«Зробимо острів великим знов». Що стоїть за заявами Трампа про Гренландію

22 грудня обраний президентом Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп опублікував у власній соцмережі Truth Social допис про те, що висунув співзасновника платіжного онлайн-сервісу PayPal Кеннета Гоурі на посаду посла США в Данії. Він пояснив це призначення таким чином. «З метою забезпечення національної безпеки та свободи в усьому світі Сполучені Штати Америки вважають, що володіння і контроль над Гренландією є абсолютною необхідністю. Кен виконає прекрасну роботу, представляючи інтереси США». 29 грудня газета The Washington Post повідомила, що останніми тижнями Трамп обговорював захоплення Гренландії, а також повернення Панамського каналу та намір зробити Канаду 51-м штатом США. 

Як виявилося, допис у соцмережі не був жартом, а інформація The Washington Post — це не просто плітки. Бо вже 7 січня Трамп дав пресконференцію, під час якої сказав, що не виключає застосування сили для отримання контролю над островом Гренландія. Того ж дня син Трампа Дональд Трамп-молодший прилетів до Гренландії. У відповідь на запитання журналістів про його плани він сказав, що приїхав як турист і не має наміру зустрічатися з політиками.

Пояснюємо, навіщо Трампу Гренландія та до чого всі ці слова та дії можуть призвести.

Трохи історії

Гренландія — це найбільший острів у світі. Він розташований він між двома океанами — Північним Льодовитим та Атлантичним.

 Гренландія політично належить до Європи, але георгафічно її сусідами є Канада та США.

Понад 80% її території вкрито льодовиками, які обмежують область людського заселення вузькими прибережними смугами. Острів географічно розташований ближче до США та Канади, ніж до будь-якої країни Європи, але юридично він є частиною Данії.

Практично вся Гренландія, за винятком кількох тонких прибережних смуг, є цілковито засніженою та безлюдною

Гренландія була невідома європейцям до X ст., коли її відкрили норвезькі вікінги, які незадовго до того оселилися в Ісландії. Єдиним народом, який населяв Гренландію впродовж століть, були інуїти. На момент прибуття вікінгів населення острова було дуже незначним і не зростало. У XVI столітті Норвегія разом із Гренландією доєдналася до Данії, а пізніше, у XVIII сторіччі, коли Норвегія вийшла з унії, острів залишився у складі Данії. Данія користувалася на острові численними перевагами, зокрема торговою монополією.

Трамп — не перший американський політик, який намагається купити Гренландію. Найперша задокументована спроба придбати острів датується 1868 роком — тоді американський уряд пропонував купити її разом з Ісландією за 5,5 мільйона доларів.

У квітні 1941 року, коли сама Данія вже рік була окупована німецькими військами Гітлера, посланець Данії у Вашингтоні підписав з американським урядом так звану «Угоду про оборону Гренландії», після чого США фактично окупували острів, аби запобігти його окупації з боку нацистської Німеччини. З початком холодної війни США почали проявляти інтерес до Гренландії, тому 1946 року, за президентства Гаррі С. Трумена, Сполучені Штати запропонували Данії продати острів за $100 млн. Хоча ця спроба також нічим не закінчилася, Данія та США підписали угоду про спільну оборону острова. Так Штати продовжили перебувати на острові. Наприклад, наприкінці 90-х стало відомо, що в 50-ті роки Пентагон будував на острові секретне підземне місто, яке мало зберігати й обслуговувати ядерну зброю — на випадок, якщо США будуть атакувати СРСР. Через рух льодовиків проєкт «Льодяний черв’як» було згорнуто, але американські військові залишили після себе токсичні відходи, які зараз загрожують довкіллю острова (і не тільки). Коли інформація про це перестала бути непублічною, стосунки між США та Данією охололи на деякий час.

Зараз острів входить на правах автономії до складу Королівства Данія, має свій уряд і представництво в данському парламенті та як частина Данії є членом НАТО. База США на території острова лишилася.

При цьому Гренландія фактично вийшла з ЄС. Пояснюємо, як це сталося. У 1973 році Данія (включно з Гренландією) приєдналася до Європейського економічного співтовариства (попередника Євросоюзу). Але у 1982 році 53% гренландців проголосували за вихід із цих угод; остаточний вихід відбувся у 1985 році. Гренландія натомість уклала з частиною країн ЄС окремі договори. Офіційна причина — острів мав серйозніші економічні звʼязки з державами за межами ЄС. Насправді ж ще на момент вступу до ЄС у складі Данії понад 70% гренландців виступали проти цього через побоювання, що митний союз дозволить іноземним компаніям конкурувати та ловити рибу у водах Гренландії, які зрештою справдилися.

