Стародавні екологічні кордони порушено: що рухає Землю до вогняного еквівалента льодовикового періоду

Останніми роками пожежі раз у раз спалахували по всій земній кулі: у США, Канаді, Австралії, Португалії та Греції. Унаслідок цих масштабних лісових пожеж величезна кількість територій згоріла, а інші були задимлені, пише Science Alert.

Безперервна взаємодія людини й вогню тягнеться через усе наше існування як виду. Вогняні практики людства стали настільки великими, особливо в останні століття, що люди, на думку почесного професора природничих наук Університету штату Аризона Стівена Пайна, особливо в останні століття, буквально створюють вогняний еквівалент льодовикового періоду.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Людство і вогонь переробляли Землю з кінця останнього заледеніння, близько 11 500 років тому. Загалом, на думку вчених, усі ці зміни зробили ландшафти планети більш сприйнятливими до вогню.

Нещодавні дослідження припускають, що масова депопуляція, особливо в Америці, яка прибрала "смолоскип" і дала змогу лісам відвоювати землі, утримуючи більше атмосферного вуглецю, імовірно, допомогла підштовхнути планету до малого льодовикового періоду з середини 16 до середини 19 століть.

Проте існували межі. Вогонь і життя коеволюціонували протягом 420 мільйонів років. При цьому екологічні стримування і противаги обмежували те, наскільки далеко люди могли "штовхати вогонь" у рамках обмежень наземних ландшафтів. На жаль, цей процес прискорився і змінив характер — це пов'язано з масовим спалюванням викопного палива або того, що вчені називають літичними ландшафтами. Тепер учені вважають, що це горіння виходить за рамки старих кордонів: вогонь може спалахнути в будь-який час і в будь-якому місці, а його відходи нелегко поглинаються старою екологією.

По суті, таке горіння нагріває земну атмосферу і є основною причиною зміни клімату, а також загалом покращує умови для виникнення лісових пожеж. За словами професора Пайна, перехід до цивілізації викопного палива також вплинув на те, як люди живуть сьогодні: проєктують міста і спільноти, формують живі ландшафти, генерують і передають енергію, а також використовують вогонь.

Нафтохімічні речовини з викопної біомаси замінюють або намагаються замінити екологічні ефекти вогню. Енергія з викопного палива витісняє тепло, світло і силу полум'я. На думку професора Пайна, замість того, щоб кидати виклик лісовій пожежі за допомогою прирученого вогню, сучасні спільноти борються з ландшафтною пожежею за допомогою протидії промислового вогню у вигляді насосів, двигунів, бульдозерів і літаків.

Цей "піричний перехід" у типах горіння змушує два різні види горіння — пожежі в живих ландшафтах і пожежі, які спалюють літичні ландшафти — взаємодіяти способами, які іноді конкурують, а іноді й працюють спільно. Вчені вважають, що це призвело до того, що два царства вогню перетинаються, часто зі смертельними наслідками.

Зміна клімату Землі діє як потужний підсилювач продуктивності, а тому привертає до себе дедалі більше уваги, а її вплив виходить далеко за межі пожеж. За словами професора Пайна, сьогодні виникають суперечки про те, що важливіше — клімат чи землекористування. Але таке формулювання питання, на думку вченого, є хибною: вони обидва незалежно один від одного випливають із переходу до суспільства, що використовує викопне паливо. Схоже, що мегапожежі живляться сучасністю, як урагани живляться теплими океанами.

Наприклад, піричний перехід спричинив низку жахливих пожеж у США наприкінці 19 і на початку 20 століття — в останні десятиліття Малого льодовикового періоду. Цей хаос надихнув місцевий уряд покласти край екологічному краху, внаслідок чого боротьба з пожежами стала основоположною. Зі зникненням з ландшафту природного вогню і традиційного спалювання популяція пожеж впала до точки, коли полум'я більше не могло виконувати необхідну екологічну роботу. Замість того щоб знизити ризик, ландшафти стали схильні до більш вибухового горіння, оскільки паливо накопичувалося на них протягом десятиліть.

Тепер на Землі спалюється занадто багато викопної біомаси, щоб викиди могли бути поглинуті в межах давніх екологічних кордонів. Паливо в живому ландшафті накопичується і перебудовується, а клімат виходить з-під контролю. Коли полум'я повертається, як і має бути, воно занадто часто приходить у вигляді лісової пожежі.

За словами професора Пайна, якщо поглянути на картину світу загалом, можна помітити, що Земля, по суті, вступає в новий вогняний період, який можна порівняти з льодовиковими періодами плейстоцену, з піричним еквівалентом крижаних щитів. Це нова епоха, в якій вогонь є основним двигуном і основним вираженням.

Вогнева міць людства лежить в основі антропоцену, який є результатом не просто антропогенного втручання, а такого, що стало можливим завдяки монополії людини на вогонь. На жаль, взаємодія двох сфер вогню, в живих і літичних ландафтах, вивчена недостатньо. За словами Пайна, якщо скласти всі ефекти, які ми спостерігаємо сьогодні, можна помітити, що Земля вже вступила у вогняну епоху, еквівалентну льодовиковому періоду.

Раніше Фокус писав про те, що ЦРУ понад 50 років приховувало сценарій того, чим все закінчиться на Землі.