Бійці ССО розповідають як вперше взяли в полон солдата з КНДР: «Не встиг підірватися»

На війні Росії проти України, у Курській області РФ, вперше взяли в полон солдатів з КНДР – президент Володимир Зеленський повідомив про двох. Одного з них захопили оператори 8-го полку Сил спеціальних операцій ЗСУ.

Як відбувалася операція, чому раніше не вдавалося полонити бійців із Північної Кореї та як армія РФ намагалась завадити захопленню північнокореського бійця – Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) ексклюзивно розповіли оператори з позивними «Грек» та «Борсук».

Україна готова передати лідеру КНДР Кім Чен Ину захоплених у полон північнокорейських солдатів в обмін на українських військових, які перебувають у російському полоні, заявив 12 січня Володимир Зеленський.

Спецпризначенці кажуть, що перед ними давно стояло завдання захопити в полон солдатів із КНДР.

Як відбувалася операція

«Грек»: Нам було поставлено завдання [висуватися до точки] у бік лісу, нібито там накопичується противник. Вони взагалі так і роблять: накопичуються для штурму. Ми висунулися, дійшли до точки, звідки мали просуватися.

Дуже велику роль зіграло те, що на нас були маскхалати. Ми практично зливалися з місцевістю, коли зайшли в ліс, і [вони] нас не побачили. Ми трохи пройшли лісом і відбувся контакт (бій – ред.). Противник, швидше за все, цього не очікував, бо не думав, що в його сторону будуть висунуті якісь сили.

Бій не тривав довго, оскільки вони були дезорієнтовані. Вони відступили. Зазнали втрат і відступили. Ми зробили ще кілька кроків і побачили, що лежить військовослужбовець КНДР, поранений.

Вони (військові РФ – ред.), напевно, здогадалися, що ми хочемо забрати їхнього бійця, і почався масований артобстріл. Причому вони стріляли дуже близько і дуже влучно – до останнього не хотіли, щоб ми його забрали звідти. Також був задіяний один FPV-дрон, здається. Він теж не влучив.

«Борсук»: Це завдання стояло від командування протягом місяця. Уже намагалися, були спроби взяти військовослужбовців КНДР. У першої тактичної групи була спроба, вони взяли в полон [солдата КНДР], але, на жаль, він був важко поранений і його не вдалося довезти. У другої тактичної групи, яка брала участь у цій операції, так само вийшло, але полонений скоїв самогубство. І третя, наша спроба, скажімо так, увінчалась успіхом.

У нас стояла задача взяти в полон [солдатів КНДР], але яким чином – ніхто не знав, як це буде відбуватись. Потім протягом певного періоду ми за ними спостерігали. Ми знали, що вони перебувають в тому районі. Я так розумію, вони готувалися, скоріше за все, до штурмових дій. І ми просто їх трохи випередили. Взяли, скажімо так, нахрапом.

В один прекрасний момент, після того, як ми побачили нагоду, можливість, висунулись у той район, у нас відбувся контакт. Поки противник був дезорієнтований, ми їх відбили, вони почали висуватися назад, відходити. І одного з них вони кинули.

Ми просто їх відтіснили (групу солдат КНДР – ред.), і вони вже знали, що не зможуть за ним повернутися. І через це, я так розумію, російська сторона дуже сильно хотіла його позбутися, – вони бачили нас своїми засобами розвідки. Бо в тому районі, де ми працювали, ніколи не працювала артилерія, і ще й так щільно. Вони побачили, що ми намагаємося його евакуювати, і підкотили туди всі можливі засоби.

На нашому шляху вже до точки ексфільтрації вони нас супроводжували артилерією постійно. Коли ми забазувались на точці і очікували транспортний засіб для евакуації, вони туди постійно гатили і не давали нам спокою.

Як вдалось взяти в полон солдата КНДР живим

«Грек»: Ми дуже обережно і швидко підійшли до нього, оточили. Він навіть не міг одразу зорієнтуватися, що відбувається – під час бою буває таке, що в людей паніка, хаос. Можливо, у нього був навіть больовий шок від поранення. Ще він був дуже молодий.

Ми його роззброїли, відібрали в нього засоби [ураження], бо вони себе зазвичай підривають гранатами. Побратими, які перебували з нами, контролювали кожен його рух, – тримали на прицілі, щоб він не зашкодив групі. Але відбулося все спокійно.