Тоді ж, у 1985 році, у місцевому уряді прийняли гренландський прапор та оголосили острів незалежною країною. Водночас, хоча Гренландія не є частиною Європейського Союзу, її жителі належать до європейської спільноти, бо залишаються громадянами Данії, а отже, мають і громадянство ЄС — мають право вільно пересуватися, жити та працювати в країнах ЄС.

Проте Гренландія так і залишилась автономною частиною Данії, але історія з прагненням гренландцями повної незалежності періодично виринає. Наприклад, у 2008 році на референдумі 75% жителів Гренландії проголосували за розширення автономії та контроль за правоохоронними органами, береговою охороною та правовою системою. Через рік у національний день Гренландії, 21 червня, на острові змінилася офіційна мова острова з данської на гренландську. Також Гренландія має широку автономію у питанні зовнішніх відносин і має представників у Копенгагені, Брюсселі, Рейк’явіку та Вашингтоні. Відповідно до закону про самоврядування 2009 року, Гренландія може оголосити повну незалежність, але це має бути схвалено на референдумі серед гренландців, який наразі так і не проводили.

 Такий вигляд мають заселені прибережні смуги в Гренландії

Ставки зростають

Інтерес Трампа до Гренландії вписується в історичне прагнення США територіально контролювати острів. Причин цьому декілька.

По-перше, Гренландія багата так званими «критичними корисними копалинами». За інформацією The Economist за 2024 рік, на острові відомі родовища 43 з 50 таких корисних копалин. А за оцінками Міністерства енергетики США, ці корисні копалини необхідні для «технологій, які виробляють, передають і зберігають енергію» та мають «високий ризик порушення ланцюжка поставок». Це актуально ще й з огляду на те, що Китай — ключовий постачальник низки важливих мінералів на світові ринки — посилює обмеження на свій експорт у рамках торгового протистояння зі Сполученими Штатами. Доступ до ресурсів Гренландії забезпечив би Вашингтону надійніші ланцюжки поставок і обмежив би будь-які важелі впливу, які міг би застосувати Китай.

По-друге, Росія та Китай нарощують військову та комерційну активність в Арктиці, проводять спільні військові навчання й інвестують у розроблення нових видів озброєнь, як-от гіперзвукові ракети.

«Гренландія набуває дедалі більшого значення, оскільки ми перебуваємо в умовах глобальної конкуренції з Китаєм і на порозі нової технологічної революції у сфері війни, — цитує «Радіо Свобода» Ребекку Пінкус, директорку Полярного інституту центру Вілсона та колишню радницю Міністерства оборони США з арктичної стратегії. — Тож Гренландія важлива з точки зору протиракетної оборони, космосу та глобальної конкуренції, де все більше значення набувають судноплавство і морські шляхи».

США побоюються, що прагнення острова до незалежності від Копенгагена може відкрити шлях для впливу Росії та Китаю. І навіть якщо врахувати, що досі функціонує американська база Пітуффік (на картах її можна побачити під назвою Туле) у Гренландії для протиракетної оборони та космічного спостереження, контроль за всім островом дозволив би Штатам побудувати більш цілісну оборону від загроз із моря, повітря та космосу.

Американська авіабаза Пітуффік у Гренландії

Погрози як стиль дипломатії

Під час свого першого президентського терміну у 2019 році Трамп озвучував намір купити Гренландію — і тоді прем’єрка Данії Метте Фредеріксен назвала цю ідею «абсурдною», сказавши, що Гренландія не продається.

Ідея Трампа тоді була відкинута і самими гренландцями. Прем’єр-міністр Гренландії Куно Фенкер тоді зіронізував: «Гренландія не продається, але ми відкриті для бізнесу».

Цього разу також одразу після перших слів Трампа в грудні прем’єр-міністр Гренландії Муте Егеде також сказав, що острів не продається. «Гренландія наша. Ми не продаємося й ніколи не продаватимемося. Ми не повинні програти нашу довгу боротьбу за свободу», — сказав Муте Егеде.

