«У Кремля – дві мети...». Ексрадник Майї Санду про енергетичний колапс у Молдові

З 1 січня Придністровський регіон Молдови, непідконтрольний Кишиневу, опинився без тепла та електрики. Україна з 2025 року зупинила транзит російського газу, внаслідок чого постраждали кілька найбільш залежних від Росії країн. Найбільше дісталося Молдові, а особливо Придністров'ю. У регіоні віялові відключення електрики, а так звана влада закликає громадян потерпіти. Мовляв, скоро Росія допоможе вийти із ситуації, і постачання газу відновляться. Яким чином це станеться без участі України, ніхто не пояснює. 

Незалежні експерти називають нинішню кризу штучною. З одного боку, ведучи війну з Україною, Путін не розраховував, що спровокує зупинку транзиту газу. З іншого боку, якогось плану «Б» ніхто не підготував. Причому не тільки Росія, а й влада Молдови, якій необхідно утримати позиції до парламентських виборів, запланованих на другу половину року.

Між тим, Україні було б вигідно уникнути політичної кризи в сусідній країні через дефіцит енергоносіїв на контрольованій Кишиневом території та практично повну їхню відсутність у Придністровському регіоні. Президент Володимир Зеленський уже запропонував Молдові допомогу. 

В інтерв'ю «Главкому» Серджіу Тофілат, ексрадник Майї Санду, експерт у галузі енергетики, розповів про сценарії розвитку ситуації в Придністров'ї, про роль Києва і Вашингтона в її вирішенні, а також пояснив, чому енергокриза в Молдові вигідна Кремлю. 

Придністровський регіон без російського газу, уся Молдова без дешевої електроенергії з Молдовської ДРЕС із Придністров'я. Які сценарії виходу із ситуації зараз є і який найімовірніший? 

Ця криза була створена штучно Кремлем для двох цілей.

Перше – щоб усю провину перекласти на Кишинів і на Київ. Половина експорту російського газу у бік Євросоюзу, який ще тривав, йшла через українську ГТС. Інша половина – через «Турецький потік». З втратою транзиту Путін щорічно втрачає $5-6 млрд. Ряд компаній з Угорщини, Словаччини, Австрії, Італії пишуть «листи щастя» Урсулі фон дер Ляєн, мовляв, поговоріть із Києвом.

Поки складно сказати, як розвиватимуться події. Найімовірніше, Путін чекає зустрічі з Трампом. І він намагається зрозуміти, що він може отримати, як він може вплинути на Київ.

Друге – створити кризу у Молдові. Путін хоче вплинути на парламентські вибори, які у нас відбудуться цього року. Він хоче перекласти всю провину (за енергетичну кризу) на Кишинів, щоб громадяни були незадоволені високими цінами у країні. Путін думає, що таким чином голосуватимуть за проросійські партії.

Щонайменше за пів року до 1 січня і зупинки транзиту газу було відомо, що Україна відмовляється його продовжувати. У Кишинева не було плану «Б» щодо цього? Виглядає так, що ні Кишинів, ні Брюссель нічого не робили, не готувалися. Чому?  

Правильно, «плану Б» у Кишинева не було. Ба більше, перші дискусії про те, що цей безоплатний газ закінчиться, почалися ще в травні 2022 року. Є чинний договір між «Газпромом» і «Молдовагаз». Він містить низку умов, які дозволяють «Газпрому» цей договір розірвати. І ось із 1 травня 2022 року в російської компанії є повне право це зробити.

Без цього газу Придністровський регіон не виживе. Єдиний вихід – звернутися до Кишинева по допомогу. Потрібен план з реінтеграції регіону. А його немає. Тому, на жаль, наш уряд просто спостерігає і чекає, що скаже Кремль, що скаже Путін. 

Ми маємо визначитися. Чи будемо ми продовжувати заплющувати на це очі і давати Москві можливість фінансувати цей неконституційний режим, чи в нас є свої плани? Якнайшвидше потрібно цей план розробити тому, що договір із «Газпромом» закінчується за півтора року (контракт між «Молдовагаз» і «Газпромом» на постачання газу діє до 1 жовтня 2026 року). І ми повернемося до цієї ситуації.

До якої саме ситуації, адже українська труба через півтора року не запрацює? Варіант постачання газу через «Турецький потік» наскільки реальний? 

