Наступ на Покровськ. Яку ціну платить Росія

1. Покровський напрямок

Судячи з усього, командування угрупування військ (УВ) противника «Центр» отримало своєрідний карт-бланш на концентрацію своїх зусиль на південь від Покровська за рахунок «всіх наявних у нього резервів». Більш того, питання про використання їх на якихось інших ділянках і напрямках, судячи з усього, навіть не розглядається. Противник на цьому напрямку вперто концентрує свої основні зусилля на двох основних завданнях:

• Намагається «залізти» якомога глибше на захід та південний захід від міста (тут діють основні сили 41-ї загальновійськової армії (ЗВА) – 74-та та 55-та окремі мотострілецькі бригади (омсбр) противника, а також частина сил 90-ї танкової дивізії (тд), нещодавно включеної до складу 41-ї ЗВА – 239-го танковий полк (тп) та 87-й стрілецький полк (сп). Це угруповання також частково посилене силами та засобами зі складу 2-ї ЗВА противника – 30-ю омсбр та 433-м мсп зі складу її 27-ї мотострілецької дивізії (мсд).

Так, лише на південний захід від Покровська, на напрямку головного удару (нгу) противника, на досить вузькій ділянці вздовж фронту між Солоним і Шевченко (верхн.), це становить по прямій приблизно 6-6,5 км, знаходиться вороже угруповання, яке складається з 3-х мотострілецьких бригад, одного танкового, одного мотострілецького та одного стрілецького полків. Погодьтеся, що концентрація сил і засобів противника, як для такої порівняно невеликої ділянки, м’яко кажучи, є досить своєрідною.

До цього слід додати 35-ту омсбр противника зі складу 41-ї ЗВА, яка, судячи з усього, забезпечує фронтальний тиск на систему оборони міста з півдня, атакуючи з рубежу Зелене-Даченське у бік села Чунишине.

Саме це угруповання вже третій тиждень ціною втрат, які ледве вписуються навіть у поняття «значні», вперто таранить оборону ЗСУ на таких напрямках – Піщане – Звірове, Вовкове – Котлине, Солоне – Удачне, а також Нововасилівка – Успенівка. За цей час ворогу вдалося забезпечити тактичний прорив загальною глибиною до 6,5 км та перерізати дорогу Покровськ-Межева. На даний момент на цьому напрямку російські війська ведуть запеклі бої з метою захоплення сіл Котлине, Удачне, Звірове та Успенівка. Але ця справа явно затягується, як за часом, так і за втратами противника.

Темпи, як бачимо, аж ніяк не вражають. Особливо за таку ціну. Однак вороже командування проявляє завидну завзятість і наполегливість в реалізації сформульованого ним же очевидного задуму (плану), охопити Покровськ із заходу і південного заходу. Введення підрозділів 30-ї омсбр у бій саме на цьому напрямку (можливо, часткове) підтверджує це досить чітко.

Хоча, цілком можливо, що ворог певним чином почав «втрачати необхідну концентрацію», адже через бажання досягти одразу кількох результатів, він змушений атакувати (штурмувати) позиції Збройних Сил України на різних тактичних напрямках, що розходяться.

• Водночас у прилеглій до правого флангу 41-ї ЗВА іншій армійській смузі, де діє 2-а ЗВА противника (тобто на південний схід та схід від міста), остання силами своєї 27-ї мсд (506-й та 589-й мсп), а також підрозділами 137-ї омсбр зі складу 41-ї ЗВА, намагається прорвати оборону Збройних Сил України у районі села Миколаївка у напрямку південної околиці Мирнограда та у напрямку села Промінь. Очевидно, намагаючись таким чином зв'язати резерви українського командування на цьому напрямку. Поки що їм не вдалося досягти нічого значного.

Разом з тим, на цьому напрямку ймовірно, противник має можливість розширити розмах своїх активних наступальних дій у напрямках Новогродівка – Лисівка та хутір Новоторецьке – Миролюбівка. Мета, також очевидна, – звузити зону оборони Збройних сил України з південного сходу та сходу.