Наступного дня після цього допису Трампа уряд Данії схвалив збільшення витрат на оборону острова на $1,5 млрд. За словами міністра оборони Данії Троельса Лунд Поульсена, Гренландія є стратегічно важливою територією через своє розташування на найкоротшому маршруті між Північною Америкою та Європою, а також через запаси корисних копалин. Він назвав момент слів про посилення оборони «іронією долі», мовляв, новий оборонний пакет готували заздалегідь і він збігся в часі зі словами Трампа.

А 7 січня король Данії Фредерік Х змінив державний герб країни, аби на ньому був більш помітним символ Гренландії та Фарерських островів. «Ми всі єдині, й кожен із нас відданий королівству Данія. Від данської меншини в Південному Шлезвігу, яка розташована навіть за межами королівства, і аж до Гренландії. Ми належимо одне одному», — прокоментував Фредерік Х.

 Після слів Трампа про купівлю Гренландії король Данії змінив державний герб країни

Якщо раніше на гербі Данії були три корони — символ унії між Данією, Норвегією та Швецією у 14—16 століттях, то зараз їх замінили на більш виражені символи: білого ведмедя, що уособлює Гренландію, та білого барана — символ Фарерських островів.

Проте Дональд Трамп не полишає надій на зміни. Принаймні, CNN, яке на умовах анонімності поспілкувалося з кількома данськими чиновниками, пише, що «зараз ситуація здається набагато серйознішою», ніж у 2019 році, коли Трамп пропонував купити Гренландію вперше.

Приватний лайнер Boeing 757 лідера США Дональда Трампа в аеропорту Нуука, столиці Гренландії

Трамп 20 січня офіційно став президентом США, але його соратники заздалегідь почали готувати законодавчу базу для втілення його намірів щодо Гренландії. Республіканці в Палаті представників підготували законопроєкт під комічною назвою «Зробимо Гренландію знову великою», ініціатором якого став конгресмен від Теннессі Енді Оглз. У разі схвалення Конгресом законопроєкт дозволить президенту розпочати переговори з Данією того ж 20 січня.

«Конгрес дозволяє президенту, починаючи з 12:01 за східним стандартним часом 20 січня 2025 року, розпочати переговори з Королівством Данія щодо забезпечення придбання Гренландії Сполученими Штатами, — йдеться у тексті законопроєкту. — Не пізніше ніж через п’ять календарних днів після досягнення угоди з Королівством Данія щодо придбання Гренландії Сполученими Штатами президент має передати відповідним комітетам Конгресу угоду, включно з усіма пов’язаними матеріалами та додатками».

У самій Гренландії, схоже, зрозуміли серйозність намірів Дональда Трампа й усвідомили цінність острова для американців. Бо за неповні три тижні риторика прем’єр-міністра острова Муте Егеде змінилася від категоричної відмови до прагнення зміцнити оборонні та гірничодобувні зв’язки Гренландії зі Сполученими Штатами, «але на своїх умовах». Зокрема він сказав, що його уряд шукає шляхи співпраці зі Сполученими Штатами, й висловив готовність розпочати діалог із новою адміністрацією Трампа. Але додав, що саме Гренландія вирішуватиме, як це відбуватиметься.

Чого очікувати

Ситуація делікатна та неординарна. США і Гренландія — у складі НАТО. Але якщо перша країна — це світовий гегемон із великими можливостями, то друга — ще малозаселений острів із численними невикористаними корисними копалинами, 56-тисячне населення якого в більшості прагне незалежності від Данії. Тому спрогнозувати, як далі розгортатиметься ця історія, складно. Але експерти, з якими поспілкувалося BBC, говорять, що події можуть розвиватися наступними шляхами.

Прогноз №1. Трамп втрачає інтерес, нічого не відбувається

Існують припущення, що цей крок Трампа — не більше ніж просто хитрощі, покликані змусити Данію посилити безпеку Гренландії на тлі загрози з боку Росії та Китаю, які прагнуть впливати на регіон. Данія оголосила про новий військовий пакет. І хоч він був підготовлений раніше, та все ж очевидно, що данці справді звернули увагу на безпеку регіону.

«Важливим у словах Трампа було те, що Данія повинна виконати свої зобов’язання в Арктиці — або дозволити це зробити США», — каже Елізабет Свейн, головна політична кореспондентка газети Politiken.

