Бомбардувальник A-6 Intruder: головний союзник американців у В'єтнамі

A-6 створювали не для того, щоб ставити рекорди швидкості або висоти, і навіть не для того, щоб бути скільки-небудь видатним у цих відношеннях. Мета створення A-6 — доставлення боєприпасів до цілі в будь-яких погодних умовах.

Фокус переклав статтю журналіста Гаррісона Касса про всепогодний штурмовик ВПС США A-6 Intruder.

Grumman A-6 Intruder став першим всепогодним штурмовиком, що служив у ВМС і Корпусі морської піхоти США. Вперше представлений 1963 року, A-6 здавався бридким каченям: це був дозвуковий літак з округлими формами в той час, коли аерокосмічні розробки зосередилися на надзвукових, гостроносих моделях, як-от Century Series і X-15. Але те, чого A-6 не вистачало у швидкості або естетиці, він компенсував здатністю нести разючі 9 тонн боєприпасів, незважаючи на погоду.

Всепогодний літак

Прослуживши 36 років, A-6 став візитною карткою наступальних можливостей ВМС і Корпусу морської піхоти. Цей літак був створений за запитом Бюро аеронавтики на всепогодний штурмовик, який міг би, по-перше, виконувати зльоти і приземлення з короткої смуги, по-друге, здійснювати далекі перехоплення і, по-третє, надавати ближню повітряну підтримку. A-6 став вирішенням цих завдань. Очікувалося, що A-6 замінить застарілий гвинтовий літак A-1 Skyraider, але насправді A-6 співіснував з A-1 до 1973 року, після чого A-1 був остаточно знятий з озброєння. A-6 дійсно перевершував A-1 (планер якого послужив основою для A-10 Warthog). Тоді як A-1 був призначений тільки для експлуатації в гарну погоду, A-6 був здатний працювати в будь-яку погоду — багато в чому завдяки турбінному двигуну.

Побудований компанією Grumman (пізніше вона створить місячний модуль, у якому астронавти Apollo здійснили висадження на поверхню Місяця), A-6 вирізнявся незвичайною конфігурацією кабіни: льотчик і бомбардир/штурман сиділи поруч, а не в ряд. Льотчик розташовувався в лівому кріслі, а бомбардир/штурман — у правому, розташованому трохи позаду льотчика, щоб забезпечити йому безперешкодний огляд.

Ще більше полегшувало всепогодні операції включення в конструкцію літака нової для того часу технології — індикатора вертикального огляду (VDI), який показував льотчикам синтезовану проєкцію ландшафту внизу; VDI значно полегшував навігацію по складній місцевості в умовах поганої видимості.

Звичайний бомбардувальник?

За своєю суттю A-6 був невеликим бомбардувальником. Не здатний подолати звуковий бар'єр, A-6 розвивав максимальну швидкість лише 1000 км/год, що не набагато швидше за комерційний авіалайнер, швидкість набору висоти становила лише 2322 метри на хвилину, а експлуатаційна стеля — 12,9 км. Для порівняння, F-4 Phantom, розроблений приблизно в той самий час, що й A-6, мав швидкість набору висоти 12,5 км на хвилину і максимальну висоту майже 18 км.

A-6 створювали не для того, щоб ставити рекорди швидкості або висоти, і навіть не для того, щоб бути скільки-небудь видатним у цих відносинах. Мета створення A-6 — доставлення боєприпасів у будь-яких погодних умовах. І в тому, що стосується доставлення боєприпасів, A-6 був чудовий. Оснащений п'ятьма вузлами підвіски, A-6 міг нести 9 тонн корисного навантаження. Величезне корисне навантаження літака дало ВМС і морській піхоті надійного союзника під час війни у В'єтнамі.

Про автора

Гаррісон Касс — журналіст, який пише про оборону і національну безпеку, на рахунку якого понад 1000 статей на теми, пов'язані з міжнародними проблемами. Адвокат, пілот, гітарист і професійний хокеїст, Гаррісон служив льотчиком-стажистом у ВПС США, але був демобілізований за станом здоров'я. Отримав ступінь бакалавра в коледжі Лейк-Форест, ступінь доктора юриспруденції в Орегонському університеті та ступінь магістра в Нью-Йоркському університеті. Гаррісон слухає гурт Dokken.