Поїзд-привид залишився, хоча з’явилася альтернатива

Аж три маршрути залізничного шляху до центрального вокзалу Відня (Wien Hauptbahnhof) — величезного транспортного вузла не лише Австрії, але й Європи загалом, пропонує «Укрзалізниця». За який із трьох варіантів пасажири голосують передусім квитками та гривнею? Хоч як дивно, але за безпересадковий варіант із совдепівським сервісом. Але чому?

Новий поїзд Київ—Будапешт став реальною альтернативою для багаторічного совдепівського сервісу на австро-угорському напрямку міжнародних сполучень. Водночас мегазатребуваний прямий поїзд з Києва до Відня й надалі залишається найбільш ласим шматком для корупціонерів і ділків тіньового бізнесу через практично неможливість без перекупників придбати квитки на нього.

Неймовірно: квитки доступні

15 грудня із головного вокзалу столиці України вирушив у перший рейс поїзд №9/10 Київ—Будапешт Transcarpathia. На своєму шляху він подолає 1170 кілометрів і зупинятиметься у Львові, Славському, Мукачеві, Чопі, Захоні, Ньїредьгазі, Дебрецені та Сольноку. Поїзд складається не з RIC-вагонів, що курсують до Варшави та Відня, а із сучасних купейних вагонів і вагону люкс, які зручні і комфортні для далеких подорожей.

Розклад поїзда Київ—Будапешт дасть можливість пасажирам пересідати на поїзди, що відвезуть їх до Відня (поїздка триватиме менш як три години), Зальцбурга, Мюнхена, Інсбрука, Цюриха. Крім цього, з'явиться нова можливість пересісти на транспорт до Румунії та Словенії. Час між пересадками становитиме не більш як дві години. Пасажири в будь-якому разі подорожуватимуть у нормальних умовах. А для тих, кому по кишені вартість квитка у вагоні люкс, умови проїзду в дечому перевершуватимуть європейські стандарти.

Та головне, що проблеми з придбанням квитків на цей поїзд відсутні. Адже він складається з шести вагонів у форматі звичайного купе і одного вагона в стандарті «люкс» (купе підвищеної комфортності є двомісним).

Пасажирам, що прямують до Відня будапештським поїздом, пересадка на поїзд RegioJet доступна безпосередньо на східному вокзалі (центральний вокзал Будапешта — Budapest-Keleti) угорської столиці. Вартість квитка в такому разі становитиме близько 18 євро.

Також курсують поїзди австрійської Österreichische Bundesbahnen, вони більш комфортні, але й квиток на них коштуватиме втричі дорожче. Тому, можливо, більш оптимальним буде скористатися послугами чеського перевізника, який практикує своєрідний залізничний low cost.

Час прибуття до Відня, як і час зворотної поїздки з австрійської столиці до Будапешта, зручний для пасажира. Не припадає ні check-in, ні check-out для тих, хто зупинятиметься в готелі Відня. Цим даний поїзд значно відрізняється від іще одного варіанта подорожі в австро-угорському напрямку з пересадкою у хабі в місті Чоп, який має фантастично незручний для подорожуючих розклад руху.

Крім того, хабовий варіант у Чопі має чимало інших «антисмаколиків»:

— двогодинна митниця безпосередньо на вокзалі;

— ваш вагон може просто не прибути на перон; у поїзд вас допустять, але сидіти доведеться не в купе, а в коридорі вагону на підлозі; подадуть вагони 2-го класу замість оплаченого 1-го (за все це відповідають угорські залізничники).

«Совдеп» із підвищеним попитом

Очевидно, що обидва маршрути запроваджені як альтернативні прямому безпересадковому поїзду №749 Київ—Відень, в якому використовуються сумнозвісні вагони формату Regolamento internazionale per le Carroze (RІC). (Адже лише угорці, болгари й румуни дають згоду на курсування євроколіями вагонів українського стандарту. Австрійці й поляки категорично проти.)

Перший маршрут: через хаб у Чопі, який постійно критикують пасажири і який явно не призначений для пасажирів із дітьми, людей похилого віку та з інвалідністю. Адже мова про жорсткий економ від угорського перевізника: дев’ять годин у, м’яко кажучи, не найкращих умовах (сидячи), що не всім до снаги.

