КНДР воює проти України: як та чому російська пропаганда це заперечує

Після повномасштабного вторгнення час від часу виникали розмови про так званий «корейський сценарій» для України. У 2022 році під «кореїзацією» малося на увазі те, що Росія намагатиметься зібрати всі окуповані території в єдине квазідержавне утворення. У 2023 році, реагуючи на пропагандистські закиди Кремля щодо можливої реалізації «корейського сценарію», поділу України на дві частини, українська сторона запевняла, що «ніяких 38-х паралелей не буде». У 2024 році «корейським сценарієм» — ситуацією, коли після припинення активних бойових дій війна не матиме переможця — лякав дружній до Путіна президент Сербії Александар Вучич. Детально про «кореїзацію» можна прочитати в матеріалі «Ялта-3, фінляндизація, корейський сценарій. Чи Путін насправді готовий обговорювати щось, окрім плану капітуляції України». Наприкінці 2024 та на початку 2025 року термін «корейський сценарій», здається, набув нового значення: зближення диктаторських режимів Путіна й Кім Чен Ина та залучення військ КНДР для ведення війни проти України. Розповідаємо, як пропагандисти брешуть про участь північнокорейських бійців у війні проти України.

Радянський союз був одним із головних союзників Північної Кореї, який підтримував економічну співпрацю, ідеологічну близькість і культурний обмін, а також надавав Пхеньяну економічну допомогу. Після розпаду СРСР у Москви та Пхеньяна виявилося не так багато спільного для продовження стосунків на попередньому рівні. Втім, коли на початку 2000-х намітилося віддалення Росії від Заходу, Путін вдався до геополітичного принципу «ворог мого ворога — мій друг». Тож зв’язки Росії та КНДР почали поступово відновлюватися.

Путін відвідував КНДР двічі: вперше у 2000 році, коли при владі був батько нинішнього керівника КНДР Кім Чен Ір, і вдруге у 2024 році вже при чинному лідері країни. Тоді у 2000 році під час візиту лідери держав підписали Договір про дружбу, добросусідство та співпрацю. У такий спосіб Путін намагався відновити відносини з Північною Кореєю, щоб повернути вплив Росії на Корейському півострові, який ослаб після розпаду Радянського Союзу. Анексія Криму в 2014 році та міжнародні санкції проти Росії дали новий поштовх для зближення двох антидемократичних режимів.

• Читайте також: Чучхе на експорт: як КНДР використовує свої інформаційні ресурси проти України й не тільки

Військово-технічна співпраця й торгівля зброєю між Росією та КНДР значно активізувалися після візиту північнокорейського диктатора у Владивосток у 2023 році. Від середини 2023 року було помічено перші ймовірні поставки озброєнь із Північної Кореї до Росії. Уже восени 2023 року американська розвідка оприлюднила інформацію про те, що Північна Корея направила Росії більш як одну тисячу контейнерів із боєприпасами. Пхеньян постачав боєприпаси великого калібру, артилерійські боєприпаси, балістичні ракети малої дальності. За оцінками німецького Інституту з міжнародних питань та безпеки, Пхеньян відіграє роль вирішального постачальника в російській агресії проти України, хоча точної інформації про обсяги замовлень, кількість наданої й обіцяної зброї немає.

Нову сторінку співпраці започаткувалапоїздка Путіна до Пхеньяна влітку 2024 року та підписання договору з КНДР про всеосяжне стратегічне партнерство. Тоді пропагандисти неабияк хизувалися зближенням диктатур. Мовляв, північнокорейський «лендліз» не гірший за американський. «Козирем у рукаві Росії може стати загроза появи на фронті контингенту північнокорейських добровольців. Це цілком може охолодити запал натовців, які ведуть обговорення про нарощування рівня своєї участі у війні в Україні», — йшлося тоді у пропагандистському каналі на 135 тис. підписників.

Але коли пліч-о-пліч із російськими нападниками таки з’явилися північнокорейські, з російськими пропагандистами сталося щось дивне. Одні почали повідомляти про «безстрашних берсерків», що демонструють небачені раніше техніки бойового мистецтва, тоді як інші навпаки, палко заперечували їхню участь у війні та присутність на лінії зіткнення.

Північнокорейські «іхтамнєти»

У жовтні 2024 року президент України Володимир Зеленський повідомляв, що «нарощення союзництва» дійшло до такого рівня, що КНДР не лише забезпечує російські війська зброєю, яка використовується проти України, а й поповнює живою силою. Зеленський додав, що Північна Корея «фактично включилась» у війну проти України. І російська пропаганда, спрямована на українську аудиторію, всіляко намагалася спростовувати ці факти.

