“Другий раунд”: чого очікувати від нового терміну Трампа в Білому домі?

20 січня у США відбудеться інавгурація нового президента — до Білого дому повернеться Дональд Трамп та розпочне свій другий термін на посаді. Чого чекати від другого президентства Трампа та що стоїть на кону?

Очікується, що друга адміністрація Трампа матиме величезний вплив як всередині країни, так і в усьому світі, пише The Guardian. Хоча потрібен час, аби політика Трампа та її наслідки “проявилися”, наразі можна зробити певні припущення щодо того, куди все рухається.

ЗМІ писали, що у команді Трампа вже готують понад сотню указів, починаючи з першого дня роботи нового президента в Білому домі, які стосуватимуться, зокрема, питань безпеки кордонів, депортації та інших пріоритетів політики й обіцянок, зроблених під час передвиборчої кампанії. Деякі з запланованих указів можуть бути важливими, інші — більш символічними посланнями нового президента.

За даними FT, ЄС аналізує сотні указів і санкцій, запроваджених президентом США Джо Байденом, на тлі занепокоєння, що Трамп після вступу на посаду скасує всі ці заходи. Одне з найбільших занепокоєнь стосується, зокрема, можливого скасування санкцій проти РФ. Брюссель побоюється, що Трамп може спробувати скасувати рішення свого попередника лише тому, що вони були прийняті Байденом, не надто турбуючись про наслідки для союзників.

“Перевернути з ніг на голову” американську зовнішню політику?

The Economist пише, що Трамп може “перевернути з ніг на голову” американську зовнішню політику, різко змінивши підхід Америки по світу.

Критики Трампа часто звинувачували його у “блазнюванні” й ізоляціонізмі. Але ще до вступу на посаду Трамп показав, наскільки ці слова не відповідають тому, що може принести його другий термін у Білому домі. З наближенням інавгурації він допоміг досягнути припинення вогню та укласти угоду про звільнення заручників у Газі. Порушуючи табу, Трамп претендує на контроль над Гренландією з її корисними копалинами та стратегічним розташуванням в Арктиці. Другий термін Трампа буде не лише більш деструктивним, ніж перший, але й витіснить бачення зовнішньої політики, яке домінувало в Америці з часів Другої світової війни, зазначає видання.

Десятиліттями американські лідери стверджували, що їхня влада пов'язана з обов'язком бути незамінним захисником світу, який став більш стабільним і доброзичливим завдяки демократії, усталеним кордонам і універсальним цінностям. Трамп відкине такі цінності й зосередиться на накопиченні та використанні влади. Його підхід випробують “три точки”: Близький Схід, війна РФ проти України та “холодна війна” Америки з Китаєм. Усі ці три “напрямки” демонструють, як Трамп прагне порвати з останніми десятиліттями: у своїх “неортодоксальних” методах, накопиченні та опортуністичному використанні впливу, а також у вірі в те, що лише сила створює мир.

Однак, як кажуть аналітики, коли використання влади не пов'язане з цінностями, результатом може стати хаос як усередині США, так і в глобальному масштабі  

Деспоти втішаться відступом від універсальних цінностей.  Якщо Трамп заявить про сферу американського впливу, яка охоплює Канаду, Гренландію і Панаму, диктатори вважатимуть це підтвердженням свого принципу, згідно з яким міжнародні відносини насправді завжди були випробуванням сили — це стане в пригоді, якщо Росія зазіхне на Грузію або коли Китай претендуватиме на Південно-Китайське море. 

І якщо Трамп зневажатиме такі інституції, як, наприклад, ООН, що втілюють ці універсальні цінності, то Китай і Росія домінуватимуть у них, використовуючи такі організації як канали для реалізації власних інтересів.

“Трампу важко відокремлювати власні інтереси від інтересів своєї країни, особливо якщо на кону стоять його гроші та гроші соратників, як це буде з інтересами мільярдера Ілона Маска в Китаї. Відвернувшись від цінностей, які сформували післявоєнну Америку, Трамп втратить єдину найбільшу силу, якої немає у його деспотичних опонентів”, — йдеться у статті The Economist.

Водночас, The Hill пише, що хоча підхід Трампа далекий від традиційного, він не є "безрозсудним чи ізоляціоністським”.

