Чи стане ЕКОПФО панацеєю від безладу МСЕК?

Із 1 січня розпочався не тільки новий 2025 рік, а й нове життя в питанні експертизи функціональних порушень українців. До 2025 року питаннями «втрати працездатності» займалися медико-соціальні експертні комісії (МСЕК). Ці комісії добре чи погано, але професійно оцінювали людей із хворобами. Комусь продовжували перебування на листках непрацездатності. Комусь установлювали інвалідність. А комусь цієї інвалідності не підтверджували.

Наприкінці 2024 року було ухвалено рішення ліквідувати МСЕК і замінити їх експертними комісіями оцінки повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО). Що це принесе пацієнтам? І що — лікарям? Спробуймо розібратися.

Мало хто не чув про різні скандали, пов’язані з МСЕК, особливо в другій половині 2024 року. Фіктивні групи інвалідності цілим колективам посадовців, корупційні скандали тощо. ЗМІ жваво обговорювали все нові й нові інформаційні приводи, а люди дивувалися статкам згадуваних у новинах очільників МСЕК.

Єдиний вихід, який у цій ситуації знайшла влада країни, — ліквідувати МСЕК, а їхні функції доручити лікувальним закладам і лікарям. На жаль, якщо єдиний інструмент — популізм, то іншого рішення годі й очікувати.

За кілька місяців було ухвалено постанову Кабміну, дано старт ухваленню відповідного закону та наказів Міністерства охорони здоров’я. Саме для цієї функції було створено електронну систему. І розпочався процес упровадження змін.

Наприкінці грудня 2024 року, коли пересічні українці святкували Різдво Христове, лікарі тих лікарень, де було створено ЕКОПФО, день і ніч вводили отримані від МСЕК оцифровані справи в нову електронну систему.

Електронна система, обурена таким жвавим і масовим її «зґвалтуванням», відповідала взаємністю: то не давала обрати дату огляду, то унеможливлювала збереження введених даних, то приховувала назви лікувальних закладів, а то й повністю «лягала», й навіть на сам сайт зайти було неможливо.

Тим часом в Україні тривали змагання: хто більше справ устиг ввести в систему. Лікування пацієнтів стало завданням практично другорядним, бо керівні органи ще й поступово пересували дедлайн, залишаючи дедалі менше днів на введення усього масиву справ у електронну систему. Якщо спочатку це вимагали зробити до 1 січня, то за кілька днів — уже до 29 грудня.

З горем і матюками навпіл героїчними зусиллями в електронну систему вдалося внести справи, які подавалися до МСЕК у грудні, листопаді, жовтні й навіть у вересні 2024 року… У когось із пацієнтів у цей час було завершення терміну інвалідності. Комусь треба було оформлюватися через тривале перебування на листку непрацездатності. Без рішення МСЕК лікарі вже відмовлялися продовжувати ту непрацездатність, бо боялися отримати грошове покарання від держави, яка не надто переймається якістю лікування або долею паліативних пацієнтів із хронічним болем та без якісного знеболення, зате дуже ефективно збиває гроші з лікарів, якщо вони щось наплутали з листками непрацездатності. Такими, на жаль, є особливості організації української медицини.

Так само, у вкрай терміновому режимі, запускався процес навчання лікарів нових для них функцій. Поспіхом організовані вебінари містили мало конкретної інформації, зате нескінченно повторювалися, змушуючи медиків кидати роботу, аби ще раз почути те, про що кілька днів тому вже йшлося на попередньому вебінарі. Окрім термінового завдання внести в електронну систему сотні справ із МСЕК, так само терміново лікарі мали ще вивчити зміст постанови Кабміну №1338. У кількох групах, створених у різних месенджерах, щодня з’являлися сотні повідомлень, які дуже цікаво було б читати, якби лікарям, котрі й без того працювали в досить інтенсивному режимі, не потрібно було протягом дня ще й надавати медичну допомогу пацієнтам.

Лікувальні заклади (хто як міг) постаралися створити всі умови для повноцінної роботи новостворених комісій. Як працівник онкологічного центру можу відзначити якісну роботу керівництва нашого закладу.

