Мураєв воскрес і закликає віддати Україну перехідному уряду Китаю

Євген Мураєв, колишній народний депутат, власник каналу «Наш» і найменшого проросійського рейтингу в Україні, завжди вмів провокувати. Наприклад, назвати Олега Сенцова терористом чи повісити величезний банер «Тут наша земля» на колишньому штабі Майдану. У ці моменти здавалося, що він просто у відчаї намагається привернути увагу виборців ОПЗЖ. Коли Мураєв випустив годинний маніфест про захист Європи від азійських варварів і примусової вакцинації, здалося, що, можливо, він хворий? Після початку широкомасштабної агресії Мураєв був одним із перших, кого «Детектор медіа» додав на «Дошку ганьби»: політик буквально звинувачував у війні Україну. 

Мураєв інвестував величезні гроші в те, щоб створювати ілюзію своєї політичної серйозності. Кілька разів його навіть кликали до Савіка Шустера. 22 січня 2022 року Британія оприлюднила заяву, що Росія розглядає Мураєва на роль керівника маріонеткового уряду України в разі окупації. За місяць Росія вже розглядала гори своїх трупів, а сам Мураєв повністю зник на три роки. До вчорашнього дня.

17 січня 2025 року на ютуб-каналі Євгена Мураєва вийшло відео. Двогодинна розмова з Олександром Лазарєвим, проросійським політичним коментатором, підозрюваним у державній зраді, і штатним гостем каналу «Наш», що спеціально приїхав до свого колишнього хазяїна у… Китай. Як стверджує Мураєв, він тепер живе в Пекіні, де почуває себе в безпеці від України. 

Насправді, Мураєв за дві години наговорив на ще одну справу про державну зраду. Це дійсно одне з найбільш обурливих інтерв’ю втікачів, у якому пропагандист, серед іншого, називає жителів заходу України «австрійською прислугою» та закликає українську армію розвернути зброю проти влади. 

На щастя, саме відео недоступне в Україні. Політичних шансів у Мураєва немає і він сам це розуміє, тому пропонує передати владу китайцям. А от кримінальна справа проти нього вже є. Єдина причина, чому ми вирішили написати про це шоу, — щоб потім вставити гіперпосилання в некролог Мураєва. 

Політик із Aliexpress

Відео починається з зустрічі Мураєва та Лазарєва в Китаї. Як стверджують колишні спільники, вони не бачилися три роки, й у це легко повірити. Хімія між партнерами така, що в один момент здається, що вони почнуть надолужувати пропущене прямо на камеру: «Ты надолго?» — «Только к вам». В інші моменти Лазарєв поводиться немов цуцик, що, вибачте, пісяється від присутності власника, за яким скучив. Не обманюйте себе, це зовсім не інтерв’ю. Мураєв дві години читає (цілком імовірно, що дійсно читає) монологи російської пропаганди. А Лазарєв лише інколи читає запитання.  

За три роки та за дев’ять тисяч кілометрів від України Мураєв став більш радикальним, але в запису немає чогось нового. Крім самого Китаю. Наприклад, Мураєв пояснює Лазарєву сенс буддійської мудрості, написаної ієрогліфами над своїм столом. Також Мураєв сипле назвами китайським компаній і вивченими словами, хоча визнає, що мова дається йому погано. Ну, це ми знали. А починається зустріч із чайної церемонії. Рівень гурманства можна оцінити за цим моментом:

Мураєв: «Угощайся».

Лазарєв: «Вкусно».

Мураєв: «А теперь выливай. Чай заваривается несколько раз. От второго до пятого считается самым вкусным». 

Проміняв самовар на чайну церемонію

На відео Мураєв стверджує, що покинув Україну у травні 2022 року: його нібито попередили співробітники спецслужб. Державний зрадник хвилювався за себе та родину на фоні арештів і нібито політичних вбивств. Тож, як натякає, не зовсім законним способом перетнув кордон. І тепер живе в Китаї, де почуває себе в безпеці, в місті з величезною кількістю камер. Хоча мав би бути в іншій камері, але це питання до українських правоохоронців. 