"Для розуміння великої стратегії Трампа потрібно відкинути припущення, що основна роль США полягає в підтримці глобального порядку, заснованого лише на американських ідеалах. Трамп, імовірно, не буде слідувати такій концепції, а готуватиметься до світу, де конкуренти, такі як Китай, Росія та Іран, активно відстоюють свої інтереси. Його підхід полягає не в захисті старої ери глобальної гегемонії під проводом США, а в вибірковій взаємодії там, де це справді важливо для американських інтересів", — припускає професор міжнародних відносин у коледжі Макалестер у Сент-Полі, Міннесота, Ендрю Лейтем.

На його думку, зовнішня політика Трампа може бути спрямована на обмеження впливу ревізіоністських держав, таких як Китай, Росія та Іран. Трамп, імовірно, буде протидіяти спробам цих країн змінити міжнародну динаміку, але тільки тією мірою, якою це необхідно для захисту основних інтересів США. 

Війна РФ проти України

Трамп, відомий своїми ізоляціоністськими нахилами, ще до президентських виборів у США неодноразово робив суперечливі заяви щодо України та стверджував, що має план завершення війни “за 24 години”, обіцяючи вирішити всі проблеми телефоном іще до своєї інавгурації, але не конкретизуючи при цьому деталі свого “плану”. 

Водночас із заяв на той час ще кандидата у віцепрезиденти Джеймса Венса та інших членів близького оточення Трампа можна було зробити висновок, що новий президент США спробує досягти припинення війни, здебільшого тиском на українську сторону, включно зі спонуканням Києва до територіальних поступок Росії. У ЗМІ з'являлися повідомлення про різні варіанти “мирних планів” Трампа, серед яких, зокрема, можливість створення буферної зони між російськими й українськими силами, яку патрулюватимуть європейські та британські військові, та заморожування війни по нинішній лінії фронту. В обмін на це Україна нібито мала б відкласти вступ до НАТО на 20 років, тоді як США продовжували б надання зброї Києву для стримування потенційної подальшої агресії РФ.

Однак заяви Трампа про завершення війни “за 24 години” стали менш конкретними після його перемоги на виборах. Як писала FT, європейські партнери розцінили такі зміни як знак того, що адміністрація Трампа не відмовиться від підтримки України негайно. За словами двох європейських чиновників, з якими поспілкувалася Financial Times, обговорення з новою командою Трампа в останні тижні показали, що вона ще не визначилася з тим, як “вирішити конфлікт”, і підтримка України з боку США, ймовірно, продовжиться після інавгурації 20 січня. Адміністрація Трампа хоче виглядати сильною, тому модифікує підхід до України. Нова адміністрація також остерігається порівнянь із катастрофічним виведенням військ США з Афганістану, за яке Трамп жорстко критикував Байдена.

Європейські лідери та чиновники переконують Трампа і його команду в тому, що продовження надання військової допомоги Україні необхідне для посилення позицій Києва на мирних переговорах і спонукання Москви зрештою погодитися на ці переговори.

Військова підтримка Вашингтона має вирішальне значення для оборони України, навіть попри те, що європейські країни теж надають Києву озброєння та значну фінансову допомогу.

Призначений Трампом спецпредставник з питань України та РФ Кіт Келлог казав, що прагне протягом ста днів після інавгурації нового американського президента спробувати "знайти рішення" щодо війни. За словами Келлога, Трамп, не намагається поступитися росіянам або Путіну, а хоче врятувати Україну, її незалежність, зробивши це "чесно та справедливо".

Спецпредставник також називав "найбільшою помилкою" Байдена відмову говорити з Путіним після 2022 року, тоді як Трамп готовий зустрітися з російським диктатором. 

У Трампа вже активно займаються підготовкою організації майбутньої зустрічі з главою Кремля, хоча наразі невідомо, коли саме та у якому форматі вона відбудеться.  

Майбутній радник Трампа з нацбезпеки Майк Волтц заявляв, що президент США може зняти обмеження на далекобійну зброю для України, а також посилити енергетичні санкції проти Росії, щоб змусити Путіна сісти за стіл переговорів.

Також, за словами Волтца, Трамп вважає повернення Криму Україні нереалістичним сценарієм: ситуація з Кримом є надзвичайно складною і потребує дипломатичного вирішення, а не застосування сили.  Ще у коментарі ABC News Волтц згадав і про питання зниження мобілізаційного віку в Україні. За його словами, Штати хочуть бачити, як Україна вирішує проблеми нестачі живої сили.

