансформації вважають, що для налагодження в Україні виробництва чипів необхідно від 1 млрд доларів. Про це пише УНН з посиланням на розпорядження Кабміну №1351-р та видання Forbes.

Деталі

31 грудня Кабмін схвалив Стратегію цифрового розвитку інноваційної діяльності України на період до 2030 року, а також план заходів з реалізації стратегії у 2025 - 2027 роках. Зокрема, одним із напрямів стратегії є створення виробництва чипів. Як вказується в стратегії напівпровідникові технології розвиваються дуже швидко, і сьогодні вони стали основою для багатьох сучасних інновацій, таких як штучний інтелект, високопотужні комп’ютери (дата-центри), мобільні телефони та гаджети, Інтернет речей тощо.

Європейський Союз ухвалив акт, який передбачає інвестицію 43 млрд євро у виробництво мікрочипів в Європі, а амбітною метою ЄС є "обійняти частку в 20% обсягу світового ринку напівпровідників до 2030 року", що "створює великі перспективи для розвитку індустрії в Україні та інтеграції українських виробників у ланцюги постачання".

Незважаючи на наявність великої кількості фахівців, які залучені до роботи у світових компаніях, розробляючи програмне забезпечення та дизайн мікросхем, немає жодного профільного виробничого підприємства. Напівпровідникова промисловість в Україні зараз фактично відсутня. У минулому науково-виробничі підприємства на території України розробляли до 40 відсотків мікроелектроніки у СРСР до початку 90-х. Після занепаду радянської системи Україна втратила свої позиції на ринку, багато фахівців емігрували або перекваліфікувалися в інші сфери

Вказується, що основними перешкодами розвитку галузі напівпровідникових технологій є недостатній рівень наукових досліджень і розробок, відплив фахівців, недостатня інфраструктура для розвитку високих технологій, застарілість елементної бази, наявність високої конкуренції на світовому ринку та складність інтеграції в глобальні ланцюги постачання, недостатній обсяг внутрішнього ринку.

Перевагою України для входу в зазначений сектор є людський капітал і досвід розробки мікроелектроніки. Незважаючи на значну втрату наукового та виробничого потенціалу, історія галузі, наявність наукової та освітньої бази, збереження спеціальності "Мікроелектроніка" (зараз "Мікро- та наносистемна техніка") свідчить про наявність фундаменту для відродження галузі напівпровідникових технологій

В документі вказується, що досягнення цього напряму стратегії є:

• подання проекту закону щодо розвитку галузі напівпровідникових технологій, який створить сприятливе середовище для розвитку та інвестування в сектор мікроелектроніки, зокрема шляхом створення стимулів для дослідження та розробки;
• створення інноваційного кластера, який об’єднає науково-дослідницькі інститути, заклади вищої освіти, стартапи та приватні компанії у секторі напівпровідників;
• забезпечення синергії з іншими інноваційними кластерами, інтеграція української мікроелектроніки в розробку інших інноваційних кластерів, зокрема оборонні технології;
• укладення меморандумів з ЄС та підприємствами на ринку мікроелектроніки про спільні проекти, інвестиційні програми та залучення до виконання плану, передбаченого Європейським актом про чипи;
• сприяння інвестуванню у створення виробничих потужностей в сектор мікроелектроніки.

В операційному плані до стратегії вказується, що на 3 квартал 2025 року планується укласти меморандуми з ЄС та підприємствами на ринку мікроелектроніки про спільні проекти, інвестиційні програми та залучення до виконання плану, передбаченого Європейським актом про чипи, що "дозволить встановити нові партнерства, створити можливості для українських виробників та інтегровано в загальноєвропейські зусилля з нарощування виробництва напівпровідників".

Як пише видання Forbes, Найбільші гравці на ринку саме з виготовлення чипів – тайванська TSMC та південнокорейський Samsung. Щоб зменшити залежність, Китай, США та Європа не шкодують грошей на підтримку власних компаній.

Учасник робочої групи при Мінцифри Олександр Груданов розповів виданню, що в Мінцифри хоче запустити виробництво чипів розміром 180, 130 та 110 нанометрів. Це не найбільш передові розробки (американський Intel та TSMC працюють над технологіями 1,8 нм та 4 нм відповідно).

Закривати потреби оборонного, аграрного та автомобільного секторів цілком можна такими чипами. У ролі партнера для розробки програмного забезпечення під чипи автори документа розглядають американську компанію Silvaco Group. Хто та як буде їх виробляти? Є два варіанти.

Мінцифри може залучити компанію-ліцензіара, яка буде відповідальною за контроль над будівництвом заводу, налаштуванням обладнання та запуском пілотної лінії. За такого сценарію держава може володіти контрольним пакетом акцій фабрики, забезпечуючи пріоритет на власні потреби ВПК та передових науково-дослідних проєктів. У рамках цього етапу також передбачається навчання українських спеціалістів за кордоном.

Воно може тривати півроку чи рік, Україна сплачуватиме партнеру ліцензійний збір і отримуватиме від нього техпідтримку

Він зазначив, що Україна зможе зробити власну надбудову до наявної технології й виробляти більш спеціалізовані чипи, наприклад, стійкіші до РЕБ чи такі, що краще функціонують у космосі. Ще один варіант із розвитку чипів в Україні - залучити партнера через державний тендер. Груданов зазначив, що опорна цифра під час будівництва фабрики за моделлю ліцензування – до 1 млрд доларів.

Ми прораховували кілька варіантів, але в усіх вклалися в цю суму

Ліцензування технології в цьому випадку сплачується окремо.

У разі запрошення стратегічного партнера кошторис визначає він. Утім, поки в Україні не ухвалено аналог європейського закону про чипи Chips Act UA та немає погоджених субсидій і пільг для партнерів, невідомо, яка з двох опцій буде пріоритетом, каже Груданов.

Для підписання договору з потенційними партнерами важлива стабілізація бойових дій та гарантії безпеки від партнерів. Від моменту підписання договору з партнером будівництво та підготовка до експлуатації фабрики займе два роки. На кінець третього року – повна виробнича потужність