У нього була поранена нога. Я надав допомогу, залатав його. На точці ексфільтрації зробили йому знеболювальний укол, про що були попереджені в подальшому медики, які його приймали. У нього був дуже сильний біль і він дуже просив пити. Не знаю, скільки він перебував в тих лісах, взагалі дуже хотів пити, їсти.

З документів у нього був російський військовий квиток – без фотографії. Так, як зазвичай [у солдатів КНДР].

«Борсук»: Ми хитрощами зробили так, щоб він себе не підірвав. Він просто не встиг. Він не міг зрозуміти, що відбувається, був трохи спантеличений. Ми його роззброїли, викинули всі можливі засоби, гранати. Зазвичай вони ними і користуються – це у них як крайній засіб. І ми встигли це зробити. Просто підійшли вчасно, відібрали у нього все, що він мав.

Водночас ми старалися зробити все для того, щоб він себе почував нормально, зрозумів, що немає загрози його життю і здоров’ю. Так ми його і брали. Тобто там нічого складного не було, просто чітка, злагоджена операція.

Вони (військовослужбовці КНДР – ред.) стараються не здаватися у полон, тому що це не звичайні підрозділи корейські. Це, скажімо так, наші конкуренти, тільки з корейської сторони (північнокорейський спецназ – ред.).

Дійсно, у них є така установка не здаватися у полон – це моя суто думка. І, скоріше за все, вона буде підтверджена певними фактами – що це загрожує їхнім сім’ям. Що як тільки дізнаються, що він здався в полон, його сім’ї буде загрожувати велика небезпека – скоріше за все, їх просто стратять.

Він був не сильно поранений, міг говорити. Ми старалися його прикрити, поки противник ще не розуміє, що відбувається, що ми їх не гонимо. Ми собі спокійно його оточили, почали надавати першу медичну допомогу. Він пішов на контакт.

Нас попередньо готували, тобто ми вже знали, з ким ми воюємо. Ми завчали певні фрази. Наприклад, здавайся – «сундирьо», або «ка» – іди до нас, повзи. І плюс-мінус очікувано знали якусь відповідь – «так», «ні» корейською. І старалися з ним жестами, анекдотами [спілкуватися]… Так і комунікували.

Він спочатку не міг зрозуміти, чому до нього звертаються корейською, був дуже сильно спантеличений. Але потім пішов на контакт нормально і навіть дав змогу нам його спокійно витягнути [до точки ексфільтрації].

Він дуже сильно переживав за те, що його взяли в полон. Але все-таки гору взяли його базові людські потреби. Він хотів дуже сильно пити, їсти. Він просив їжі, води, закурити. Ми йому, в принципі, ні в чому не відмовляли.

Поки чекали на евакуаційну групу, у нас було трохи часу поговорити з ним. Ми спитали у нього, звідки він сам. Намагались обмінюватись, хто звідки. Він дуже добре казав постійно «Пхеньян», «Пхеньян». Максимально толерантно себе поводив, проявляв до нас повагу, тому що вже зрозумів, що йому нічого не загрожує.

Який рівень підготовки солдатів КНДР

«Грек»: Вони фізично витривалі. Спостерігаючи за ними певний період часу, можу сказати, що вони можуть нести також велику вагу на велику дистанцію, дуже грамотно пересуваються «двійками». Це притаманно спецпідрозділам.

Я би сказав, що вони підготовлені. Ми багато часу спостерігали за російськими солдатами – тут рівень підготовки трохи більший. Можна навіть сказати набагато більший. Є у них таке, що їх навчили і вони дуже грамотно працюють.

Ще місяць чи трохи більше тому вони не розуміли, що таке дрони. Вони просто на них дивилися – з таким подивом. Зараз вони більш-менш розуміють, що це таке, і намагаються знайти собі укриття, сховатися. Вони також використовують якісь щільні дерева, якщо є забудова, сховатися в будинках чи погребах, підвалах. Вони вже розуміють, що FPV в небі – це небезпека.

«Борсук»: Якщо так судити, вони не готові [до сучасної війни]. Взагалі. Росіяни воюють в такому середовищі дуже довго і вже адаптовані до певних змін цього середовища, а корейці – ні.

Це стосується і безпілотників. Вони знають, що безпілотники – це велика небезпека. У них є навіть невеличкі такі комплекти, в яких є покрокова інструкція, як себе правильно треба поводити під час атаки, наприклад, наших безпілотних авіаційних комплексів.