За даними Bloomberg, радники Трампа розробляють широкомасштабну стратегію санкцій, щоб сприяти досягненню дипломатичної угоди між Україною та РФ найближчими місяцями, одночасно чинячи тиск на Іран і Венесуелу.

Кандидат на посаду міністра фінансів США Скотт Бессент, якого на цю посаду запропонував Трамп, вважає, що для переговорів про припинення російської агресії проти України доцільно посилити санкції проти РФ. І в разі призначення Бессент готовий до такого кроку — якщо новий глава Білого дому визнає ці заходи необхідними.

The Atlantic, тим часом, пише про песимістичний сценарій для України, якщо Трамп вирішить відмовитися від підтримки Києва. 

“Якщо найближчим часом не буде нового великого вливання допомоги з боку США, Україна, швидше за все, програє війну протягом наступних 12-18 місяців. Україна не програє "по-хорошому", шляхом переговорів, жертвуючи важливими територіями, але зберігаючи незалежність, суверенітет і захищеність західними гарантіями безпеки. Натомість їй загрожує повна поразка, втрата суверенітету і повний контроль з боку Росії”, - пише видання.

Це створює безпосередню проблему для Трампа, який обіцяв швидко зупинити війну після вступу на посаду, але тепер стикається з суворою реальністю: Путін не зацікавлений у врегулюванні шляхом переговорів, яке залишить Україну недоторканою як суверенну державу. Диктатор також бачить можливість завдати нищівного удару по американській глобальній могутності. Тепер Трамп повинен вибрати між прийняттям принизливої стратегічної поразки на світовій арені та негайним подвоєнням підтримки України, поки ще є час. Вибір, який Трампа зробить у найближчі кілька тижнів, визначить не лише долю України, але й успіх його президентства.

Як писав у статті для ZN.UA експосол України в Японії Сергій Корсунський, звісно, для України першочергове значення матиме позиція Трампа щодо війни, оскільки його особисте бачення віднині трансформуватиметься й у рішення Конгресу. 

Надзавдання — переконати Трампа в тому, що політика Росії не лише в контексті війни проти України, а й у глобальному вимірі прямо суперечить інтересам США. Дипломат нагадав, що під час своєї першої каденції Трамп неодноразово доводив свою здатність ухвалювати рішення, і саме він надав Україні зброю, зокрема “Джавеліни”.

“Трамп, політик і бізнесмен, належить до людей, які прагнуть змінювати реальність, розширювати межі можливого”, - пише Корсунський.

На думку дипломата, робота з командою Трампа має бути філігранною та здійснюватися як за формою, так і за змістом інакше, ніж із попередньою адміністрацією, хоча б тому, що Трамп постійно наголошує на своїй “інакшості”. 

Водночас також важливо здобути підтримку республіканців і не посваритися з демократами, знайти правильний баланс між стратегічними відносинами.

“Сто днів, протягом яких Трамп прагнутиме завершити війну Росії проти України, не мають перетворитися на сто років самотності”, - додав він.

Напружена геополітична ситуація

Другий термін Трампа може загострити й без того складну геополітичну ситуацію. Його конфронтаційний підхід до зовнішньої політики ризикує змінити альянси та посилити напруженість між країнами.

Під час першого терміну Трамп часто віддавав перевагу одностороннім діям, викликаючи занепокоєння щодо майбутнього міжнародної дипломатії.

Багатьом країнам, імовірно, доведеться переглянути свою зовнішню політику з поверненням Трампа. А держави, які покладалися на підтримку США в регіональних конфліктах, можуть опинитися у більш непередбачуваній ситуації.

Близький Схід

Що стосується, наприклад, Близького Сходу, то погляди Трампа на Газу та Західний берег розходяться з поглядами адміністрації Байдена. Трамп, наприклад, свого часу просував план, який дозволив би Ізраїлю отримати більший контроль над палестинцями.

Обраний президент США хоче, аби війна в Секторі Гази закінчилася, і, як писали ЗМІ, навіть казав ізраїльському прем'єру Беньяміну Нетаньягу, що вона повинна бути завершена до інавгурації 20 січня. 