Мураєв, звичайно, жаліється, що не може повернутися додому. І що не може вільно подорожувати взагалі. Але, здається, йому добре і в Китаї. Перепродався цій країні замість Росії? 

Боремося з зовнішнім впливом!

У монолозі Мураєва є майже двадцятихвилинний блок, де той змінює прізвище на Мао. Спочатку він нахвалює Китай, мовляв, у того рекордні темпи зростання економіки та терміни будівництва, тож саме Китай варто обрати для повоєнного відновлення України. Про те, що в китайській економіці, насправді, криза, Мураєв чомусь не згадує. Натомість ображається, що українці не дали китайцям купити «Мотор-Січ». І каже, що Україна повинна обрати не США, із якими в нас немає жодного сантиметру спільного кордону, а євразійський проєкт Китаю. Так, із Китаєм у нас теж поки немає кордону, але може Мураєв вірить у ЗСУ? 

Мабуть, найрадикальніша заява у всьому відео теж стосується Китаю. Мураєв прямо пропонує передати владу в Україні іноземцям: «Единственный и самый оптимальный выход в нынешней ситуации — переходное коалиционное правительство, сформированное из представителей стран-гарантов безопасности Украины и стран-доноров [...] Количество представителей в зависимости от степени участия [...] Компромиссом могло бы стать то самое участие Китая, о котором мы говорили». Жодного іншого очевидного кандидата у двогодинному монолозі немає. Вони звісно передбачаються, але з суми слів Мураєва можна зробити висновок, що саме Китай матиме мажоритарну частку України. Цікаво, як там захист від «азійських варварів»?

Проте не хвилюйтеся! Мураєв окремо наголосив, що, на відміну від Заходу, китайці не будуть нас культурно перевиховувати. Враховуючи рівень втручання Китаю у всі галузі закордонного життя, в це трішки складно повірити. Та і, на жаль, самі китайці не дізнаються від Мураєва, що вони — світові захисники свободи слова. У Китаї заблокований ютуб.

Червоний директор…?

Велика китайська брехня

У вступній частині відео, де Мураєв розповідає Лазарєву про свій кабінет, він згадує лише одну не китайську річ — книгу Миколи Азарова. Попри переїзд, проросійський політик не лише не забув про своє коріння, навпаки, його заяви стали більш радикальними, ніж коли-небудь раніше. Явно надихаючись Путіним, Мураєв присвячує більшість свого монологу альтернативній політичній історії Україні. Такій, де НАТО примусило Росію до війни, а Сталін, можливо дарма, приєднав до України території у 1939 році. 

Детально переказувати всю брехню Мураєва немає сенсу. По-перше, не хочеться тягнути весь цей бруд в український інформаційний простір. По-друге, насправді, нічого нового для російської пропаганди Мураєв не сказав. По-третє, його брехня доволі поверхнева. Наприклад, пропагандист стверджує, що Росія відступила від Києва через домовленість з Україною, а коли Україна нібито порушила цю угоду, окупанти у відповідь провели референдум на тимчасово окупованих територіях. Відступ Росії та псевдореферендуми, раптом що, розділяє пів року. Також Мураєв стверджує, що до 2014 року Росія ніяк не втручалася в українську політику, але ж є Янукович. Загалом, якогось розумного, хитрого наративу в пропагандиста немає — тупа брехня. 

Проте нижче ми все ж вибрали окремі моменти монологу Мураєва. Сподіваємося, вони знадобляться або нам, або правоохоронцям. Інколи вони просто смішні.

