Україна готує новий календар щеплень. Що зміниться – пояснює інфекціоніст Федір Лапій

Міністерство охорони здоровʼя ініціює зміни до Національного календаря профілактичних щеплень, які будуть впроваджені з 2026 року. Серед новацій, довкола яких зараз триває громадське обговорення:

• впровадження вакцинації проти вірусу папіломи людини (ВПЛ);
• зміна вакцини для щеплення проти поліомієліту;
• зміни до графіку вакцинації проти кору, туберкульозу та гепатиту В.

«Країни світу періодично оновлюють свої календарі щеплень, базуючись на рекомендаціях ВООЗ, Центру контролю захворювань США (CDC) та інших міжнародних організацій — це поширена практика. Зміни, які запропоновані для українського Календаря з 2026 року, дозволять гармонізувати підходи до імунізації з європейськими стандартами та впроваджувати сучасні стратегії. Наприклад, у більшості європейських країн вакцинація проти вірусу папіломи є частиною обов’язкової програми, вона ефективна і необхідна для України. Щороку у світі вакцинація запобігає 3,5-5 мільйонам смертей від таких захворювань, як дифтерія, правець, кашлюк, грип та кір», – пояснює заступник міністра, головний державний санітарний лікар України Ігор Кузін.

Про наслідки запровадження змін у системі календарних щеплень для медиків, батьків, дітей, а також держбюджету в інтерв’ю «Главкому» розповів голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики (НТГЕІ), лікар-інфекціоніст Федір Лапій.

Чому календар щеплень раптом вирішили оновити?

Календарі щеплень мають періодично оновлюватися: щоб оптимізувати його, відповідно до наших сьогоднішніх реалій. Серед основних змін – запровадження вакцинації проти інфекцій, які зумовлені вірусом папіломи людини.

Щеплення від вірусу папіломи передбачене лише для дівчат. Чому так?

Проєкт передбачає безкоштовну вакцинацію однією дозою. Однодозна схема на сьогодні схвалена Всесвітньою організацією охорони здоров'я – коли йдеться про програмний підхід. Така схема наразі використовується у Великій Британії, в Австралії, в багатьох інших країнах. Відповідно до проєкту, отримати безкоштовне щеплення зможуть дівчата 12-13 років. Чи будуть залучені до безкоштовної вакцинації інші групи, як за віком, так і за статтю – це питання, що буде вирішуватися в майбутньому.

Чи ви, нехай на платній основі, рекомендували б вакцинувати хлопців?

Так. Якщо подивитися на календарі щеплень країн Європейського Союзу, то приблизно 50% країн Євросоюзу мають гендерно-нейтральну вакцинацію, тобто вакцинують і хлопців, і дівчат. Ще 50% країн Євроспільноти вакцинують поки лише дівчат, але скоріше за все, вакцинація хлопців буде пізніше.

Перше щеплення від туберкульозу, згідно з проєктом, дитина має отримати у перший день життя. Це не зарано?

Відповідно до чинного календаря, який буде чинним протягом 2025 року, у нас вакцинація дітей БЦЖ передбачена після 48 годин від народження і до виписки стаціонару. Принаймні, бажано це зробити до виписки.

Національна технічна група експертів з питань імунопрофілактики запропонувала – і цю пропозицію підтримали багато медичних працівників – перенести на добу раніше: з 25-ї години життя дитини. Для того, щоб дати можливість провести вакцинацію на день раніше. Це не означає, що на другу добу життя всі діти будуть вакциновані. Просто ми збільшуємо коридор, протягом якого дитина може бути щеплена вакциною проти туберкульозу. Якщо подивитися на практику інших країн, які використовують вакцину БЦЖ, наприклад, Польща, або Литва, Латвія, Естонія, Румунія, то там, як правило, вакцинація проводиться в першу добу життя дитини, і поєднується з щепленням проти гепатиту Б. В інструкції до вакцини БЦЖ, яка використовується в багатьох країнах, і яка була у нас, вказано, що вона може бути введена в першу добу життя.

Також проєкт календаря вакцинації передбачає перенесення на більш ранній вік щеплення другою дозою від кору, епідемічного паратиту і краснухи. З яких міркувань?

Справді, друге щеплення від кору, епідемічного паратиту та краснухи (КПК) перенесено з шести років на чотири роки – з епідеміологічних міркувань.  Друга доза вводиться не як бустерна, подібно до дифтерії правця, коли ми маємо проходити ревакцинацію кожні 10 років протягом життя, а як обов’язкова, для впевненості у тому, що щеплення спрацює. Друга доза «підчищає» тих дітей, які не відповіли на першу дозу. На першу дозу, як правило, відповідає дуже значна частка дітей. Але кір – високозаразна інфекція. І тих, хто не відповів на першу дозу, вони повинні були бути захищені другою дозою.

Ми бачимо, що в нас чимало дітей дошкільного віку хворіють на кір. Зараз у нас підйом захворюваності: у 2024-му році серед дітей кількість випадків кору в порівнянні з 2023-м зросла у вісім разів. Якщо ми введемо другу дозу трошки раніше, то це дасть нам можливість вже сформувати їм краще захист. Отже, перенесення другої дози на більш ранній вік дозволяє захистити дітей передшкільного віку, і таким чином вплинути на частоту випадків кору. У багатьох країнах інтервал, протягом якого вводиться друга доза, це 3-5 років, 4-6 років. У деяких країнах навіть раніше трьох років вводиться друга доза. Наприклад, в Німеччині друга доза вводиться через місяць від ведення першої, на другому році життя. От, ми обрали певний проміжний варіант.