Із січня 2025 року новостворені експертні комісії розпочали роботу з ухвалення рішень щодо пацієнтів, стосовно яких у окремих випадках МСЕК не ухвалювала рішень із вересня 2024-го. Сформувалися довжелезні черги на місяці роботи.

На жаль, змушений констатувати: не всі пацієнти дожили до розгляду їхніх справ. І часом секретарю комісії, який телефонував, щоб викликати пацієнта на засідання (або в разі заочного оцінювання — спитати про самопочуття), повідомляли про те, що пацієнт уже помер… Такими є реалії.

Що ж пацієнти та лікарі отримають від нововведень?

Одразу зазначу: оцінювати рано. Багато що має оцінюватися за плодами. І якість цих плодів можна буде визначити за кілька місяців або навіть рік-два.

Але вже зараз можна побачити як явні мінуси, так і плюси ухваленого рішення. Почнемо з мінусів, мабуть, щоб завершити все-таки солодким.

На мою думку, набагато правильнішим рішенням було б вводити зміни (впровадження електронної системи та чіткі критерії, прописані нарешті в постанові Кабміну) без ліквідації МСЕК. Там слід було навести лад, але не ліквідовувати структури. Притягти до відповідальності тих, хто скоював злочини, й ухвалювати потрібні кадрові рішення.

Повторюся, добре чи погано, але МСЕК виконували певну функцію професійно (роками вчились її виконувати) і займалися тільки цим. Зараз це раптово й терміново звалили на лікарів, які, по-перше, не мають досвіду такої роботи, а, по-друге, й без того часто перевантажені своєю основною роботою. Тепер лікарям, які стали членами експертних комісій, процес їхньої основної діяльності максимально ускладнили. Як щоденна «крадіжка» кількох годин робочого часу вплине на якість роботи цих лікарів — питання риторичне.

Ще раз зазначу: впровадити зміни так поспішали, що на початку роботи експертних комісій створена електронна система відмовлялася працювати й наздоганяла процес уже по ходу. Спочатку комісії формували офлайн-документи (паперові) про розгляд справ. Аби потім, коли система запрацює, вносити все це ще й туди. Вражаючий приклад «грамотної» організації процесу…

З урахуванням усього цього очікую певний відсоток і помилкових рішень, і незадоволених пацієнтів. Бо ще раз: лікарям дали термінове завдання навчитися виконувати нові для них функції у вкрай обмежені строки. Мати уявлення про певні принципи такої роботи — одне, а ухвалювати рішення на практиці — зовсім інша історія. Треба ще зважати на той факт, що через тривалу бездіяльність МСЕК до ліквідації (причому навіть без натяку хоч на якусь відповідальність за це) утворилися величезні черги на розгляд справ. Проте все, що можна було наробити, вже наробили. І цього, на жаль, не змінити.

Ще один суттєвий недолік такого рішення — це те, що воно внесло додатковий розбрат між лікарями, аж до ворожнечі. Був час, коли пацієнтів на МСЕК направляли всі — й лікарі різних спеціальностей, і дільничні терапевти. Потім більшість цієї роботи звалили на сімейних лікарів. Лікарі різних спеціальностей звикли давати в цьому питанні розпорядження сімейним лікарям — щодо «оформлення на МСЕК за місцем проживання». Тепер вони розуміють, що більшість випадків від сімейних лікарів повернеться до них. Почалися сварки. Лікарі різних рівнів та спеціальностей написали й висловили вже чимало «теплих слів» на адресу колег.

Якби влада була готова слухати поради, то хотілося б зазначити: вкрай необхідно створити чітку зрозумілу систему, яка б враховувала завантаженість кожного рівня надання медичної допомоги та реальний необхідний рівень специфічних знань для направлення пацієнтів на ЕКОПФО. Це забезпечувало б розуміння: коли та хто має направляти пацієнтів на таку оцінку і хто ухвалюватиме рішення в конфліктних ситуаціях. Досить уже сварити між собою лікарів різних рівнів та спеціальностей. Організуйте процес направлення по-людськи! Для цього слід якісно проаналізувати можливі клінічні ситуації та оптимізувати процес із погляду медичних, клінічних інтересів пацієнта.