Другий: «свіженький» грудневий із чудовим українським сервісом від «Укрзалізниці» до Будапешта та можливістю потім дістатися Відня комфортним чеським чи австрійським поїздами, які курсують цілодобово і з суто символічними, як для цього виду транспорту, інтервалами.

Та, попри альтернативу, пасажири згодні на «совдеп». Квитки на поїзд через хаб у Чопі розкуповуються від безвиході, і їх часто можна придбати навіть сьогодні на сьогодні. А на безпересадкові вагони з Києва до Відня придбати квитки — це майже те саме, що знайти стодоларову купюру на тротуарі. І це незважаючи на жахливий, схожий на радянський, сервіс. Коли три пасажири в одному купе змушені одночасно сидіти або одночасно лежати, іншого не дозволяє висота полиць.

Узагалі на міжнародних пасажирських маршрутах попит перевищує пропозицію в 60 разів. Принаймні саме таку цифру озвучили представники Нацполіції. Тобто потенційно недоотримані від «пасажирки» прибутки просто гігантські.

Нацполіція пояснює, що ситуація з квитками на безпересадкові поїзди на Відень (а також на ще один, трохи менш проблемний, але не менш скандальний прямий Київ—Варшава з тими самими вагонами типу RІC) — золоте дно не лише для перекупників, а й для «клієнтів» служби внутрішньої безпеки «Укрзалізниці».

Однак, попри все, покупці в надії таки вполювати бажаний квиток, інколи щоранку клацають у застосунку. Результат такого полювання, як правило, нульовий, але навіть тих пасажирів, які не придбали жодного квитка, програмна система «Укрзалізниця» часто кваліфікує як потенційних перекупників і блокує.

Причини популярності й поступливість конкурентам

Квитки розкуповуються на всі три маршрути. Їхня вартість відрізняється несуттєво. Час у дорозі також приблизно однаковий. Проте найменш friendly-ставлення у національного залізничного перевізника саме до клієнтів найдефіцитнішого прямого поїзда, який користується найбільшою популярністю серед пасажирів.

Причини такої популярності очевидні:

— безпересадковий маршрут;

— при перетині кордону митники приходять безпосередньо у вагон;

— зручний розклад — пасажири зі Львова вечеряють у рідному місті, а ранкову каву п’ють у Відні;

— check-in та check-out в готелі виходить просто ідеально;

— вартість квитка порівняно невисока.

Хоча слід зауважити, що квитки з України продаються лише в один вагон (в інший — в Австрії), який значною мірою зарезервований відповідними посадовими особами. Виходить, що й останні, як і звичайні пасажири, віддають перевагу прямому сполученню, нехай навіть із жахливим сервісом. Саме завдяки цьому в Інтернеті цей рейс відомий, як «поїзд-привид».

Правди ніде діти, це єдиний із варіантів дістатися Відня:

— не перебуваючи в сидячих вагонах;

— без митниці на вокзалі (як із хабом у Чопі);

— без пересадок (як передбачено новим будапештським маршрутом).

Зрештою, будь-яких вагонів і, відповідно, квитків на популярні міжнародні напрямки обмаль. Хоча це й недивно, адже попит межує з ажіотажним. Загальновідомо, що «міжнародка» здатна заробляти не лише сама на себе, але й на:

— нові вагони й маршрути;

— соціальну функцію «Укрзалізниці» всередині країни;

— підвищення небагатого фонду заробітних плат простих залізничників;

— зменшення загальної збитковості внутрішніх пасажирських перевезень.

Тобто в ситуації ажіотажного попиту доходи держави не лише від одного угорсько-австрійського напрямку, а й від усього і так досить прибуткового міжнародного залізничного сполучення можуть бути збільшені кратно. Тим більше що необхідність дістатися Відня — це потреба не лише жінок і дітей, а й військових (які їдуть на лікування), міжнародних волонтерів, дипломатів, зрештою просто іноземців, які відвідують Україну в ці нелегкі часи.

Загалом пасажири розуміють, що краще ніч лежати, ніж сидіти в автобусі. Проте через хаос із квитками на напрямку міжнародних перевезень державна «Укрзалізниця», на жаль, поступилася гігантським шматком ринку «міжнародки» іншим перевізникам. А могла б сама чимало заробляти.