День Соборності: історія

Кожного року 22 січня українці відзначають День Соборності та Свободи України. В цей день 1919 року було підписано Акт злуки Української народної республіки та Західно-Української народної республіки. Офіційно свято розпочали святкували в Україні у 1999 році.

Історія свята

У 1918 році була проголошена незалежність УНР Універсалом Центральної Ради. А за рік на Софійській площі проголосили Акт злуки УНР та ЗУНР, який об'єднав українські землі в єдину Україну.

У тексті Акту Злуки йшлося: «Відтепер воєдино зливаються віками відірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина та Угорська Україна) та Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися споконвічні мрії, якими жили та за які вмирали найкращі сини України. Відтепер є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

В ті часи об'єднання відбулося суто символічно. Через декілька тижнів більшовики окупували Київ, землі Східної Галичини опинилися під владою Польщі, а Закарпаття – Чехословаччини.

Вперше День Соборності відзначили у 1939 році в Карпатській Україні (місті Хуст) – на той час автономній республіці Чехословаччини. Тоді під синьо-жовтими прапорами відбулася тридцятитисячна хода населення, яке з'їхалося до столиці Карпатської України з усіх куточків краю згадати події 20-річної давнини.

У 1990 році українці організували «живий ланцюг» з нагоди 71-ї річниці проголошення Акту Злуки. Як символ єднання, українці, які тоді ще були жителями СРСР, взялися за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності, продемонструвавши прагнення свободи.

Під час повномасштабної війни, яку розпочала Росія, День Соборності набув особливого значення. Ворог хоче позбавити нас незалежності, знищити українців, окупувати землі, зруйнувати інфраструктуру. Але українці показали свою єдність, вставши на захист своєї землі та свободи, і мужньо дають відсіч окупантам.