Близький Схід, як пише The Economist, ілюструє схильність Трампа до непередбачуваності. Ізраїльтяни і палестинці врешті-решт погодилися на угоду щодо Гази: Трамп встановив “дедлайн”, погрожуючи, що “все пекло вирветься назовні”, якщо ті не впораються. Хоча це сприяло досягненню мирної угоди, вона, швидше за все, буде хиткою і новому президенту США доведеться продовжувати тиск на сторони, щоб угода перейшла до наступних етапів.

Перша адміністрація Трампа також зайняла жорстку позицію щодо Ірану, реалізувавши "кампанію максимального тиску", а саме - запровадивши жорсткі санкції проти Тегерана. Крім того, Трамп “відповідальний” за ліквідацію колишнього командувача КВІР Касема Сулеймані у січні 2020 року. Розгнівані смертю Сулеймані, Іран та його довірені особи з того часу обіцяли помститися і навіть звучали погрози вбивством.

Позиція Трампа щодо Ірану, ймовірно, вплине й на те, як він буде підходити до ситуації в Газі, а також на його ширшу політику на Близькому Сході, пише Politico.

На відміну від більшості “миротворців”, Трамп відверто не цікавиться вистражданою історією Близького Сходу. Так звані Авраамські угоди, підписані під час його першого терміну, свідчать про те, що Трамп може використати звільнення заручників для просування угоди між Ізраїлем і Саудівською Аравією, в якій бачить шлях до процвітання — і Нобелівської премії миру. Союзники Ірану зазнали поразки в Газі, Лівані та Сирії - можливо, Трамп теж готовий укласти угоду.

Проте батьківщина трьох монотеїстичних релігій стане суворим випробуванням того, чи справді люди готові відкласти вбік свої переконання й образи заради шансу на процвітання. Що буде, якщо фанатики й мулли стануть на шляху Трампа? Його відповіддю може стати посилення тиску за допомогою санкцій, погрози застосування сили, або ж — відхід. 

Китай

Підхід Америки до Китаю є однією з ключових сфер її зовнішньої політики, яка має значні наслідки для глобальної безпеки й торгівлі. Перший термін Трампа на посаді президента США призвів до торговельної війни між Китаєм і Вашингтоном, яка вдарила по світових ланцюгах поставок і завдала шкоди економіці. Трамп заявив, що планує продовжити відносини з Пекіном “з того місця, де зупинився”, і вже обіцяв запровадити додаткові мита на китайські товари. У відповідь Пекін намагається накопичити власні важелі впливу для початку переговорів з новою адміністрацією США щодо спірних аспектів двосторонніх відносин, включаючи торгівлю та інвестиції, а також науку і технології, кажуть аналітики.

При цьому Трамп зробив незвичний крок, запросивши лідера Китаю Сі Цзіньпіна відвідати інавгурацію 20 січня, продемонструвавши таким чином намір відновити взаємодію з китайським лідером, яку проводив під час свого першого терміну в Білому домі. Сі, як очікується, відправить на церемонію до Вашингтона високопоставленого представника - свого заступника, що може стати безпрецедентним кроком, покликаним зменшити напругу між двома країнами на початку роботи нової американської адміністрації.

Водночас Пекін готується до турбулентності у відносинах з Вашингтоном, особливо після того, як Трамп обрав низку політиків із жорсткими поглядами щодо Китаю на вищі посади у своїй адміністрації, зокрема сенатора Марко Рубіо на посаду держсекретаря. Трамп заявляв, що його команда вже контактує з Пекіном.

І сам Трамп уже навіть поговорив із Сі Цзіньпіном. Обраний президент США заявив про телефонну розмову з китайським лідером: серед тем обговорення були, зокрема, TikTok і торгівля. Ще Трамп сказав, що разом із Сі "зробить усе можливе", щоб світ став "більш мирним і безпечним".

Що стосується питання Тайваню, то Трамп казав, що острів повинен більше платити США за оборону. У відповідь на такі заяви Тайбей наголосив, що не покладатиметься виключно на інших у питанні своєї оборони.

Китай, як відомо, вважає Тайвань частиною своєї території та не виключає застосування сили, щоб взяти острів під свій контроль. США ж є найважливішим міжнародним партнером Тайбея та постачальником зброї острову, попри відсутність із ним офіційних дипломатичних зв'язків. 

