/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fff83bd99b5e9edac1a99084a9ff1d30b.jpg)
Пам'яті рятувальника Віталія Алимова
15 березня 2024 року росіяни вкотре атакували Одесу - ракета влучила по Дачі Ковалевського. На місце обстрілу у складі рятувальної групи прибув і 39-річний Віталій Алимов. Під час ліквідації наслідків обстрілу підступний ворог завдав повторного удару. Рятувальник отримав тяжкі травми та 16 березня помер у лікарні.
Віталій народився 24 червня 1984 у Білгороді-Дністровському. За словами знайомих, він був дуже добрим чоловіком та завжди першим йшов на допомогу. Це прагнення йому вдалося реалізувати на службі у ДСНС, куди він прийшов на пост пожежника-рятувальника у 2020 році.
«Я знаю, що коли йому запропонували цю роботу, то він одразу погодився. Він навіть і хвилини не думав, коли йому запропонували бути у ДСНС», - сказав брат Ілля.
Через пів року роботи чоловік став водієм-рятувальником.
«Йому подобалася ця робота, я це бачила по його очах. Він вважав, що служба в ДСНС – це велика гордість та достойність. Хоч і розумів, що ця професія дуже важка та ризикована. Навіть коли він розказував якісь дрібнички про неї, то у нього очі світилися», - зазначила дружина Наталія.
Мати чоловіка Марія підтвердила, що син завжди пишався цією своєю роботою. «Він завжди казав: «Я корисний людям, я їм допомагаю, у мене професія така». І ми також пишаємося», - заявила жінка.
Служба чоловіка перервалася під час подвійної атаки Росії по Одесі 15 березня 2024 року.
За словами начальника шостої державної пожежно-рятувальної частини міста Одеса Олега Котелевського, Віталій після приїзду на «прильот» перебував поряд із пожежним гідрантом, забезпечував безперебійну подачу води, щоб можна було загасити пожежу, яка виникла після першого обстрілу.
«Потім наслідки другого прильоту завдали тяжких травм нашому побратиму. Я власноруч надавав йому первинну медичну допомогу, потім передав його кареті швидкої допомоги. Та відвезла його у 10-ту лікарню, і вже там йому далі надавали допомогу. Але на наступний день, 16 березня, його серце зупинилося», - сказав Котелевський.
Церемонія прощання з рятувальником пройшла 18 березня 2024 року на Одещині. Його поховали у рідному Білгороді-Дністровському.
Указом Президента Володимира Зеленського №335/2024 майстер-сержанта служби цивільного захисту було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Колеги згадують про Віталія як про вірного товариша, професіонала своєї справи, якій він віддавався на 100%.
І так само, як він був відданим роботі, чоловік був відданим і сім’ї, з якою проводив весь свій вільний час.
«Ми разом були 18 років. І у нашій родині завжди була любов та підтримка одне одного. Ми, якби там не було, все одно одне за одного (стояли). Він був хорошим чоловіком і завжди за мене хвилювався, щоб я вдяглася, щоб не замерзла. Він мене любив, і я це відчувала. І для сина він був готовий віддати просто весь Всесвіт. Він любив свою родину», - заявила дружина.
Жінка зазначила, що Віталій завжди був прикладом для їхнього 17-річного сина Богдана - прикладом мужнього і сильного чоловіка.
«Богдан, коли батько був живий, часто йому казав: «Тато, я хочу бути таким, як ти!». І зараз він постійно говорить, що тато у нього - Герой... Всередині наче пустота на душі, нічого немає. Ворожа ракета забрала в нас не тільки тата і чоловіка, а і наше спільне майбутнє» - сказала Наталія.
Подружжя любило готувати разом і завжди мріяло про спільні подорожі. Віталій мріяв вивчити сина і мріяв, щоб швидше закінчилась війна. Але не судилося...
30 серпня 2024 року на Алеї Героїв у Білгороді-Дністровському на честь Віталія Алимова встановили пам’ятний банер.
Світла пам’ять Герою!
Фото: Головне управління ДСНС України в Одеській області, Книга пам’яті органів системи МВС, Суспільне. Одеса