Професор Королівського військового коледжу Данії Марк Якобсен каже, що такі слова — спосіб позиціювання Трампом самого себе, а для Гренландії — можливість заявити про себе у світі на шляху до незалежності. Тож навіть якщо Трамп справді втратить зацікавленість до Гренландії, про острів уже заговорили. Водночас Гренландія хоче незалежності — та все ж не поспішає.

«Останніми днями я помітила, що прем’єр Гренландії значно спокійніший у коментарях, тобто “ми хочемо незалежності, але колись у майбутньому”», — каже Елізабет Свейн.

Прогноз №2. Гренландія голосує за незалежність і шукає тісніших зв’язків зі США

У Гренландії існує загальний консенсус щодо того, що незалежність колись таки настане. Також серед гренландців є очікування, що як тільки вони офіційно проголосують за незалежність, то Данія погодиться і ратифікує це рішення. Проте малоймовірно, що Гренландія проголосує за незалежність, якщо для них не будуть збережені медичні та соціальні субсидії, які вони отримують від Данії.

«Прем’єр Гренландії може грізно виглядати, але коли йтиметься про оголошення референдуму, йому варто мати напоготові щось для збереження економіки та добробуту Гренландії», — цитує BBC Ульріка Гада, старшого наукового співробітника Данського інституту міжнародних відносин.

Тому як можливий варіант розглядають вільну асоціацію за аналогом з тими, які США нині мають із тихоокеанськими острівними державами — Маршалловими островами, Мікронезією та Палау. Раніше Данія була проти цього і щодо Гренландії, і щодо Фарерських островів. Але, як каже доктор Гад, нинішня прем’єрка Метте Фредеріксен налаштована вже не так категорично, бо «розуміння данцями історичного досвіду Гренландії є набагато кращим, ніж 20 років тому».

Але навіть якщо Гренландії вдасться стати незалежною від Данії, навряд чи їй удасться звільнитися від присутності США на острові. Також американська військова присутність сприяє безпеці жителів острова.

Прогноз №3. Трамп посилить економічний тиск

Найбільшу загрозу можуть становити економічні санкції з боку США. Наприклад, Вашингтон може підвищити торговельні тарифи на імпорт із Данії чи навіть усього ЄС, щоб змусити Данію піти на поступки щодо Гренландії. Трамп уже говорив про застосування 10% тарифів на весь імпорт до США — і це може негативно вплинути на економічне зростання в Європі. Тому деякі данські й загалом європейські компанії розглядають ідею створити виробничі потужності в США.

Можливе також повернення до закону 1977 року, який давав президенту США можливість запроваджувати надзвичайний стан у торгівлі та «вручну» регулювати тарифи. Зокрема від цього може постраждати данська фармацевтика й виробництво медобладнання, адже нині США отримує частку слухових апаратів, інсуліну та препарату для діабетиків Ozempic саме з Данії. Але, як пише BBC, зростання цін на ці товари навряд чи знайде підтримку серед американських споживачів.

Прогноз №4. Вторгнення до Гренландії

США буде неважко встановити контроль над островом, враховуючи, що вони вже мають там бази й військових. Тобто фактично цей контроль уже є. Але будь-яке використання сили Вашингтоном призведе до міжнародної кризи.

«Якщо вони нападуть на Гренландію, вони нападуть на НАТО, — каже Елізабет Свейн. — Отам все й зупиниться. Має бути задіяна 5 стаття. І якщо країна НАТО нападає на країну НАТО, то альянсу не існує».

Ульрік Гад пояснює, що коли Трамп говорить про Гренландію, він стає схожим на Сі Цзіньпіня, коли той говорить про Тайвань, або на Путіна з його намірами щодо України.

«Він каже: ми законно можемо захопити цю територію. Якщо ми дійсно серйозно ставимося до такого, це не віщує нічого доброго для Заходу загалом», — говорить він.

Схоже, в майбутній адміністрації Трампа це також розуміють, бо його майбутній віцепрезидент Джей Ді Венс днями сказав, що США не будуть застосовувати військову силу в Гренландії, але не виключив укладання угоди щодо приєднання острова до США.

Історія розвивається прямо зараз, тому фіналу в ній поки немає. Нам із вами залишається лише спостерігати за розвитком подій і сподіватися, що все відбуватиметься в рамках права, що буде найкращим і для гренландців, і для американців, і для Європи теж. А, отже, і для всього цивілізованого світу.

ФОТО: GettyImages, Головне фото: Микола Шиманський, «Детектор медіа».