Табір Трампа стверджує: головне — це сила Америки, і ця сила призведе до миру з Китаєм. Вони попереджають про необхідність запобігти третій світовій війні, зазначаючи, що Сі хоче підготуватися захопити Тайвань силою до 2027 року. Пекін також швидко розширює свій ядерний арсенал і систематично опановує стратегічні технології. Америці, кажуть у команді Трампа, потрібно відновити стримування, а шлях до цього — поєднання сміливої дипломатії, прагматизму з накопиченням економічної та військової сили.

На жаль, коли йдеться про Тайвань, виникає суперечність, зазначає The Economist.

"Якщо джерелом сили Америки є безжальний прагматизм щодо цінностей, жорсткість із союзниками і відкритість до угод з опонентами, то це саме ті умови, на яких Трамп готовий торгувати Тайванем із Китаєм. Хоча багато “яструбів” щодо Пекіна в його адміністрації боротимуться проти цього, сама можливість може вказувати на слабкість в основі підходу Трампа", - пише видання.

Крім того, в питанні планів Китаю щодо Тайваню важливе значення матиме й те, що Трамп робитиме з війною РФ проти України. "Відмова" Трампа від України могла б спонукати Пекін до думки, що новий президент США "слабкий".

Північна Корея

Трамп хоче відновити “дружні контакти” з північнокорейським лідером  Кім Чен Ином. Втім, як кажуть аналітики, розмови — це одне, а реальність — інше. Якщо Трамп вступить на посаду, думаючи, що зможе легко відродити контакти з Кімом, нового президента США може чекати розчарування. П'ять років тому вирішити північнокорейську ядерну проблему було складно, а сьогодні — ще складніше.

Під час свого першого терміну Трамп зміг досягти особистої взаємодії з главою КНДР, попри опір серед своїх же радників із національної безпеки. Загалом, на думку деяких аналітиків, це, можливо, був досить правильний крок у той час, попри те, що зустрічі Трампа з Кімом не дали практично жодних результатів у довгостроковій перспективі. Трампу вдалося змусити Північну Корею призупинити ракетні випробування на рік — насправді неабияке досягнення. Однак Трамп і Кім так і не змогли дійти згоди. Наразі ж дипломатія між США та Північною Кореєю практично мертва. 

Зрештою, під час свого другого терміну Трамп, схоже, теж вирішив зробити ставку на пряму дипломатію. Однак зараз геополітична ситуація складніша й одвічна північнокорейська ядерна проблема ще гостріша, ніж зазвичай: Кім нині менш відчайдушно потребує ядерної угоди та припинення санкцій США, ніж під час першої адміністрації Трампа. Цього разу північнокорейський лідер буде обережнішим.

У 2018-2019 роках КНДР була більш ізольована, і скасування санкцій США розглядалося як критично важливий чинник для економіки країни. Але тепер війна РФ проти України надала режиму Кіма можливість диверсифікувати свої зовнішні зв'язки, зблизившись із Москвою. Росія, яка раніше була партнером у прагненні Штатів денуклеаризувати Північну Корею, зараз використовує КНДР як спосіб підірвати амбіції Америки в Азії.

Переваги відносин КНДР із Росією очевидні: Путіну потрібні зброя та солдати для війни проти України, Кіму — гроші й військові технології. А завдяки вето РФ у Раді Безпеки ООН додаткові санкції проти КНДР — імовірно, нездійсненна мрія в найближчому майбутньому.

Поки відносини Росії та Північної Кореї розвиватимуться у нинішньому темпі, Трампу буде важко повернути КНДР за стіл переговорів. Втім, це не означає, що новому президенту США не варто робити ще одну дипломатичну спробу з Пхеньяном.

Тим часом, як кажуть аналітики Chatham House, союзникам США в Індо-Тихоокеанському регіоні варто підготуватися до будь-яких непередбачуваних обставин (хоч би якими малоймовірними ті не виглядали), зміцнюючи відносини з такими альянсами, як НАТО, для посилення стримування.

Експосол України в Японії Сергій Корсунський у статті для ZN.UA писав: Росію та КНДР єднає переконання, що Захід в особі США й НАТО є екзистенційною загрозою для їхніх режимів. РФ намагається скористатися цією єдністю для виборювання собі місця на геополітичному Олімпі, зокрема й за рахунок військового потенціалу Північної Кореї. Зі свого боку, КНДР у такий спосіб отримує додаткові й досить міцні, з погляду Кім Чен Ина, гарантії безпеки. Вочевидь, заради своєї мети Росія більше не стримуватиме ядерних амбіцій КНДР, як робила це раніше, й тим самим надасть поштовх ядерному розповсюдженню, яке за такого сценарію здається неминучим.

Чи зможуть США контролювати цей вид ескалації, якщо навіть у простішій ситуації їм це не вдалося? Політика “контрольованої ескалації”, яку Штати здійснювали щодо агресії РФ проти України, не призвела до позитивного результату. Затягування з наданням Києву всієї необхідної зброї дало змогу Путіну реалізувати план щодо втягування у війну КНДР, тому тепер “контролювати ескалацію” потрібно буде відразу і в Європі, й у Східній Азії. 

“В умовах реальної ядерної загрози варто припинити помилятися. Час для перевірки геополітичних теорій вичерпано. Треба діяти”, - вважає дипломат.

Європа

Як кажуть аналітики, НАТО і ЄС у будь-якому разі доведеться взяти на себе більшу відповідальність за архітектуру власної безпеки. AP писало, що європейських союзників США можуть чекати “складні часи”, адже місце Європи в американській зовнішній політиці буде змінюватися.  

Водночас, попри те, що перемога Трампа на виборах у США дещо стривожила ЄС, як пише The Parliament Magazine, з поверненням Трампа до Білого дому Європейський Союз може побачити несподівані зиски — якщо ЄС правильно "розіграє свої карти", торговельна й оборонна політика мають шанс отримати позитивний імпульс.

В особі Байдена європейські союзники отримали в Білому домі відданого прихильника трансатлантичних відносин, який розглядав Європу як найважливіший "стовп" безпеки та зовнішньої політики США. Трамп продемонстрував готовність відмовитися від цієї стратегії на користь вигідних угод заради того, щоб “Америка була на першому місці”.

Втім, європейські “яструби оборони” розглядають неоднозначну позицію Трампа щодо НАТО як поштовх у їх спробах побудувати сили стримування в регіоні, які можна сприймати серйозно навіть без американського щита. Витрати на армію збільшилися ще до політичної кар'єри Трампа, але він зробив заклики до зростання витрат на оборону частиною свого “політичного бренду”.

Як пише The Economist, опортуністичне використання влади, до якого схиляється Трамп, має певні переваги. На посаді президента США він продовжуватиме переконувати членів НАТО витрачати більше коштів на захист від Росії — і це добре, але має свою ціну.

Альянс, імовірно, зможе пережити погрози Трампа вивести Штати з НАТО, сварки через торгівлю, підтримку бунтівних консервативних партій і залякування Данії через питання контролю над Гренландією. Однак союзи процвітають на довірі. Націонал-консерватори, які симпатизують Путіну, діятимуть як отрута, а деспоти втішатимуться, якщо Трамп відступатиме від універсальних цінностей.

Економічна політика й торговельні тарифи

З того часу, як Трамп переміг на виборах-2024, він активно погрожує запровадженням нових тарифів проти ключових торгових партнерів США, таких, як Китай, Канада й Мексика.

Як пише BBC, Штати переходять до більш ізоляційної політики, намагаючись забезпечити ефективніший захист американської промисловості. І хоча такі кроки можуть підтримати економічне зростання США, принаймні в короткостроковій перспективі, це, безумовно, завдасть шкоди багатьом країнам, які залежать від торгівлі з Америкою.

За словами колишнього головного економіста Міжнародного валютного фонду та колишнього економічного радника Обами Моріса Обстфельда, нові тарифи можуть виявитися особливо руйнівними для Мексики та Канади, та зрештою будуть шкідливими і для США.

Обстфельд наводить виробництво автомобілів як приклад галузі, яка залежить від ланцюжка поставок, що охоплює кілька країн.

“Якщо ви порушите цей ланцюжок поставок, ви отримаєте величезні збої на автомобільному ринку”, - пояснив він.

Це може призвести до зростання цін, зниження попиту на продукцію та зниження прибутку компаній, що, своєю чергою, ризикує спровокувати падіння рівня інвестицій.

Що стосується ЄС, то, як кажуть аналітики, багато в чому Союз погано підготовлений до торгової війни з великим торговим партнером і провідною світовою державою. Економічне зростання значною мірою сповільнилося насамперед у найбільших європейських економіках, а вищі посадові особи стурбовані кризою конкурентоспроможності.