Як в реальності відбувається, ви вже бачили. Навіть попри те, що вони реально готові боротися з тими дронами, все одно їх знищують. Вони просто ще не мають такого розуміння, що можуть воювати не люди, а можуть воювати машини. От у них ще такого немає. Вони стараються, вони намагаються, але в них нічого не виходить. Тобто вони ще просто не знають, як правильно з ними боротися, і все.

Але не варто їх недооцінювати. Вони не менш розумні, вони адаптуються. Вони дуже добре і чітко орієнтуються в бойових діях. У них є власні командири, які їх ведуть за собою. Навіть сержанти у них досвідчені військовослужбовці. І вони як мінімум базові маневри виконують на високому рівні.

У них військова служба, строкова, триває 8 років. Можна подивитися їхні записи (загиблих солдатів КНДР – ред.), опубліковані в інтернеті також нашими бійцями.

Дуже багато з них ідейні, готові воювати, у них серйозна підготовка.

Вони стараються максимально показати, що вони корейці, що вони дужі, набагато кращі за інших бійців. І на полі бою вони дійсно показують таку підготовку. Вони дуже сильні, дуже витривалі і можуть поводити себе більш-менш адекватно в екстремальних умовах.

Як армія РФ використовує солдатів КНДР зараз

«Грек»: Ми знаємо про дві ділянки, де вони працюють (йдеться про Курську область РФ – ред.). Жодного росіянина не зустрічалося на одній чи другій – поки тільки солдати КНДР. Я думаю, що російські солдати виступають як куратори, які кажуть, куди їм йти, що їм робити і для чого.

Зброя у північнокорейських військовослужбовців російська, екіпірування – теж. Як у звичайного [російського] солдата. Але зброя як для спецвійськ: на кожному АК-12 у них стояв точковий коліматор. Це означає, що це не просто солдати – їх більше спецпідрозділи використовують.

Дещо в них побільшало засобів електроніки. Це радіостанції, що раніше дуже рідко зустрічалося. І навіть не просто радіостанції «Моторола», а сучасні російські станції. У них навіть детектори дронів були з собою, ще біноклі знаходили, навіть у когось «теплак» (тепловізор – ред.).

«Борсук»: Комунікація [з російськими військовими] у них налагоджена на високому рівні, у них є їхні засоби зв’язку, вони чудово ними користуються. Це відомий факт – не може воювати солдат без засобів зв’язку сьогодні. Так, дійсно, вони (солдати КНДР – ред.) йдуть перші, вони йдуть вперед, вони виконують левову частку роботи.

Але останнім часом, скільки ми працюємо, росіян так особливо і не побачили. Тобто вони (військові КНДР – ред.) або працюють автономно, або у них є якісь куратори [з армії РФ], які стоять над ними безпосередньо.

Так само, як у нас, у військових КНДР є батальйони, і певний батальйон відповідає за певну ділянку.

Яких втрат зазнають військові КНДР

«Грек»: Я думаю, що великих. Якщо взяти навіть на цьому напрямку, де ми були, їх за один «заход» чимало лягає. Ще ми не знаємо, скільки їх не доходить – ведеться ж [ЗСУ] і артилерійський вогонь. Я думаю, що це доволі-таки непогана цифра.

«Борсук»: За великий період часу, скільки ми спостерігали повністю за районом проведення [Курської] операції – не тільки від нашої тактичної групи, але й від інших тактичних груп Сил спеціальних операцій надходить дуже багато інформації з приводу знищення корейських військовослужбовців – вони дійсно йдуть великими групами, намагаються штурмувати. У них це не виходить.

Від 80 до 90% особового складу зазвичай гине в перші хвилини їхніх штурмів. А потім вони тими маленькими групами стараються захопити ту чи іншу територію, на якій вони перебувають.

І в нашому випадку, і в випадку наших колег зі суміжних підрозділів ССО є дуже велика кількість підтверджених знищень великих груп військовослужбовців Північної Кореї – по 10 осіб, а то й більше за один раз.

Там артилерія [ЗСУ] відпрацьовує чудово, так само звичайний вогневий контакт. Тобто навіть якщо вони десь на нас натрапляють, у них шансів, в принципі, немає. Потім ми маємо певні новини, наприклад, що по 18-20 осіб знищують за раз.

Джерело: Світлана Кузьменко, Ярослав Кречко

Джерело: Донбас.Реалії