Тирасполь каже, що ще в січні вирішиться «газове питання». Або вони очікують, що Путін із Трампом домовляться, переконають Київ дозволити транзит газу, зокрема, з метою власної безпеки, щоб Путін не руйнував українську ГТС. Якщо ні, то «план Б» Путіна – постачати газ через Туреччину у реверсному режимі Трансбалканським газопроводом. А потім подивитися, який буде результат на парламентських виборах у Молдові. Тобто він намагається тягнути час. 

Молдовська ДРЕС працює і на вугіллі, і на газі, і на мазуті. В Україні це все є. Чи потрібна Молдові допомога України і як вона може виглядати? Україна пропонувала допомогу, чому Кишинів мовчить у відповідь?

Чи потрібна Молдові допомога Україні? Безумовно, так. Я вважаю, що поки Тирасполь грає в ігри Кремля, вони відмовляються від допомоги. Але цю допомогу можна запропонувати. Хоча думаю, її Кремль не дозволить прийняти.

Молдовську ДРЕС контролює «Інтер РАО». Вони без відмашки Кремля нічого не будуть робити. А Кремль зацікавлений, щоби тут була гуманітарна криза. Йде інформаційна війна. Потрібно говорити про те, що Кишинів і Київ пропонують рішення, а Тирасполь і Москва відкидають. Нехай у них зростають політичні втрати. Це важливо. 

Якщо говорити про те, що Україна зможе допомогти, то на яких умовах, що отримає за цю допомогу? Тим більше важливий факт, що ідея допомагати Молдові не дуже популярна в Україні через проросійські погляди придністровців.  

Суто постачання вугілля для вироблення електрики ніяк не вирішує проблему Придністровського регіону. У них третина бюджету наповнювалася за рахунок того, що вони отримували безкоштовний газ. За його допомогою, насамперед, виробляли електрику, яку постачали у Молдову. Чисто технічно, якщо ми їм дамо вугілля, і вони нам дадуть електрику, від цього їхній бюджет ніяк не поповниться. 

Є інша, складніша технічна проблема. І Україна, і Молдова купують електроенергію на румунському ринку. Вона йде лінією Ісакча-Вулканешти-Молдовська ДРЕС. Навіть Україна отримує частину електрики цією лінією, яка проходить через Лівобережжя. Тому, коли в них закінчиться вугілля (у Тирасполя), вони можуть споживати електроенергію як з нашої системи, так і з української. Інакше 100% на Лівобережжі буде гуманітарна криза, і вже доведеться нам справлятися з потоком біженців звідти (з Придністров'я).

Компанія Natural Gaz D.C. (керівник Аркадій Вікол) є посередником, через якого Росія має намір здійснювати постачання газу з Європи через Трансбалканський газопровід і «Турецький потік». Наскільки це реально? Наскільки це небезпечно для Кишинева і Києва в контексті швидких виборів у Молдові?

Я думаю, що це потрібно розглядати в контексті заяв Пєскова, що Москва готова закуповувати газ на європейських біржах і постачати нібито гуманітарний газ у Придністровський регіон.

З іншого боку, Вікол заявляв, що Тирасполь готовий за це платити. Тут виникає низка запитань. А звідки гроші? (За заявою Вікола, компанія Natural Gaz D.C. підписала контракт із «Тираспольтрансгазом» на постачання 2-3 млн кубометрів газу щодня). Тому що якщо йдеться про платежі через банківську систему, то будь-який банк зобов'язаний перевірити походження грошей. Інакше ти потрапляєш під санкції. Тому перше питання – звідки гроші? Кремль надаватиме «Тираспольтрансгаз-Придністров'я» якусь позику, якусь гуманітарну допомогу фінансову? Тоді Російська Федерація фінансує сепаратизм. 

Можна припустити, що у Придністров'я буде завезено гроші, готівку, за такою ж «схемою Шора», яка діяла на президентських виборах, про що розповідала влада Молдови? 