Є і практична сторона цього питання: нам потрібен певний перехідний період. Бо є ж діти,  яким на момент впровадження цього календаря буде п’ять років, і їх потрібно буде доохопити, коли їм виповниться шість років. Отже, потрібно буде щеплювати і цих дітей, і тих, кому у 2026-му буде чотири роки. Зараз ми другу дозу плануємо на шість років: це приблизно 200 тис. дітей. Якщо ми матимемо перехідний період, то нам потрібно забезпечити вакцину і для шестирічних дітей, і для чотирирічних дітей. Якби ми посунули другу дозу на ще більш ранній вік, – на два роки або на три роки – то цей перехідний період би затягнувся більше. Відповідно, потрібно було б закупити ще більше вакцини, а це не так просто.

До слова, часто буває, що батьки не відводять дітей в садочок у ранньому віці, але коли вже йдеться про наближення школи, батьки відправляють дітей в садочок: років у чотири-п'ять. І  щоб уникнути спалахів в таких от колективах ми через другу дозу збільшуємо ефективність захисту від кору.

У західних країнах щеплення від вітрянки є у календарі вакцинації. Чому в українському проєкті календаря щеплень воно так і не з’явилося?

Далеко не в усіх країнах вакцинація від вітрянки є в календарі щеплень. Водночас вже не залишилося таких темних плям з-поміж країн, де не впроваджена вакцина проти пневмококової інфекції і проти ротовірусної інфекції. Якщо говорити про вакцини, яких нам справді бракує, це, у першу чергу, пневмокок і ротавірус. Ще дуже потрібна вакцина проти вірусу папіломи людини – її ми почнемо впроваджувати – але це не стільки про захист дітей, скільки про захист на майбутнє, коли діти стануть дорослими. Це захист жінок від можливих наслідків інфікування вірусом папіломи, тобто раку шийки матки. Оце більш пріоритетно, ніж вакцинація проти вітряної оспи.

До того ж, щоб впровадити вакцинацію проти тієї чи іншої інфекції, потрібні три складові. Перша – мати так званий тягар інфекції. Друга – мати гроші на закупівлю вакцин. Так, ми маємо тягар інфекції і вітрянки, і пнемококової, ретровірусної інфекції, і ВПЛ-інфекції. Тобто ми маємо підстави для запровадження таких щеплень. Але ж Україна перебуває під агресією, має великі проблеми з бюджетом. Третя складова – це готовність до вакцинації медичної спільноти та населення. Саме з урахуванням цього ми впроваджуємо вакцинацію від вірусу папіломи у 2026 році, тобто щоб впродовж поточного року мати можливість підготуватися: запланувати закупівлі вакцин, можливо, отримати якусь допомогу від наших міжнародних партнерів. Важлива і комунікаційна складова, і освітня складова, причому як для медичних працівників, так і для населення в цілому. На превеликий жаль, ми чомусь маємо антивакцинаторське лобі серед медичних працівників. Коли ви чуєте від медичного працівника фразу «Я не проти вакцинації, я за розумний підхід», це стовідсотковий латентний антивакс, який буде казати таку дурню, що на голову не налазить.

Яка подальша процедура затвердження проєкту календаря щеплень?

Проєкт був виставлений для громадського обговорення 2 січня. Новина про це з’явилась і на сайті Міністерства охорони здоров'я, і на Національному порталі з іммунізації. Нині представники різних професійних груп, які дотичні до вакцинації, наприклад, лікарі сімейної медицини, надають свої пропозиції, ставлять запитання. Всі пропозиції і зауваження будуть опрацьовані. Після цього, знову ж таки, Національна технічна група експертів з питань імунопрофілактики розгляне, внесе пропозиції в проєкт. Псля цього проєкт винесуть на обговорення міністерства. Після чого вже будуть процедури затвердження, в тому числі на рівні уряду, адже зміни, які передбачає документ, потребують зміни фінансування, відповідно, тут мають бути долучені інші міністерства. Це все займе час. Новий календар щеплень набуде чинності в 2026 році.

Скільки державі буде коштувати зміна календаря щеплень?

Це приблизно додатково 100 млн грн. Основні статті витрат пов'язані з впровадженням вакцини проти ВПЛ-інфекції, а також з тим, що ми повністю переходимо на інактивовану поліомієлітну вакцину. Вона набагато дорожча за оральну поліомієлітну вакцину. Але давайте згадаємо $6 млн готівкою, які ми бачили у голови МСЕК Хмельницької області. 100 млн грн – це трохи більше за $2 млн. Тобто якби ці кошти були вилучені, вони могли б легко покрити цю потребу.

Багато батьків відмовляються від щеплень, хтось вакцинує дитину тільки перед школою. Чи немає у вас побоювань, що коли до батьків донесуть, що деякі щеплення тепер треба робити раніше, то вони й взагалі відмовляться від них?

Є. Тому, коли зміни впроваджуються, проводяться і освітні заходи. Потрібно комунікувати і з медичними працівниками, і з батьками.

Такі ризики були і раніше, коли ми впроваджували вакцину проти гепатиту Б на початку нульових. Тоді серед медичних працівників було багато пересторог і міфів, що вакцина сприяє виникненню жовтяниці новонароджених або гепатитів. Або коли ми впроваджували вакцину проти гемофільної палички, тобто Hib-інфекції. Такий самий скепсис стосується впровадження вакцини проти ВПЛ-інфекції, але основними носіями інформації мають бути медичні працівники. Ми багато робимо для того, щоб медпрацівники були добре підковані в питаннях вакцинації, але цю проблему не можна вирішити одномоментно.

Наталія Сокирчук, «Главком»