Трамп 2.0 і Україна: чого очікувати від США після інавгурації нового президента

20 січня відбулася інавгурація 47-го президента США Дональда Трампа. Це подія, яка має вплив на майбутнє України та світу. Трамп є неоднозначною фігурою в політичній історії США, враховуючи численні скандали, кримінальні справи та популістичні гасла в його передвиборчій гонці 2024 року.

Для того, щоб зрозуміти, що стоїть за висловлюваннями Трампа про «завершення війни в Україні за 24 години», захоплення Гренландії, Канади та Панамського каналу, варто подивитися на причини його вже другого приходу до влади. Це наростання поляризації в американському суспільстві щодо різних питань: аборти, податки, гендер, нелегальна імміграція, страхова медицина, зовнішня політика. Додатковим фактором збільшення поділів серед громадян США є медіасередовище, де люди, які дивляться CNN (телеканал ліберального спрямування), не дивляться Fox News (телеканал консервативного спрямування) і навпаки.

Підтримка України з боку США теж стала однією з тем президентських виборів 2024 року в США, а також суперечок у соціальних мережах. Оскільки Сполучені Штати Америки є демократичною державою, то громадська думка всередині країни впливає на прийняття рішень політичним керівництвом. За майже три роки повномасштабного вторгнення Росії в Україну Кремль продовжував поширювати пропаганду, прагнучи сформувати негативний образ України серед американців. Одним із наративів російської пропаганди в США було те, що подальша військова допомога лише продовжує війну, а не сприяє її завершенню.

Заступник міністра оборони України (2022—2023), аташе з питань оборони в США (2015—2018), генерал-майор запасу ЗСУ Володимир Гаврилов брав безпосередню участь в комунікації з американськими військовими щодо надання Україні «джавелінів» у 2017 році. Тоді це була перша летальна зброя від США за час російської агресії проти України.

Під час події в Media Center Ukraine «Трамп 2.0. Що робити Україні?» 20 січня Гаврилов прокоментував, як він бачить подальше надання військової допомоги Україні за другої адміністрації Трампа. За його словами, діалог між Міністерством оборони України та Пентагоном продовжиться, хоч і в оточенні Трампа бракує людей із відповідною експертизою по Україні.

«Основною проблемою близького кола Трампа є мала кількість людей, компетентних у питаннях України. Тривають російські інформаційні операції, які працюють з оточенням Трампа. Основним завданням для нас є збільшення кола компетентних осіб навколо Трампа. Нам треба турбуватися за політичну, а не військову частину співпраці України з США», — сказав Володимир Гаврилов.

Він також нагадав про так званий афганський синдром, коли США вивели американські війська з Афганістану влітку 2021 року. Це спричинило падіння афганської влади, попри її багаторічну підтримку Америкою, та перехід її у руки талібів. Тому, за словами Гаврилова, «втрата України  — це внутрішній колапс для США».

Одночасно плюсом і мінусом Трампа є його непередбачуваність. У Росії звикли прораховувати подальші кроки країн НАТО щодо підтримки України. Водночас кроки Трампа не завжди можна спрогнозувати. Він прагне себе оточити в другій адміністрації винятково лояльними людьми, які будуть солідаризуватися з тим, що прагне реалізувати Дональд Трамп. Однак прийняття рішень із міжнародних питань буде включати й консультації з військовими, радниками та дипломатами.

За президентства Джо Байдена зовнішня політика США була зосереджена навколо формування союзів, які мали б посилити міжнародні позиції Вашингтона на тлі загроз із боку Росії, Китаю, КНДР та Ірану. Це зокрема AUKUS (Австралія, Велика Британія, США), США — Корея — Японія.

У Вашингтоні серед політиків немає чіткого бачення перемоги України над Росією. Президент США (2021—2025) Джо Байден казав про підтримку України «стільки, скільки буде потрібно». При цьому «перемога» не передбачала поразки Росії — лише виживання незалежної України, з туманними перспективами щодо окупованих територій. Про це пише Саймон Шустер у статті для Time, розповідаючи про обережність Байдена щодо питання звільнення окупованих Росією територій України й умов завершення війни.

Чинний президент пообіцяв влітку 2024 року завершення російсько-української війни «за один день», однак перед інавгурацією риторика Трампа та його команди змінилася. На початку січня 2025 року спецпредставник США з питань України та Росії, генерал у відставці Кіт Келлог сказав у інтерв’ю Fox News, що війна може завершитися за 100 днів після інавгурації, тобто у квітні 2025 року.

Згідно з джерелами NBC News, команда Трампа не співпрацювала з адміністрацією Байдена щодо питань України, а лише щодо перемир’я в між Ізраїлем та угрупованням ХАМАС у Секторі Газа, де триває війна з жовтня 2023 року. Брак конкретики від команди Трампа, окрім повідомлень у медіа, дає розуміння про відсутність і в Республіканській партії бачення перемоги України у війні.

Представники аналітичного центру «Атлантична рада» разом із європейськими й українськими дослідниками міжнародної безпеки в грудні 2024 року виступили з рекомендаціями щодо стратегії майбутньої адміністрації Трампа відносно Росії та України. Там ішлося, що стратегія перемоги України у війні передбачає безпеку нашої держави та членство в ЄС і НАТО.

Що варто було б зробити з українського боку для ефективної співпраці з Трампом

На нашу думку, питання подальшої підтримки України за другої адміністрації Трампа буде залежати насамперед від здатності українських політиків, військових, дипломатів, представників громадянського суспільства просувати інтереси нашої держави в США.

Ось чотири ключові кроки, які, на наш погляд, варто зробити для покращення комунікації України з адміністрацією Трампа.

1. Посилення інформаційної роботи та стратегічних комунікацій на регіональному рівні (в штатах). Тут потрібно казати про залучення до адвокації українських військових, фермерів, науковців, представників релігійних громад. Новин про Україну стає менше в американських медіа, тому безпосередня пряма комунікація сприятиме кращому розумінню американцями реалій російсько-української війни. Особливо це стосується того, що відбувається на окупованих і прифронтових територіях України.
2. Інституційне формування російських студій в Україні з подальшим поширенням української експертизи про зовнішню політику, пропаганду, оборонно-промисловий комплекс Росії для аналітичних центрів, медіа та політиків США. Тривалий час на реалізацію політики Вашингтону щодо Москви впливала школа совєтології, яка була створена під час холодної війни задля кращого розуміння СРСР. Нині є потреба в переосмисленні вивчення Росії на Заході, адже для України це без перебільшення є питанням національної безпеки.
3. Формування комплексної та всебічної стратегії України щодо Китаю. Для адміністрації Трампа головною загрозою національній безпеці США бачиться Китай, а не Росія. Відтак світова політика для Трампа та його оточення розглядається крізь призму американсько-китайського протистояння. Це стосується боротьби за доступ до критичних мінералів, ринки збуту товарів і новітні технології. Китай є другою економікою у світі після США. Відтак для України важливо мати позиції щодо посилення ролі Китаю у світовій політиці й економіці та про те, як ми бачимо майбутнє співпраці з КНР.
4. Активна участь України в малих альянсах і подальша інтеграція до НАТО. З приходом до влади Трампа зміниться ситуація з безпековими союзами у світі, адже він виступає за меншу залученість США у світові справи. Тому нам варто далі працювати в рамках Контактної групи з питань оборони України (формат Рамштайн), Люблінського трикутника, різних коаліцій щодо військової допомоги Україні.

Титульне фото: Дональд Трамп під час інавгураційної промови, 20 січня 2025 року, Вашингтон (Getty Images)