Докотилися. Вже навіть російську пропаганду роблять у Китаї…

Ось, наприклад, Мураєв вигадує заперечення для своєї державної зради та заодно підтвердження «громадянської війни»: «Я родился не в Украине, а в УССР. Которая была лишь частью по-настоящему великой страны, которой я гордился [...] Моя родина — СССР. Поэтому мне смешно, когда шьют измену Родины. Невозможно изменить той, которой уже нет. Которая умерла. Которую предали, уничтожили и растянули на куски [...] Война, в которой с двух сторон воюют граждане страны, в которой я родился, как была для меня, так и остается гражданской». У цьому ж інтерв’ю Мураєв стверджує, що має лише українське громадянство. Тому, про всяк випадок, — за цим принципом і працює державна зрада. А агресія Росії проти України визначається тим, що Москва спочатку визнала міжнародні кордони, а потім їх порушила. Інакше ми можемо дійти до того, що будь-яка війна громадянська, адже колись ми всі разом, дружно жили в Африці. 

Розповідаючи про нібито злочини української влади та начебто політичні вбивства опонентів, Мураєв видає: «Думаю, что мы сильно удивимся, когда узнаем реальный список жертв, захороненных в Буче». Сам факт цього інтерв’ю Мураєва, який нібито виїхав аж у травні 22-го, доводить, що українська влада не вбивала проросійських політиків. Але більше в подібних заявах цікавий негативний простір — те, чого у словах пропагандиста немає. Злочинів Росії.

«Ми для россиян не чужой народ. Полно родственников, смешанных браков [...] Киев — мать городов русских, сакральное место, центр восточного православия», — серед іншого, так Мураєв пояснює, чому Росія нібито не використає проти українців ядерну зброю. За все інтерв’ю ні Мураєв, ні Лазарєв жодного разу не згадують про 12,3 тисячі цивільних жертв (лише за даними ООН), яких Росія вже вбила конвенційною зброєю. Або, раз ми про релігію, можна згадати про понад 500 зруйнованих храмів та понад 25 убитих священнослужителів ще рік тому. Раз ми про Київ, то по «матері руських міст» росіяни випустили 2500 ракет і дронів. Але про ці та про всі інші злочини окупантів Мураєв мовчить. Мабуть, Пекін для цього все ж не достатньо безпечний.

СРСР зник, але я знайшов місце, де комунізм досі існує

Натомість, чим можна займатися в Китаї, — це ображати українців. Мураєв у якийсь момент навіть вибачився за своїм емоції, коли кричав, наприклад, що «Галичина — это не эталон украинства, а совершенно отдельный народ, жить которому в одних границах с нормальными людьми нужно по правилам общежития». Чи що «Я не галичанин [...] Как и все харьковчане, не являюсь потомком австрийской и польской прислуги». 

 Мураєв каже, що він харків’янин і не прислуга іншої країни  

Пізніше Мураєв також вирішив, що Україна планувала відновити ядерний статус, чим дала Росії привід для війни: «Ультиматум Зеленского о восстановлении ядерного статуса Украины нарушил последнее из трех условий независимости Украины». У Незалежності України немає «умов», бо це не угода, а Декларація чи Акт. До того ж Володимир Зеленський навіть не ставив ультиматум про ядерну зброю, він сказав, що, якщо консультація держав, як передбачає Будапештський меморандум, втретє не відбудеться, Україна «матиме повне право вважати, що Будапештський меморандум не працює і всі пакетні рішення 1994 року поставлені під сумнів». 

Тим паче, якщо вірити Мураєву (не варто): «Совершенно очевидно и тому есть много доказательств, что Россия пыталась избежать этой войны всеми способами. Я счас их не оправдываю». Дійсно, хіба ж це схоже на виправдання. Єдиний спосіб, який Росія не спробувала, щоб уникнути повномасштабної війни, — це не стягувати на кордон сотні тисяч військових, не проривати кордон, не окуповувати українські міста. Ще можна було спробувати віддати окуповане з 2014 року. Перестати вбивати українців. Хоч раз виконати якісь мирні угоди. А от усе інше, так, не спрацювало.

