Розпад Росії реальний: як поховати імперію

Контрольоване розділення Росії на національні утворення з центральною Московією в наступні 50 років є неминучим сценарієм, якщо збережеться режим Путіна і не зміниться агресивна політика РФ, вважає керівник Центру протидії дезінформації РНБО Андрій Коваленко. Але навряд чи ми зараз можемо говорити про неминучість розпаду Російської Федерації, оскільки вона за сприяння своїх сусідів і через невтручання демократичного Заходу може досить довго проіснувати.

Втім, сценарій переформатування Росії на національно-демократичні держави є дуже бажаним для України і всього демократичного світу. Але для того, щоб цей сценарій став реальним, потрібно докладати зусиль. Звісно, добре, що зараз лунають подібні заяви, в тому числі від представників РНБО, але вже час переходити від висловлювання побажань до втілення цих ідей у державній політиці.

Верховна Рада ухвалила низку заяв про підтримку тих чи інших поневолених народів РФ, остання з них стосувалася геноциду черкеського народу. Але цього недостатньо. У парламенті зареєстрований законопроект про засади державної політики щодо роботи з поневоленими народами Російської Федерації. Він передбачає реалізацію цілеспрямованої державної політики, метою якої є підтримка поневолених народів Росії, включно з можливістю для них отримати національну державну незалежність.

Цей сценарій є дуже бажаним – він є не менш важливою гарантією безпеки для України, ніж інтеграція в НАТО і ЄС. У цій справі Україна, можливо, навіть має взяти на себе лідерство та переконувати західних союзників у тому, що такий сценарій не є загрозою, а дає можливість побудови світу на нормальних демократичних засадах і усунення загрози російського імперіалізму. Це оптимальний варіант, який гарантує безпеку демократичного світу.

На жаль, ми зараз бачимо іншу позицію: на Заході, особливо в США, більшість розглядає розпад РФ майже як апокаліптичний сценарій через загрозу розповзання ядерної зброї. І в цьому Захід повторює помилку 1991 року, коли він вважав, що саме підтримка імперського центру в Москві і Горбачова гарантує стабільність у регіоні, виступав за демократизацію Радянського Союзу і категорично проти його розвалу, тому що боявся подальшої долі ядерної зброї. Наступні 30 років показали світу хибність такого підходу.

Ставка Заходу на те, що володіння Росії ядерною зброєю усуне загрозу використання ядерної зброї, не спрацювала взагалі. Ба більше, саме Росія стала першою державою, яка відверто почала погрожувати світу використанням ядерної зброї.

Тому надзвичайно важливою передумовою трансформації Російської імперії та її перетворення на групу національних демократичних держав є схвалення цього західними політичними елітами і долучення разом з Україною до підтримки поневолених народів РФ, щоб на руїнах теперішньої Російської імперії постали національні демократичні держави.

Ймовірність розвалу Російської імперії дуже висока. Але якщо це буде стихійний і неконтрольований процес, без спроб спрямувати його в демократичному руслі, то, на жаль, осколки Російської імперії, які постануть на її руїнах, можуть мати дуже небезпечний формат якихось крайніх ісламістських форм та стати джерелом тероризму, в тому числі ядерного. Тож найкраще, що можуть зробити західні держави, – намагатися контролювати і спрямовувати ці процеси, а не стримувати їх, як зараз.

Страх розповзання ядерної зброї в разі розпаду РФ – це найбільш очевидна причина того, що Захід не хоче розпаду Росії. Але, крім того, звісно, у Заходу є й бажання продовжувати business as usual з Росією, як із великим ринком збуту.

Іншою суттєвою причиною підтримки навіть такої огидної Росії, якою вона є зараз, є закоханість західних суспільств у російську культуру. Ця русифілія проникає в західні політичні еліти, і її не так просто позбутися. І вона теж є причиною того, що багато людей на Заході, які ухвалюють рішення, навіть розуміючи загрози, які становить сучасна Росія, все одно не можуть уявити, що вона раптом зникне і натомість з’являться невідомі їм національні держави.

Великою мірою перспектива розпаду Росії залежить від перебування Путіна при владі. Російська імперія, як і будь-яка імперія, є дуже авторитарною і заточеною під конкретного лідера. Залежність її існування від конкретних політичних рішень на найвищому рівні є високою.

Слід зазначити, що відсутність механізмів зміни влади в Росії в разі зникнення, смерті, втечі тощо Путіна може призвести до хаосу, який дасть шанс поневоленим народам. Путін зараз уособлює імперські настрої російського суспільства і разом із тим посилює їх. Тобто Путін є втіленням того, що Росія є імперською і наразі успішною потугою, яка повертається у світову політику саме завдяки такий поведінці Путіна.

Я далекий від того, щоб очікувати, що смерть Путіна автоматично призведе до появи іншої Росії, але без нього такі шанси точно з’являться. А от нашим західним союзникам важливо пояснювати, що просто усунення Путіна від влади в Росії в той чи інший спосіб не означає усунення російської агресії. Крім того, наступник Путіна може бути не меншим носієм російських імперських настроїв, аніж Путін. Тож він може стати продовжувачем тої політики, яка зараз є джерелом небезпеки. Тобто проблема не в Путіні, а в російському імперіалізмі.

Крім того, будь-які часові рамки можливого розпаду Росії, які б ми не назвали, будуть абсолютно нерелевантними. Події розвиваються настільки нерівномірно, що говорити, що Росія розвалиться за 50 років або за 2-3 роки, не можна. Адже і влітку 1991 року передбачити розвал СРСР могло дуже небагато людей.

Володимир В’ятрович, народний депутат України, історик, екс-директор Українського інституту національної пам’яті, спеціально для Главреда