Зокрема, у жовтні цитували самопроголошеного лідера Білорусі Лукашенка, що нібито «участь КНДР у війні — це дурня». У каналі з майже мільйонною аудиторією у листопаді писали, що офіс президента нібито готується до «здачі» Курської області, саме тому «зараз почали ще сильніше вкидати наратив про солдатів КНДР. Пишуть про 50-тисячне угруповання ЗС РФ у Курській області, куди входять північнокорейці». «Складно знайти корейця в темному лісі, особливо, коли його там немає», — йшлося в іншому пропагандистському телеграм-каналі з 64 тисячами підписників.

Восени 2024 року північнокорейських «побратимів» росіяни задіювали на Курщині, а також на харківському напрямку. Пропагандистські ресурси, орієнтовані на українську аудиторію, їх уперто не помічали та продовжували брати на кпи комунікацію України з «північнокорейської» тематики. Мовляв, «кейс качають», бо справи ЗСУ зовсім кепські, й свої невдачі вони перекладають на корейців.

• Читайте також:«Кім направить війська та зброю на допомогу Росії; Китай благословляє»: кремлеграм — про візит Путіна до Пхеньяна

У середині грудня 2024 року пропагандистський телеграм-канал з мільйонною аудиторією писав, що «ЗМІ розганяють тему про солдатів КНДР, яких в епоху БПЛА та супутників ніхто не бачив. Це вже перетворилося на якийсь анекдот. Ми у жовтні писали, що робиться це для того, щоб вибивати більше зброї та грошей із заходу. Також це буде можливим приводом для посилення мобілізації в Україні».

Справжнім «анекдотом» стало те, що пропагандистські канали й словом не обмовилися, коли військові з КНДР потрапили в український полон і з’явилися відео з ними. В одному анонімному телеграм-каналі восени запевняли, що «жодних незаперечних доказів участі північнокорейських військовослужбовців у війні не надано, а українські військові в інтерв’ю західним виданням зізнаються, що з ВС КНДР не стикалися». А коли ці «незаперечні докази» з’явилися, канал просто проігнорував їх і ніяк не коментував.

11 січня 2025 року українці взяли в полон перших двох військових із Північної Кореї у Курській області. «Вони служать живим доказом незаконної участі Північної Кореї у війні Росії», — прокоментував Лі Сонмін, директор корейського відділу Human Rights Foundation.

«Байдужі до смерті відморозки без задньої передачі»

У грудні 2024 року низка російських пропагандистів у телеграмі вперше визнала участь північнокорейських солдатів у бойових діях у Курській області. 12 грудня один із російських так званих «воєнкорів» з аудиторією 138 тис. підписників опублікував допис про взяття села Пльохово в Суджанському районі. За його словами, село було взято «виключно силами ССО Північної Кореї, за дві години». При цьому пропагандист, вихваляючи темпи наступу північнокорейців, фактично повідомив про вчинення солдатами КНДР воєнних злочинів: «Пройшлись як ураган, полонених не брали».

Пізніше в тому самому контексті про застосування північнокорейських військ у боях за Пльохово написав інший російський «воєнкор» з аудиторією 380 тис. підписників: «Пльохово, звільнене 6 грудня на Курському напрямку, справді взяли бійці корейських ССО. Пройшли 2 кілометри мінним полем, блискавично увірвалися в населений пункт і знищили окупаційний контингент укровермахта». Цей пропагандист ще й анонсував подальші воєнні злочини з боку солдат КНДР: «За деякою інформацією, полонених не було. Не братимуть і надалі». З посиланням на «джерело, яке працює в Курській області», воєнкор назвав північнокорейських військових «берсерками» з «абсолютною байдужістю до смерті».

Однак не всі пропагандисти з тих, хто визнав застосування військ КНДР, розділили захоплення від дій «північнокорейських берсерків». Російський канал із понад мільйоном підписників повідомив, що штурм Пльохово тривав не один день, а військових КНДР на нього відправили лише в останній день. У такому викладі пропагандистів «армія Росії дала перемогти придушених вже ЗСУшників».

Той же канал прокоментував заперечення іншими пропагандистами присутності військових КНДР на фронті. За словами авторів, тема участі в боях північнокорейських військових є «формально закритою». «Закрита — тому що так треба. Формально — тому що дивно виглядає інформаційна робота з дружньою нам країною в рамках Договору про “всеосяжне стратегічне партнерство” з КНДР, який передбачає взаємну оборону», — написали пропагандисти.

