Кінець суддівської незалежності: суддя Господарського суду відреагував на підозру у держзраді

Нещодавно Державне бюро розслідувань повідомило про підозру судді Господарського суду Києва Анатолію Івченко за "рішення в інтересах Міністерства оборони РФ", за яким з України стягнули гроші та витратили їх на війну. В блозі видання "Корреспондент" він відреагував на підозру, назвавши кінцем суддівської незалежності.

Суддя господарського суду Києва Анатолій Івченко зазначив, що до нього завітали слідчі ДБР та вручили підозру у вчиненні державної зради. Такі дії тривали дев’ять годин.

Він відзначив, що рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2013. Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.05.2013 року відмовлено у допуску справи до провадження Верховного Суду України. За словами Анатолія Івченка, законність ухваленого ним рішення підтвердили 11 досвідчених суддів, однак підозру отримав тільки він.

Анатолій Івченко відзначив, що з 2014 року цю справу розслідували за статтею 375 КК, тобто як неправосудне рішення. Згодом, після її неконституційності, у діях угледіли 111 КК (державну зраду).

"Кримінальне провадження має №62023000000000707 (виділене із провадження №62021000000000999) та охочі за цими номерами можуть знайти у ЄДРСР ухвали слідчих суддів (ухвала Печерського районного суду міста Києва від 8.09.2023 у справі №757/33819/23-к, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 29.11.2023) якими закрито провадження №62021000000000999 (з нього в переддень рішень слідчих суддів незаконно виділено провадження 707). Слідчі судді встановили, що строки досудового розслідування спливли 1.01.2022", — додав чоловік.

Суддя Господарського суду Києва Анатолій Івченко додав, що аналогічне рішення ухвалив слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва в ухвалі від 11.12.2024 у справі №757/58949/23-к, вказавши що будь-які дії та здобуті докази після 01.01.2022 є недопустимими. Тому орган досудового розслідування вирішив провести обшуки без санкції слідчого судді.

"Мене звинувачують у винесенні рішення без підтвердження законності підстав для стягнення та тому, що я зобов’язаний був відмовити у відкритті провадження з цих підстав. Тобто, за версією ДБР суд має оцінити докази на стадії відкриття провадження у справі, а не за наслідком розгляду справи судом", — додав він.

У блозі суддя господарського суду Анатолій Івченко зазначив, що він ще на початку 2024 року звернувся до Європейського суду з прав людини. Обставини справи розглядаються у справі "Анатолій Миколайович Івченко проти України" (заява №10095/24).

"Сьогоднішні події показують, що будь-якого українського суддю можна звинуватити у незаконності остаточного судового рішення, а факт підтвердження законності такого рішення вже ні для кого не має значення. Слідчий ДБР вже визначив дії та рішення судді незаконними, що нівелює апеляційний та касаційний перегляд", — розповів суддя Господарського суду Києва Анатолій Івченко

За його словами, такий прецедент матиме жахливі наслідки для системи правосуддя в цілому, адже "будь-коли (як в даному випадку через 12 років) до судді можуть завітати й звинуватити у тому, що "у 2012 році він домовився із путіним фінансувати війну в Україні".

"Для мене очевидно, що такі дії є наслідком моєї професійної діяльності, і надалі я поінформую всіх про деталі цієї свавільної справи", — додав він.

Нагадаємо, 18 січня стало відомо, що чинному судді Господарського суду Анатолію Івченко повідомлено оголосили підозру за рішення на користь Росії. Тоді стало відомо, що у 2011 році до керівництва України з листом звернувся міністр оборони Росії з проханням в погашенні заборгованості одного з суб’єктів господарювання на суму 405,5 млн. доларів США за поставлений природній газ ще у 1996-1997 роках. Україна не мала жодного відношення до цього боргу і не могла нести за це відповідальність, однак суддя задовольнив позов Міноборони Росії та постановив стягнути з будь-якого рахунку Державного бюджету України на користь Росії понад 3,1 млрд грн, й частину коштів було стягнуто.