Чому китайці не хочуть жити в Сибіру — цей та ще п'ять поширених міфів про КНР

Деміфологізація уявлень про Китай

Є кілька стійких міфів, які особливо сильні в Україні щодо Піднебесної.

Міф номер один. Китай нападе на Росію, тому що китайці мріють жити в Сибіру.

Спойлер: не мріють, населення північної китайської провінції Хейлуцзян на кордоні з РФ останнім часом скорочується. Для китайця феншуйно жити на півдні Китаю.

А ресурси Сибіру Китай може зараз купити за фіатний юань, тобто за валюту, яку сам і друкує. Завдяки санкціям Заходу щодо РФ, Китай увійшов у вищу геополітичну "Лігу Плюща", приналежність до якої визначається правом на купівлю реальних матеріальних ресурсів за фіатну національну валюту.

Міф номер два. У Китаї ніде жити численному населенню.

Насправді у Китаю величезна територія, і значна частина її незаселена внаслідок складних природних умов (але там не гірше, ніж на полюсі холоду в Якутії).

За раціональним і оптимальним використанням територій, Китай — світовий лідер.

Міф номер три — Китаю загрожує перенаселення.

Насправді ні: населення Китаю скорочується і старіє, і це стає демографічною проблемою.

Міф номер чотири. У Китаї досі обмежують народжуваність.

Ні. Принцип "одна сім'я — одна дитина" давно скасовано. Зараз у Китаї, навпаки, всіляко стимулюють народжуваність.

Міф номер п'ять — Китай повністю залежить від експорту.

Перебільшення. ВВП Китаю становить до 20 трлн дол., а зовнішній торговий оборот — до 6 трлн дол. Тобто відношення торгового обороту до ВВП — приблизно 30%.

Для розуміння, в Україні до війни було понад 55%. Ось це залежність.

Тобто, навіть убивши всю китайську торгівлю, Китаю зроблять боляче, але повного краху не буде. Саме тому Трамп уже говорить про "м'яку тарифну політику" щодо Китаю.

І останній на сьогодні міф — заточеність китайської економіки на зовнішньому інвестиційному чиннику зростання.

Я вже кілька років пишу про те, що Китай розгортає свою експортноорієнтовану модель з акцентом на інвестиційне зростання в бік внутрішнього споживання.

Середній клас у розмірі 400 млн осіб і понад 1 млрд активних споживачів — більш ніж достатньо для зміщення драйвера зростання з експорту на внутрішній попит.

Про це говорять і рішення з'їздів КПК, про це ж можна прочитати в моїх статтях. Хоча сама структурна перебудова китайської економіки буде довгою і болючою, з уповільненням темпів економічного зростання з 5%+ до 3–5% на рік. І мої слова нещодавно підтвердив керівник Народного банку Китаю Пань Гуншен на Азійському фінансовому форумі в Гонконзі:

"Пріоритет макроекономічної політики має зміститися з просування зростання інвестицій, як було в минулому, на споживання разом з інвестиціями".

Для цього Китай створить стимули для зростання доходів населення у вигляді пенсійних програм і соціальних виплат.

У цьому контексті ключовою проблемою зростання керівник китайського центробанку назвав "незадовільний внутрішній попит і, особливо, споживчий попит".

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело