"Мене вивчали науковці": 8 питань до українця, який повернувся з того світу

22-річний Михайло Савляк останні роки активно займається створенням контенту на різних майданчиках — від Instagram та TikTok до YouTube. Переживши глибоку особисту кризу, торік він вистрибнув з балкона 15-го поверху. На щастя, хлопцеві дивом вдалось вижити. Після тривалої реабілітації він повернувся до блогерства й тепер намагається допомогти людям з психологічними проблемами, ділячись власним досвідом та порадами, щоб уникнути цієї фатальної помилки.

В інтерв’ю Фокусу Михайло розповів, що народився на Закарпатті. Деякий час навчався в коледжі на програміста, однак після другого курсу зрозумів, що це не його сфера. З 2019 і до сьогодні він займається створенням контенту, а паралельно підпрацьовував промоутером, різноробом, вантажником та кур’єром.

1. В одному з відео на YouTube ви розповідали про ту трагічну сторінку свого життя, зокрема про лікування у психіатричній клініці. Як це було?

— Мій стан та все життя детально вивчали науковці у сфері психіатрії. Головним фахівцем був чоловік поважного віку. Не знаю, до якого ступеню він допрацювався, але я спілкувався переважно з ним. Крім того, приходили студенти чи практиканти, вони теж ставили питання. Загалом було доволі багато спеціалістів. Наскільки зрозумів, їм було важливо дослідити, що ж відбувалося у моїй голові.

Право на слабкість

2. Що їх цікавило у вашій історії?

— Насамперед все, що було "до". Загалом я розповідав про перші прояви тривожності у 14 років та про свій стан безпосередньо перед стрибком. Казав, що нам, чоловікам, також іноді хочеться плакатись комусь або побути слабкими. Поскаржитися, як нам погано, щоб не тримати це все у собі. Тобто мати право трохи побути жалюгідним без суспільного осуду. Ти від цього не стаєш слабкою особистістю, а навпаки вчишся пересилювати якісь слабкості та невдалі ситуації. Однак через стереотипи та тиск соціуму ми не дозволяємо собі випустити емоцію, бо "ти ж мужик".

3. Чому ви наважились на такий крок?

— Таке саме питання мені ставив військовий, який лежав зі мною у палаті. У нього було цілковите нерозуміння… Це ж історія не одного дня. Починалося як тривожність, а переросло у панічні атаки. Зрештою, накладалось на дереалізацію та деперсоналізацію. Плюс травматичні події, пов’язані з насильством, коли ти не можеш чинити опір. Пам’ятаю, як мене перестріла компанія хуліганів. Вони сказали: "Ми можемо тебе вбити — і нам нічого за це не буде". У той момент не розумієш, він каже це серйозно чи лякає. Є ж такі маргінальні люди, яким жорстокість приносить кайф. Психіка запам’ятала, що ти завмер і нічого не міг зробити.

"Просив не везти у лікарню"

4. Що ви відчули, коли отямились?

— Свідомість я втратив ще у повітрі, вдарившись ногами об бильця. Отямився вже на даху авто. Не знаю, наскільки болючим був удар, — тоді нічого не відчув. Я дуже сильно плакав. Був у розпачі. Це сум, трагедія, сльози. Подумав: "Боже, що тепер буде". Всю дорогу просив у медиків, щоб не везли у лікарню, бо у мене не було грошей на лікування.

5. У вас є відео про невдачі у житті, де розповідаєте про те, що нічого не виходить. Але ж вам всього 22 роки — ще все життя попереду. Можливо, це через вплив контенту в соціальних мережах, де всі транслюють свій успіх?

— Не все так стається, як я собі планував. Якщо ми беремо прив’язку до віку, то так, за 5 років хтось може досягнути набагато більшого, а я навіть не на етапі підйому. Займаєшся цим щодня, але не відчуваєш, що рухаєшся вверх. Виходить, що ідея відео була про марні старання і нерозуміння, чому все так. І головне питання: що робити?

Погоджуюсь, що великою помилкою було те, що я звертав увагу на успіх інших людей. Мабуть, якоюсь мірою це на мене впливало. Чомусь не задумувався про перспективу. Те, що людина капітально реалізувалась до 25 років зовсім не означає, що вона збереже цю тенденцію й не лишиться біля розбитого корита, можливо, підчепивши на цьому шляху якусь залежність. Звісно, такі випадки теж є, але ми про них не думаємо у моменти відчаю і не мислимо критично, бо не бачимо картину повністю.

6. А чого ви хотіли досягти до 22 років, якщо не секрет?

— Давайте так. Як мінімум, заробляти на тому, що мені подобається. Але ж не такі кошти, коли ти просто виживаєш, зводячи кінці з кінцями. Останні пів року зводилися до того, що я пішов з роботи й займався виключно соціальними мережами, але це приносило копійки. Хотілося залишити після себе щось цінне — те, що б принесло людям практичну користь. Навіть, якщо це буде відео, яке підіймає настрій. Також мені подобається акторська сфера, якби не війна, думаю, я б хотів розвиватися у цьому напрямку.

7. Ви зняли окреме відео про лікування в психіатричному відділені. У суспільстві є багато стереотипів щодо цього. Чи це не стереотипи?

— Слід пам’ятати, що там немає неадекватних психів, які на всіх кидаються. Це такі самі люди, як ми з вами. У якийсь момент свого життя вони отримали травматичний шок. Далеко не кожен, на жаль, здатен таке перенести. Щодо стереотипів, то слід все-таки лишається. Коли люди дізнаються, що ти там лежав, то ставляться насторожено і побоюються.

"Все можна змінити, поки ти живий"

8. Які ви висновки зробили після всього пережитого?

— Про свої висновки я розповідаю на YouTube. Насамперед треба пам’ятати, що все можна змінити, поки ти живий. Немає нічого неможливого! Якщо думати, що щось сталося і це уже на все життя, то це прийняття ролі жертви. Треба дозволяти собі слабкість, особливо, якщо ти чоловік. Коли емоції вивільняються, то не руйнують тебе зсередини. Ну, і останнє: коли щось робиш, то треба пам’ятати, що це потрібно насамперед тобі.

Якщо ви відчуваєте тривожність, переживаєте панічні атаки, а також помічаєте перші ознаки депресії, обов'язково звертайтесь до фахівців за допомогою. Пам'ятайте, що безвихідних ситуацій не буває!

Нагадаємо, 38-річний Вадим та його дружина Тетяна Зайцеві, які виховують трьох діток, у 2020 році вирішили переїхати з орендованої квартири у Чернівцях у невеличке селище Берегомет, що за 60 км від обласного центру. Там подружжя пригляділо для себе 100-річну садибу з трьома кімнатами, яку вирішили реставрувати та трохи удосконалити. Що із цього вийшло, пара розповіла в ексклюзивному інтерв’ю виданню Фокус.