При цьому ворогу явно доведеться штурмувати Мирноград та село Промінь, що буде досить проблематично зробити, зважаючи на склад та кількість розгорнутих на цих напрямках сил. Тут російському командуванню може стати у пригоді 348-й мсп, який «відновлюється» у тилу 2-ї ЗВА Швидше за все, командування УВ «Центр» притримує його на якийсь «крайній випадок».

І на закінчення по Покровському напрямку варто відзначити факт різкого зниження темпів просування підрозділів 5-ї омсбр (зі складу 51-ї ЗВА), 1195-го і 1438-го мсп (зі складу 41-ї ЗВА) у районі Воздвиженки.

Незважаючи на постійні їх атаки у напрямку дорожньої розв'язки на дорозі Бахмут-Покровськ, а також на Єлизаветівку та Баранівку, ворог вже 4-ту добу не може – ні дійти до дорожньої розв'язки, ні взяти Баранівку, ні «зачепитися» за околиці Єлизаветівки, яку він постійно атакує, як з півдня через річку Казенний Торець, так і з боку захопленої Воздвиженки.

2. Новопавлівський напрямок (на південь від Покровського, колишнє Курахове)

Тут, судячи з усього, російське командування вирішило шляхом поступового і «постійного» тиску у смузі 90-ї танкової дивізії (зі складу 41-ї ЗВА, УВ «Центр»), а також посиленням наступальних можливостей 110-ї омсбр введенням у бій з півночі підрозділів 114-ї омсбр (обидві зі складу 51-ї ЗВА) змусити українські війська відійти із «залишків Курахівського плацдарму» (район села Дачне і на південь від нього).

90-та тд противника (6-й та 80-й танкові полки, 428-й та 228-й мотострілецькі полки, 67-й стрілецький полк) ведуть активні атакуючі/штурмові дії з рубежу Новоєлизаветівка-Ясеневе, у напрямку Надіївки та Новоандріївки відповідно, а також по лінії Слов'янка-Петропавлівка у західному напрямку. Починаючи з 16 січня, 90-та тд противника зуміла просунутися на цих ділянках на кілька сотень метрів на південь від Новоандріївки та на захід від Слов'янки.

Своєю чергою, 110-та омсбр противника, навіть після посилення її підрозділами 114-ї омсбр, починаючи з 12 січня, коли мала останнє просування у напрямку Шевченка (нижньої) – Андріївки, навіть не зуміла зачепитися за околиці Андріївки. Хоча її передові штурмові групи вже підійшли впритул до самого села.

У східній та південній частинах цих «залишків», судячи з усього, українські війська, ведучи запеклі ар'єргардні бої, іноді навіть контратакуючи, поступово відступають на захід перед фронтом 20-ї та 150-ї мотострілецьких дивізій противника (з 8-ї ОА) та на північ від річки Сухі Яли, перед підрозділами зі складу бригад УВ «Восток» – 39-ї, 36-ї та 57-ї омсбр (ворог вже розпочав бої за Дачне та переправився через річку в районі між селами Янтарне та Сухі Яли).

Схоже, українське командування цілком розуміє важливість утримання Андріївки, а також ділянки дороги Запоріжжя-Донецьк між селами Дачне та Улакли, для забезпечення організованого та впорядкованого характеру цього маневру. Ці райони досить вперто ним обороняються, а у районі Зеленівки ЗСУ, схоже, навіть вдалося витіснити ворога з кількох лісосмуг на північ від села, у саме село...

На мою думку, подальші дії противника на Новопавлівському напрямку будуть спрямовані на те, щоб не допустити закріплення наших підрозділів у районі Розлив-Костянтинопіль-Андріївка-Улакли.

