Хто з дітей частіше стає улюбленцем у батьків

Батьківський фаворитизм зазвичай означає свідому або несвідому більшу любов до одного з дітей, що може проявлятися через підвищену увагу, турботу, надання привілеїв та підтримку, повідомляє 24 Канал з посиланням на Psychological Bulletin.

Попередні дослідження неодноразово вказували на те, що таке диференційоване ставлення батьків може негативно вплинути на дітей, особливо на тих, хто опиняється в гіршому становищі. Однак дані про те, які діти стають "улюбленцями" часто розходяться.

Нове дослідження батьківства

Спеціаліст з сімейної психології з Університету Бригама Янга, Олександр Дженсен, спільно з колегою Маккелл А. Йоргенсен-Уеллс з Університету Західного Онтаріо вирішили систематизувати інформацію, яка є в науковій літературі.

Для метааналізу вони вибрали 30 статей з рецензованих наукових публікацій та дисертацій, що стосуються батьківського фаворитизму. В оглядовому дослідженні, яке охоплювало понад 19 тисяч учасників, автори вивчали зв’язок між характеристиками дітей і відмінностями в ставленні до них з боку батьків.

Перевага батьків до одного з дітей може проявлятися по-різному: у манері спілкування, фінансових витратах і рівні контролю. Дослідники виділили п’ять категорій прояву фаворитизму: загальне ставлення, позитивну та негативну взаємодію, розподіл ресурсів та контроль.

Хто частіше стає улюбленцем у батьків

Виходячи з припущень, дослідження мало підтвердити тенденцію матерів більшої любові до дочок, а батьків – до синів. Однак результати метааналізу показали, що дочки частіше стають улюбленицями обох батьків.

Аналіз особистісних характеристик в рамках моделі "Великої п’ятірки" виявив, що батьки, як правило, більш прихильні до дітей з такими вираженими якостями, як доброзичливість і добросовісність, які характеризуються дружністю, відповідальністю та організованістю.

При вивченні порядку народження психологи помітили, що старші сини та дочки отримують більше свободи та автономії, хоча в деяких випадках відзначалася більша прихильність до молодших дітей.

В цілому огляд підтвердив складний характер батьківського фаворитизму та різноманітність факторів, що на нього впливають. Проте вчені зазначили, що їхнє дослідження виявило лише кореляції, а не причинно-наслідкові зв’язки.

Психологи сподіваються, що їхні висновки спонукатимуть батьків звернути увагу на свої стосунки з дітьми та прагнути до того, щоб усі вони відчували рівну любов і підтримку. Посилаючись на попередні дослідження, автори підкреслюють, що брак батьківської любові може призвести до проблем із психічним здоров’ям і труднощів у сімейних стосунках у майбутньому.