Шор завозив гроші у кульках. Пам'ятаєте, літали літаки з пасажирами, і кожен із них привозив по $8-10 тис. готівки. У будь-якому разі, «Тираспольтрансгаз» повинен буде розраховуватися з цією компанією-посередником, або з будь-якою іншою прокладкою. І ці гроші ж повинні будуть проходити через банківську систему. І банк зобов'язаний перевіряти походження грошей. У «Тираспольтрансгазу» повинні бути документи, які підтвердять, що гроші – чисті. Я хочу сказати, що це дуже сумнівна схема, до неї є питання. Це по-перше.

По-друге, звідки вони будуть закуповувати цей газ? У Ілона Шора нібито є контракт із якоюсь турецькою фірмою. Та своєю чергою продає газ якійсь німецькій компанії. А німецька укладає договір із болгарською компанією, яка далі укладає договір із молдовською компанією (раніше Ілан Шор заявляв, що у Туреччині є бізнесмени, які готові субсидувати деякі регіони у Молдові). 

Було б цікаво дізнатися більше деталей. Які обсяги поставок передбачаються, які умови оплати за продукцію, в якій юрисдикції розглядатимуть судові спори? Крім цього, у «Тираспольтрансгазу» є борги перед «Молдовагаз». Я сумніваюся, що вони в принципі можуть укладати договори з іншими компаніями. Тобто ти маєш розрахуватися спочатку з твоїм постачальником, і потім уже укладати договір з іншим. 

50% акцій «Молдовагаз» належать «Газпрому». Але офіційний Кишинів уже заявляв, що компанія може бути націоналізована. Наскільки це реальний розвиток подій? 

Прем'єр Дорін Речан, найімовірніше, у популістській манері кинув ці заяви. Націоналізація передбачає викуп майна. Тобто ми що, будемо давати гроші Російській Федерації? Це досить дивно звучить. Це перше.

І друге, якщо націоналізуємо, то що саме? Адже він навіть не сказав «націоналізація», він сказав, що ми повинні повернути активи, захоплені якимось шахрайським шляхом Російською Федерацією... Він сказав це дуже нечітко. Ми зараз намагаємося прояснити це. 

Якщо говорити про націоналізацію «Молдовагаз», то, по-перше, там державна частка акцій – 35%. По-друге, у «Молдовагаз» борги перед «Газпромом», $11 млрд. Що ми будемо робити з цим боргом? Ми дозволимо «Газпрому» затягнути нас по арбітражах і вимагати цей борг з уряду? Це якось не раціонально. 

Але ж держава Молдова вже заявила, що визнає борг, але не визнає озвученої російською стороною його суми. Який цей борг насправді?

Поділ боргу між правим і лівим берегом відбувається у бухгалтерії «Молдовагаз», яку ніхто ніколи не перевіряв. 

У «Газпрому» є на руках рішення російського арбітражного суду (про стягнення боргу з молдовської сторони). У нас ще в законі є строк позовної давності – три роки. Тому тут ще спірне питання з приводу боргу. Але загалом, в арбітражних рішеннях, які на руках у «Газпрому», не вказано, це борг правого берега, чи лівого. Це загальний борг «Молдовагаз». Між тим, Молдова провела міжнародний аудит щодо так званого боргу правобережжя. І є вагомі аргументи на користь того, що борг, який називають у Росії, був штучно завищений. Але щоби довести це, довести справу до кінця, або треба домовитися з «Газпромом» і підписати якийсь договір про регулювання. Наші дали пропозицію, що ми готові $8,6 млн заплатити. Або ж ми звертаємося до суду як акціонер із претензіями до іншого акціонера, який неправильно керував компанією. І вимагаємо анулювання боргу в суді. 

Наскільки затягнеться з'ясування стосунків у судах, якщо вони почнуться? Сторони не домовляться?

Ми (Молдова) не дуже поспішаємо. Однозначно, обопільної згоди не буде.

Якщо порівняти ціни за 1 кубометр газу і за 1 кВт електроенергії у Придністров'ї та іншій частині Молдови, яку контролює Кишинів? 

Газ у нас (на контрольованій Кишиневом частині Молдови) 16 лей, це приблизно 0,8 євро. У Придністров'ї десь 1 лей, це 0,05 євро за один кубометр. Різниця у 16 разів.

А щодо електрики, то різниця у ціні у 8-10 разів. Дешевше у Придністров'ї (у підконтрольній Кишиневу частині Молдови вартість 1 кВт в еквіваленті коштує від 0,19 євро до 0,22 євро).