Коли почали з’являтися кадри з українських безпілотників із військовими, яких можна ідентифікувати як північнокорейських, пропагандистам стало все важче приховувати чи применшувати рівень участі солдатів КНДР у боях. Так само як стало важко вихваляти їхні бойові здібності. На опублікованих записах із дронів помітно, що північнокорейці вперше стикаються з бойовими безпілотниками та не знають, як на них реагувати. Один із російських воєнних телеграм-каналів (понад 600 тис. підписників) прокоментував опубліковані кадри: «Солдати з КНДР в об’єктиві українського безпілотника… Звісно, цих бійців можна списати на безліч азійських народів Росії, проте обличчя у солдатів все ж таки більш характерного корейського типажу. Та і їхня нелякана реакція на дрони на інших кадрах теж говорить багато про що». Той же канал опублікував відео з одного з госпіталів Курської області з, як стверджується, пораненими північнокорейцями. «Поки що нові союзники явно мають проблеми з розумінням ситуації на сучасному полі бою», — прокоментував автор.

Імовірно північнокорейські військові у російській лікарні в Курській області. Джерело: пропагандистський телеграм-канал

Крім відсутності знань про протидію ударним безпілотникам, росіяни відмічали також загальні проблеми у підготовці північнокорейських солдатів. «Були випадки, коли вони просто на півдорозі сідали в полі купою відпочивати — і їх накривали», — свідчить невеликий телеграм-канал на 3 тис. підписників.

Інститут вивчення війни (ISW) також відмічав, що, на відміну від російських військ, які атакують невеликими групами піхоти, війська КНДР розгортають великі штурмові групи, що, ймовірно, спричиняє високий рівень втрат серед них.

Утім, для деяких російських пропагандистів готовність північнокорейців масово вмирати є перевагою. «За корейців можу сказати, що це найвитриваліші відморозки без задньої передачі. Вони підуть на міни, під кулі, куди завгодно, як у 41 році», — пише канал із 260 тис. підписників.

Після взяття в полон українськими бійцями північнокорейських військових реагувати довелося навіть ключовим російським пропагандистам із федерального телебачення, хоча й у своєрідному тоні. Пропагандистка Ольга Скабєєва у своєму телеграм-каналі обурилася повідомленням про те, що КНДР бере участь у війні, й інтерпретувала взяття в полон військових КНДР як «викрадення». «ЗСУ увірвалися на територію Росії, воюють у Курській області — знайшли там (якщо правда) і вкрали корейців, тепер кричать: “КНДР воює з Україною”. Придурки. А що Україна робить у Курській області? І навіщо краде людей?», — ставить риторичні питання Скабєєва.

Різним аудиторіям пропагандисти говорять різне, свідчить наш моніторинг. Пересічного росіянина намагаються втішити тим, що Росія не одна у своїй війні, що у Москви є віддані союзники, що Пхеньян висилає свої війська на чужу війну точно так, як це нібито роблять країни НАТО в Україні. Пересічного українця запевняють, що ніяких корейців на лінії зіткнення немає, адже «СВО» — це просто громадянська війна, яка набула трохи більших масштабів, ніж до 2022 року. Щось схоже агітпроп намагається «продати» й західному читачеві, приміром, у пропагандистських виданнях RT чи Sputnik новини про Північну Корею — це лише повідомлення про випробування гіперзвукових ракет і розвиток туризму в КНДР, але без жодного слова про участь в агресії проти України. 

Політичний режим при Кім Чен Ину в КНДР — приклад індустріального тоталітаризму. До 2022 року авторитаризм Путіна називали «замагальницьким», «багатопартійним» або ж «неоавторитаризмом», після повномасштабного вторгнення його персоналізовану диктатуру характеризують як «гібридний тоталітаризм», «фашистський тоталітаризм». Чим довше триває союзництво Кім Чен Ина та Путіна, тим небезпечнішою стає антизахідна коаліція. За словами Генсека НАТО Марка Рютте, Росія допомагає Північній Кореї оминати санкції, ділиться певними технологіями для тактичної ядерної зброї та систем запуску ракет із підводних човнів. Співпраця у площині вдосконалення північнокорейської ракетної програми завдяки російським технологіям «може дестабілізувати Корейський півострів і навіть загрожувати Сполученим Штатам», — застеріг Рютте. 

Інформаційне камуфлювання — одна з ознак зближення цих двох режимів. Україна веде проактивну різнорівневу комунікацію щодо участі КНДР і ділиться інформацією з західними партнерами для кращої протидії диктаторському дуету Путіна та Ким Чен Ина. Оскільки війна проти України є нападом автократій на демократію, то її розв’язок потребує глобальної скоординованої відповіді.

Ілюстрація на головній та інфографіка: Наталія Лобач