Втім, як кажуть експерти, навіть якщо мита постукають у двері Брюсселя, вони, швидше за все, будуть нижчими, ніж будь-які додаткові тарифи США, запроваджені, наприклад, проти Китаю. 

Також ЄС повинен пам'ятати і про власні “сильні карти”, коли сідатиме за стіл переговорів. Вітаючи Трампа з переобранням, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн натякнула на це, нагадавши обраному президенту США, що мільйони робочих місць та мільярди у торгівлі й інвестиціях по обидва боки Атлантики залежать від динамізму та стабільності економічних відносин.

Кліматична політика 

Трамп увійде до Білого дому на тлі того, як викиди парникових газів, що переважно виникають при спалюванні викопного палива, знову зросли, а глобальні температури знаходяться на шляху підвищення до рівня, який, за словами вчених, посилить ризик значно небезпечніших наслідків зміни клімату, від руйнівних штормів і теплових хвиль до підвищення рівня моря, що може призвести до затоплення прибережних міст.

Однак Трамп уже давно ставить під сумнів науковий консенсус про те, що Земля нагрівається насамперед через викиди, спричинені діяльністю людини. Він планує повністю змінити кліматичну політику свого попередника-демократа Джо Байдена шляхом швидкого виходу США з Паризької кліматичної угоди, применшення значення “кліматичної науки” та відстоювання інтересів сфери викопного палива. ЗМІ писали, що перехідна команда Трампа вже підготувала виконавчі розпорядження про вихід Вашингтона з угоди (США на сьогодні є другим найбільшим забруднювачем навколишнього середовища у світі, після Китаю).

У ЄС стривожені потенційним ударом для глобальної кліматичної політики у разі виходу США з Паризької угоди. Водночас Брюссель спробує конструктивно взаємодіяти з новою адміністрацією Штатів щодо таких питань, як зміна клімату. 

Політика Трампа може призвести до збільшення викидів парникових газів. Однак, як кажуть аналітики, США, як і весь світ, продовжуватимуть переходити на чистіші види енергії та скорочувати викиди, втім робитимуть це повільніше в той час, коли терміновість має вирішальне значення.

Масова депортація?

Хоча адміністрація Байдена була рекордсменом за кількістю депортацій за останнє десятиліття, Трамп пообіцяв провести найбільшу операцію з масової депортації в історії США.

Згідно зі звітом Американської імміграційної ради, в США проживає близько 11 мільйонів людей без легальних документів. Депортація всіх цих людей призведе до значних гуманітарних і фіскальних витрат, та може коштувати щонайменше 315 мільярдів доларів.

Масштаб такої програми значно перевищував би сукупну кількість депортацій, здійснених за офіційним рішенням суду і повернень (наприклад, коли особа добровільно залишає країну після затримання на кордоні), які мали місце за часів президента Барака Обами, Байдена чи першого терміну Трампа.

За часів Обами з 2009 по 2016 рік відбулося п'ять мільйонів депортацій, а за часів Трампа з 2017 по 2020 рік - два мільйони депортацій. Адміністрація Байдена депортувала майже п'ять мільйонів людей.

Але масова депортація, як її уявляє собі Трамп, передбачала б не просто відмову шукачам притулку, а вигнання людей, які прожили в країні роки, навіть десятиліття, а у випадку з деякими дітьми - все життя. Це вимагатиме примусового розлучення людей з їхніми сім'ями та громадами. А на практиці може принести зростання урядової бюрократії, а не її скорочення.

Ще офіційно не вступивши на посаду президента США Трамп уже спричинив інформаційні цунамі в усьому світі. Особливо активно останнім часом аналітики, журналісти й офіційні особи коментують експансіоністські коментарі 47-го американського президента, зокрема, про перетворення Канади на 51-й штат США, приєднання до Штатів Гренландії та повернення контролю Вашингтона над Панамським каналом.

Заяви Трампа аналізували експосол України в Японії Сергій Корсунський у статті “Як Трамп планує змінити світ: аналіз його заяв без емоцій” та колишній міністр закордонних справ України Вадим Пристайко у статті “Слухаючи Трампа: Все ще в пошуку американської мрії? Їдь до Канади”.