Співак JULIK: люди, які зробили ганебний вибір, запам'ятають це на все життя

Співак JULIK розкритикував Олега Винника і "компанію", а також розповів, як ледь не постраждав від ракети окупанта.

В інтерв'ю Главреду український співак JULIK відверто поділився, як змінилося його життя після початку повномасштабного вторгнення країни-окупанта РФ в Україну. Він розповів про кардинальні зміни у творчості, важливість сім'ї та вплив війни на його сина.

Також артист заговорив про розчарування в окремих українських колегах, які обрали мовчання, і поділився болісними спогадами про ракетний удар поруч із його будинком у Львові.

Як змінилася творчість після повномасштабного вторгнення і які плани на 2025 рік?

Я скажу так: життя змінилося дуже кардинально. Усі ми стали набагато дорослішими. Чесно кажучи, я відкрився з іншого боку. Крім того, що в перші місяці ми з товаришами возили гуманітарну допомогу та евакуювали людей, я також намагався писати пісні. Тексти і музика з'являлися самі собою. Відкрилися глибокі сенси.

Ще повномасштабне вторгнення дало мені безцінний дар - більше часу з родиною. До війни постійні гастролі не дозволяли мені бачити, як син росте. Нині, хоча концертно-благодійна діяльність дуже активна, я все одно радію, що можу частіше бути поруч із сім'єю.

Хто з українських артистів розчарував, а хто здивував після 24 лютого?

На жаль, таких багато. Усі, хто мовчать або ховають себе, - це повне дно. Ці імена вам давно відомі. Я не розумію, як можна себе поводити: твоя земля, твоя країна, де ти виріс, жив і заробляв, а потім просто сховався, нічим не допомагаєш і нічого не робиш. Навпаки, потрібно було активізувати свою аудиторію, їздити з концертами, збирати донати і бути корисним.

Знаю одне: час поставить усі крапки над "i". Люди, які зробили ганебний вибір, запам'ятають це на все життя. Найбільше, мабуть, я розчарувався в Олегові Виннику. Ми з ним перед війною були на зйомках - тоді він був зовсім іншим.

Що зараз приносить прибуток?

Дуже влучне запитання, дякую за нього. Зараз справді важко, особливо творчим професіям. До війни основним доходом були концерти, корпоративи, весілля. Зараз цього практично немає. Допомагають роялті, але їх складно назвати заробітком. Добре, що до війни з партнером заснували бізнес у сфері просування - він є основним джерелом доходу.

Який найбільший донат робив і якою допомогою для ЗСУ найбільше пишаєшся?

Загалом вдалося передати понад 10 мільйонів гривень грошовими коштами. Також були дрони, швидкі, пікапи та інші гуманітарні речі, що наближають перемогу. Кожен має робити те, що в його силах. Хто готує для ЗСУ - респект. Хтось збирає кошти - теж величезна подяка. Уже майже три роки триває війна, і ми не маємо права розслаблятися. Навпаки, потрібно ще більше працювати, щоб скоріше настала перемога.

Чи контактував із Лесиком після того, як він потрапив до лікарні?

Коли я дізнався про цей інцидент, а це було майже з перших вуст, бо мій товариш і звукорежисер був присутній на тому концерті, - спершу був шок. Я тримав зв'язок із менеджером Наталії Бучинської, а потім став спілкуватися зі старшим сином Олега. Ми тісно контактували. Слава Богу, що все минуло. За словами рідних, лікарі зробили неможливе.

Скільки провів благодійних концертів і який запам'ятався найбільше?

Від початку повномасштабного вторгнення я провів близько 300 благодійних концертів, і вони тривають. Найцінніші концерти для хлопців, які повертаються на ротацію або реабілітацію. Через пісню я можу частково подякувати їм за все, що вони роблять для нашої країни. Їхній внесок безцінний.

Чи змінилися донати людей під час війни?

Звичайно. На жаль, тенденція показує, що люди втомилися донатити, особливо ті, хто за кордоном. Це трохи засмучує, адже я виступаю безкоштовно, щоб підтримати чим можу, але інколи помітна деяка байдужість. Хоча, справедливості заради, це не скрізь так. Я завжди кажу на концертах: навіть найменший донат здатен творити дива. Копійка до копійки, євро до євро - і ми вже можемо передати вкрай потрібні на фронті дрон або пікап.

Як син ставиться до війни? Чи змінилася його думка?

Пам'ятаю, як 24 лютого 2022 року ми виїжджали з Києва і пояснювали синові, що таке сирена і війна, чим вони небезпечні. Тоді він сприймав це не настільки серйозно, як зараз, подорослішавши на три роки. Тепер він розуміє наслідки недотримання правил безпеки під час тривоги, усвідомлює підступність ворога. Зараз я говорю з ним, як із дорослим. Шкода, що наші діти застали такий момент історії і не мають спокійного дитинства.

Біля твого дому був масштабний приліт у Львові. Розкажи про це.

Цей ранок наша родина запам'ятала надовго. Як свідомий громадянин, я завжди намагаюся під час тривоги відправляти сім'ю в укриття. Того ранку нас розбудила сирена, і поки ми збиралися, почули серію вибухів. Спускаючись сходами, здалося, що прилетіло просто в наш будинок. Ми живемо на 5 поверсі. В укритті я прочитав у новинах, що ракета впала за 300-400 метрів від нашого будинку. Було дуже страшно. Найгірше те, що загинула ціла сім'я. Їхні плани й амбіції обірвалися в одну мить. Це величезна трагедія.