До чого готуватися Придністров'ю?

...У будь-якому разі, очікуючи на краще, ми готуємося до найгіршого сценарію. І тоді він точно не трапиться, або ми будемо до нього готові.

Я думаю, що навіть Путін сам не знає, що він буде робити. Як я говорив вище, він очікує переговорів із Трампом, після чого вирішить. 

Є думка, що відсутність електрики і тепла у будинках жителів Придністров'я позначиться на перспективах проєвропейських партій на майбутніх парламентських виборах у Молдові. Як змінити ситуацію? 

Скільки може вижити людина без тепла, без газу, без зарплати, без продуктів харчування? Вона до осені точно не протягне. Буде просто вал мігрантів (із Придністров'я). Ми занадто далеко дивимося з вами.

З іншого боку, з якого дива Україні, Румунії, Кишиневу, Євросоюзу, іншим партнерам просто так фінансувати цей неконституційний режим? Мають бути умови. Ви повертаєтеся в конституційне поле Республіки Молдова і молдовська влада може вам надавати гуманітарну допомогу, наприклад. Або на платформах ОБСЄ, або ООН допомагати. Ми не можемо собі дозволити продовжувати фінансувати цей неконституційний режим. Єдиний вихід – це розробка плану реінтеграції. Так, можна налагодити гуманітарну допомогу або приймати тут біженців, але в кінцевому підсумку має бути зрозумілий вихід із ситуації.

Чому ніхто не хоче брати на себе відповідальність перед виборами і запропонувати вирішення проблеми? 

Недалекоглядність влади у Кишиневі. Два з половиною роки було достатньо, щоби розробити план з реінтеграції? Якби він був, і цей план був би узгоджений, і Путін би знав, що він тільки прискорить процес реінтеграції, то б сто разів подумав (про свої дії). А тому ми зараз схожі, вибачте, на терпил, які дивляться і чекають, а що зробить Путін? 

Який найнегативніший сценарій ви бачите? Є думка, що це можуть бути і протести, і економіка Молдови завалиться, що перед виборами істотно вдарить по владі і дасть козирі опонентам. Соціальний вибух, здатний похитнути ситуацію у Молдові, можливий? 

Це інформаційна війна, тому дуже важливо правильно комунікувати. Але, знову ж таки, першочергове завдання зараз, якнайшвидше, розробити план з реінтеграції Придністров'я. Коли народ отримуватиме платіжки і, грубо кажучи, матюкатиме Путіна, тоді ми зможемо сказати, що цю інформаційну війну виграли. Якщо ж народ буде злий на чинну владу, то, найімовірніше, ми результати побачимо на парламентських виборах.

Є багато варіантів розвитку подій. Припустимо, якщо Путін із Трампом не домовляться, що завадить Путіну починати бомбити українську ГТС, особливо газокомпресорні станції? Це дуже негативно, звичайно, вплине на Україну. Це перше.

Друге. У нас теж серйозна проблема із забезпеченням електроенергією. Ось поки зима і наші ТЕЦ працюють на максимальній потужності, ми виробляємо на місці десь 300 мегаватів на годину. При тому, що споживання в піковий час у нас – 900 мегаватів на годину. Тобто ми 600 мегаватів маємо імпортувати. З них за комерційними цінами на біржі через ліміт – лише 315 мегаватів. Решта мегаватів в України. Якщо ваша країна не використовує свій комерційний ліміт, ми можемо брати більше цих 315 мегаватів. Тобто кожен день регулюється в ручному режимі. 

Підсумуємо. Споживання взимку – 900 мегаватів на годину. На місці виробляємо 300 мегаватів на годину, за комерційними цінами закуповуємо 315 мегаватів на годину. Дефіцит – 285 мегаватів на годину. Якщо його не можемо покрити з невикористаного ліміту Україною, то закуповуємо за значно вищою ціною. Приміром, на румунській біржі у грудні 2024 року середня ціна була 155 євро за мегават на годину. А аварійна ціна +100 євро.

Ось навесні і влітку ТЕЦ перестануть працювати, і дефіцит буде ще більшим. А якщо Молдовська ДРЕС повністю зупиниться і Придністровський регіон почне теж споживати, красти у нас електроенергію, дефіцит буде ще більшим.

Михайло Глуховський, «Главком»