 У Китаї особливо очевидно, що існує купа юридичних причин для окупації інших країн

На думку Мураєва, Україна не просто винна у війні. Вона ЗРАДИЛА Росію: «Украина во время Второй мировой войны потеряла восемь миллионов людей от рук теперешних членов НАТО. Будучи в составе СРСР, была противником НАТО с момента его создания [...] Это переход на сторону врага. Предательство». Варто нагадати, що до Другої світової війни (Розстріляне відродження, Голодомор) та після неї (шістдесятники, Голодомор) українців масово репресувала та вбивала Росія. І, взагалі, Україна опинилися у складі СРСР через окупацію Української народної республіки. 

Мураєв дарма вже третій рік бреше на цю тему. Особливо дивно, коли він на Сході стверджує: «Украинцы и русские вместе почти 800 лет воевали против Запада». Вісімсот років тому, у 1240 році, Київ захопили монголи. Усього п’ятдесят років тому між СРСР та Китаєм були збройні сутички. Але цікавіші інші історичні приклади, як у 1514 році з литовцями та поляками, у 1709 році зі шведами, у 1918 році з Центральними державами — Україна воювала на боці Європи проти Росії. З іншого боку, це все не має значення, бо сучасний світ так не працює: Європа воювала один проти одного сотні років, а тепер майже всі країни у Євросоюзі. Лише ксенофоби та реваншисти послуговуються аргументом про історичну ненависть. 

 Звідки Мураєв знає, що вісімсот років тому предки Лазарєва не були древлянами? 

Монолог Мураєва в «інтерв’ю» закінчується буквально кількахвилинним говорінням  на камеру. Лазарєв питає, чи не хотів би хазяїн щось додати? І той додає — прямий заклик до повалення конституційного ладу та державного перевороту:

«Вывести украинский народ из национальной катастрофы, защитить его от уничтожения может только украинская армия. Начав настоящею боевую операцию против нашего настоящего врага [...] Ваш настоящий враг у вас за спиной [...] Солдаты, офицеры, генералы ВСУ, сейчас вы — главный источник власти в стране. В ваших руках оружие, а значит сила, способная что-то изменить. И эту силу вы можете использовать правильно». 

Звичайно, українські військові знають, хто їхній ворог — Росія. І їм не треба його обирати, Сили оборони захищають Україну від того, хто на неї напав. Мураєв у цій ситуації публічно обрав підтримувати ворогів України. 

Мураєв прожив у Китаї не так довго, а вже закликає військових убивати своїх громадян

Далі не буде

У цьому шоу є милий момент, коли Мураєв дарує Лазарєву  ̶ш̶к̶а̶р̶п̶е̶т̶к̶у̶  свій ютуб-канал. Колишній політичний коментатор запускає власний проєкт, тож, після довгих розпитувань про плани та фінансування, Мураєв вирішує йому допомогти. І, дійсно, відео опубліковане на каналі Євгена Мураєва. Та закінчується анонсом, у якому Лазарєв обіцяє кликати більше гостей, боротися з пропагандою ненависті та перевіряти всі факти в інтерв’ю. Тут, звісно, питання, що смішніше: боротьба з ненавистю від авторів боротьби з галичанами чи фактчекінг від авторів «Путін ніколи не погрожував Україні ядерною зброєю».  

Найбільш смішна, мабуть, спроба росіян щось робити. Здається, їх не навчила реакція на тікток Юрія Бойка. А конкретно Мураєва не навчила вся його невдала політична кар’єра. Немає такої реальності, у якій, після всього, Мураєв повертається в Незалежну Україну. Він, здається, навіть сам розуміє, що не зможе виграти вибори після війни. Тому й пропонує божевільний варіант передати владу Китаю. Якщо ж Мураєв повернеться й не потрапить у в’язницю, то така Україна просто не буде Незалежною. 

Хай там як, це вже друга активізація проросійських політиків у цьому сезоні. Можливо, Росія сподівається якщо не дійсно виграти вибори, то хоча би лити через електоральну тему свою пропаганду. Будемо стежити.