Попри всю мою критичність у ставленні до цього процесу все ж таки є тут, на мою думку, плюси й переваги:

1. Чіткі критерії для заочного оцінювання. Є ціла когорта серйозно хворих пацієнтів, яким для проходження комісії не треба їхати на неї фізично. Для певних пацієнтів це дуже важливо й позбавляє їх зайвого фізичного й емоційного виснаження.
2. Чіткі критерії щодо терміну, на який встановлюється група інвалідності: в яких випадках слід давати групу на рік, в яких — на два-три-п’ять, а в яких — безстроково.
3. Сама собою електронна форма направлення на ЕКОПФО, на мою думку, — просто величезний крок уперед. У ній передбачено оцінку лікарем функціональних порушень. Особливо у випадках заочного оцінювання це істотно допоможе комісії ухвалити рішення щодо інвалідності.

Принаймні на певний час, поки це у всіх на слуху та багато хто наляканий, гадаю, нововведення знизить корупційні ризики. Чи ефективно це в довгостроковій перспективі? В ефективність саме такого рішення я не дуже вірю. Ще й при тому, що мотивацію лікарів до цієї роботи віддано на відкуп людському чиннику. Добре, якщо керівництво вчиняє порядно стосовно своїх працівників, як у нас. Проте я чув про лікарні, де лікарів просто примусили («Це ваш робочий час»), не передбачивши за цю роботу жодної оплати. Ну просто-таки як в анекдоті: «Пістолет видали — а там крутись як можеш».

Гадаю, що на якийсь час інтенсивність хамства та приниження пацієнтів, які проходитимуть ЕКОПФО, істотно знизиться. Доки нова система та медичні працівники до неї не звикнуть.

Позитивним вважаю те, що лікування, направлення на ЕКОПФО та саму оцінку пацієнт зможе отримувати в одному лікувальному закладі. Для нього так буде значно зручніше. А якщо врахувати те, що в системі передбачено попередній запис на дату та час розгляду справи, то це здається просто мрією — тепер в очікуванні прийому на комісії не треба буде годинами сидіти в черзі.

Скажу чесно: якби позитивні зміни вводили, зберігши МСЕК, та ще й професійно їх упроваджували (не затягуючи, але й без поспіху та вимагання для цього надзусиль), то була б можливість створити ледь не ідеальну модель реалізації цієї функції. На жаль, у нашій країні є люди, яким професійно та планово нудно, потрібна «двіжуха». А я б хотів, щоб у країні була саме професійна модель менеджменту охорони здоров’я та професійна реакція на проблеми, що виникають як у пацієнтів, так і в медичних працівників. А також адекватна та професійна (не тоталітарна, а саме професійна!) реакція на критику. Сподіваюся, це таки реально.

Пацієнтам пораджу: заводьте собі електронну пошту й користуйтеся нею. Це може виявитися дуже корисним і зручним у питанні листування з експертними комісіями. Користування електронною поштою — не надто складне завдання, тому ті, хто може це зробити (самостійно або за допомогою родичів, знайомих), — робіть.

Колегам пораджу запастися терпінням: переживши перші місяці такої роботи, далі є шанси втягнутися. А також спробувати модель взаємоповаги під час спілкування, зокрема, між лікарями різних рівнів і спеціальностей. Усім варто оформити направлення ЕКОПФО хоча б для кількох пацієнтів, аби подивитися, як працює система. Оформити планово. Щоб, коли це завдання стоятиме як термінове, вже орієнтуватися в системі.

Кожній експертній комісії пораджу мати на засіданнях на робочому столі комп’ютерів посилання на постанову КМУ №1338. Це зручно.

І дуже сподіваюся, що знущань над пацієнтами, про які ми так часто чули, коли йшлося про відвідування МСЕК, справді поменшає. І що їм набагато легше буде проходити всі ті етапи та кола вирішення питання. Сподіваюся також, що й лікарі витримають. І ось таке вирішення питання й такі методи впровадження змін не призведуть до катастрофи всеукраїнського масштабу. Тоді будемо жити. Й, можливо, навіть доживемо до якісного та адекватного менеджменту медичної системи в Україні.