В Арктиці знайдена "тривожна кнопка" Землі: нагрівається в 7 разів швидше, ніж решта світу

В останні десятиліття вчені все частіше говорять про кліматичну кризу та її наслідки для планети. Світ уже зіткнувся з вищими температурами та екстремальними погодними явищами, але не всі регіони Землі нагріваються з однаковою швидкістю. Наприклад, відомо, що з 1979 року Арктика нагрівається майже вчетверо швидше, ніж у середньому вся земна куля, пише Science Alert.

Шпіцберген — архіпелаг біля північно-східного узбережжя Гренландії та він, на жаль, перебуває на передовій зміни клімату, нагріваючись у 7 разів швидше, ніж решта світу. Більшу частину архіпелагу вкрито льодовиками, а їх повна втрата, як вважають вчені, призвела б до підвищення рівня світового океану на 1,7 сантиметра. На щастя, цього не станеться відразу, але льодовики в Арктиці справді вельми вразливі перед світом, що нагрівається.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У новому дослідженні вчені прагнули краще зрозуміти льодовики на Шпіцбергені та за його межами. Команда використовувала модель ШІ для аналізу мільйонів супутникових знімків архіпелагу, зроблених за останні чотири десятиліття. Результати команди виявили щось особливо тривожне: місцеві льодовики скорочуються швидше, ніж будь-коли.

За словами професора гляціології та спостереження за Землею в Бристольському університеті Джонатана Бамбера, вони з колегами розглянули льодовики, що стікають безпосередньо в океан. Зазначимо, що ці льодовики також відомі як ті, що "закінчуються в морі". Більшість льодовиків Шпіцбергену підходять під цю категорію і діють як екологічна помпа на фіордах, у які вони впадають, переносячи багату на поживні речовини орську воду на поверхню океану. Раніше вчені також з'ясували, що ці льодовики здатні змінити закономірності циркуляції океану.

У місці, де льодовики зустрічаються з морем, вони здебільшого втрачають масу шляхом відколу айсбергів — процес, за якого великі шматки льоду відокремлюються від льодовика і падають в океан. Команда вважає, що розуміння цього процесу є ключем до більш точного прогнозування майбутньої втрати маси льодовика, оскільки відкол може призвести до швидшого руху льоду всередині самого льодовика, а зрештою в море.

Попри важливість цього процесу, його розуміння все ще залишалося проблемою для гляціологів, оскільки сам процес вкрай складно спостерігати, а також моделювати. За словами професора Бамбера, щоб розв'язати це питання, вони з колегами використовували минуле ти.

Раніше під час дослідження льодовиків люди ретельно вивчали супутникові фото льодовиків, щоб проаналізувати межі між льодом і океаном. Але в новій роботі вчені використовували ШІ: штучний інтелект проаналізував мільйони супутникових знімків 149 льодовиків, що закінчуються в моря. Усі фото було зроблено в період з 1985 по 2023 рік — тобто відступ льодовиків було вивчено в безпрецедентному масштабі та обсязі.

Результати показують, що 91% льодовиків, які закінчуються в морі, по всьому архіпелагу значно скоротилося. З 1985 року було втрачено понад 800 км² льоду, що еквівалентно щорічній втраті 24 км² на рік.

Найбільший сплеск був зафіксований у 2016 році, коли темпи відколу подвоїлися у відповідь на періоди екстремального потепління. Того року на Шпіцбергені також були найбільш дощові літо й осінь з 1955 року, включно з рекордними 42 мм опадів за один день у жовтні. Це супроводжувалося незвично теплими й вільними від льоду морями.

Зазначимо, що крім довгострокового відступу, ці льодовики щорічно відступають влітку і знову наступають взимку, часто на кілька сотень метрів. Але тепер вчені виявили щось тривожне: 62% льодовиків на Шпіцбергені відчувають ці сезонні цикли. Хоча це явище добре задокументоване в Гренландії, раніше воно спостерігалося тільки для кількох льодовиків на Шпіцбергені, в основному за допомогою ручного оцифрування.

Автори дослідження також порівняли сезонні зміни льодовиків із сезонними коливаннями температури повітря та океану. Результати вказують на те, що в міру нагрівання океану навесні, льодовик відступав майже відразу. По суті, це є гарною демонстрацією того, що вчені давно підозрювали: сезонні припливи та відливи викликані змінами температури океану.

За словами іншого співавтора дослідження, старшого наукового співробітника Бристольського університету Тянь Лі, результати вказують на те, що морські льодовики надзвичайно чутливі до екстремальних кліматичних явищ, а найбільші швидкості відступу спостерігалися останніми роками й збігаються з екстремальними хвилями спеки на Землі.

Такий самий тип льодовиків можна знайти по всій Арктиці та, зокрема, навколо Гренландії, найбільшого крижаного масиву в північній півкулі. Те, що відбувається з льодовиками на Шпіцбергені, ймовірно, повториться і в інших місцях.

Раніше Фокус писав про те, що щось відколює від Антарктиди величезні шматки льоду.