Швидше за все, російське командування буде прагнути вирішити цю проблему двома основними шляхами:

1. Нарощуванням свого тиску у смузі 90-ї тд (тобто на північ від цього району, таким чином створюється постійна загроза охоплення його лівого флангу).
2. І нарощуванням зусиль у зоні УВ «Восток», на його правому фланзі.

Швидше за все, обидва ці способи будуть використовуватися росіянами якщо не одночасно, то дуже близько у часі. І для цього, судячи з усього, російське командування може застосувати частини та підрозділи 8-ї ОА (20-ї та 150-ї мсд) УВ «Юг», частина яких явно буде вивільнена після виведення ЗСУ із «залишків» Курахівського плацдарму.

3. Ну і на завершення огляду – колишній Времіївський напрямок (район Велика Новосілка).

Наскільки я розумію, оборона Великої Новосілки підходить до свого логічного завершення.

• Передові підрозділи 37-ї окремої мотострілецької бригади за підтримки підрозділів 5-ї окремої танкової бригади (ОТБР) зі складу 36-ї ЗВА противника вже розпочали бої у південно-східній частині населеного пункту.
• А передові підрозділи 127-ї мсд зі складу 5-ї ЗВА противника наполегливо прориваються з південно-західного боку до самого села, атакуючи через Времіївку.

З огляду на той факт, що водночас передові підрозділи 336-ї окремої бригади морської піхоти противника (ОБР МП) впритул підійшли до її північних околиць з боку Нового Комара, навряд чи має сенс й далі утримувати її південну частину «до упору» перед фронтом 60-ї омсбр противника.

Так, для того, щоб «остаточно віджати» район оборони ЗСУ у Великій Новосілці, російським підрозділам потрібно буде переправитися через річку Мокрі Яли (або по проспекту Гагаріна, або у районі районної лікарні), а також їм доведеться подолати річку Кашлагач (від профліцею у бік «Щедрого Кошика»). Але річ у тому, що передові підрозділи 37-ї омсбр і 5-ї отбр противника вже знаходяться у цьому своєрідному межиріччі в межах селища і, судячи з усього, поступово просуваються в бік його центру, ведучи бої у районі «пожежки».

Враховуючи, що всі дороги, які ведуть до Великої Новосілки, також вже перерізані, відведення українських підрозділів у північно-західному напрямку від села Велика Новосілка на Бурлацьке – питання часу.

При цьому, чим довше ЗСУ будуть продовжувати вести бої на цьому «п’яточку» у Великій Новосілці, тим більша ймовірність появи «ускладнень» для такого роду маневру. Водночас утримання Новоочеретувате стане обов'язковим номером програми для Збройних Сил України. Бо ворог явно забажає «вплинути» на такого роду відступ з боку Нового Комара.

Підіб'ємо підсумки.

На трьох «основних» напрямках, де противник особливо активний (проводить наступальні операції більш-менш значного масштабу), ми маємо зовсім різну ситуацію і, відповідно, різну динаміку її розвитку.

Якщо на Покровському та Новопавлівському напрямках противник, очевидно, перейшов від спроб «прорватися вглиб» (нехай і на тактичному рівні) до дуже повільного та неспішного вичавлювання передових підрозділів ЗСУ на потрібних йому напрямках та на потрібних йому саме зараз ділянках, то на колишньому Времіївському напрямку його командування, вочевидь, ще не втратило надій та певних можливостей, спробувати зробити ці самі «обходи та охоплення».

Відкритим залишається питання про те, чи був цей перехід у методології ведення наступу противником на Покровському та Новопавлівському напрямках, для нього вимушеним чи ні. Бо він ще має, хоч і обмежені, але можливості для збільшення інтенсивності та розмаху своїх атакуючих/штурмових дій на цих напрямках.

Крім того, слід пам'ятати, що противник продовжує вести обмежені наступальні дії тактичного масштабу на Курському, Куп'янському, Лиманському, Краматорському та Торецькому напрямках, де йому вдалося досягти певних результатів протягом першого місяця нового року.