Не такі як усі: чому деякі люди постійно шукають гострі відчуття

Пошук яскравих відчуттів, психологічна риса, що характеризується прагненням до нових та інтенсивних переживань, відіграє ключову роль у формуванні індивідуальної поведінки та життєвого вибору. Однак усі люди різні і поки одні віддають перевагу розміреному та спокійному життю, інші прагнуть отримати максимальні емоції від кожної миті і на це є свої важливі причини, пише PsyBlog.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Визначена і детально вивчена психологом Марвіном Цукерманом, ця риса передбачає готовність іти на ризик заради гострих відчуттів і вимірюється за допомогою його шкали пошуку відчуттів (SSS). Пошук відчуттів може бути як адаптивним, що призводить до захопливих досягнень, так і дезадаптивним, що наражає людину на потенційні небезпеки, пояснює психолог Джеремі Дін.

Важливо Біль нічому їх не вчить: учені розповіли про лякаючу рису психопатів та її наслідки

Люди з високою схильністю до пошуку яскравих відчуттів часто демонструють сильний потяг до новизни і незвичайних вражень, що впливає на різні аспекти їхнього життя, як-от стосунки, освіта і кар'єра. На неврологічному рівні пошук відчуттів пов'язаний з роботою мозку й активністю нейротрансмітерів.

Учені з'ясували, що підвищений рівень дофаміну в шукачів відчуттів робить їх більш сприйнятливими до винагороди і новизни, а менш активна префронтальна кора сприяє імпульсивності та зниженню чутливості до ризику, каже Дін. Генетичні чинники також впливають на цю рису: варіації в гені дофамінового рецептора (DRD4) пов'язані з підвищеним прагненням до яскравих відчуттів.

Чинники довкілля, включно з вихованням і схильністю до стимулюючих видів діяльності, також визначають його вираженість. Навіть культурні та соціальні чинники також мають значний вплив на прояв прагнення до яскравих відчуттів. В індивідуалістичних суспільствах, таких як західні культури, часто заохочується прагнення до гострих відчуттів, наприклад, в екстремальних видах спорту, в той час як у колективістських культурах особлива увага приділяється обережності та гармонії в групі, що перешкоджає прагненню до ризику.

Гендерні відмінності також визначають цю рису: чоловіки зазвичай показують вищі бали за шкалою пошуку таких відчуттів, особливо щодо фізичного ризику, що зумовлено біологічними факторами, як-от рівень тестостерону, і процесами соціалізації, які заохочують ризиковану поведінку у хлопчиків, пояснює Дін.

Жінки, навпаки, можуть висловлювати прагнення до яскравих відчуттів через соціальні або естетичні переживання, хоча індивідуальні варіації існують в обох статей. Вираженість прагнення до таких емоцій змінюється впродовж життя людини, досягаючи піку в підлітковому віці через розвиток мозку та соціальні впливи і поступово знижуючись із віком у міру поліпшення контролю над імпульсами.

Однак у літніх людей прагнення до відчуттів може відродитися завдяки новим захопленням або подорожам. Ця риса також впливає на вибір професії: люди, які прагнуть сенсації, тяжіють до таких стимулюючих професій, як реагування на надзвичайні ситуації, пригодницький туризм або журналістські розслідування. Роботодавці, які розпізнають у своїх співробітниках схильність до пошуку відчуттів, можуть підвищити задоволеність роботою, надаючи їм можливість виконувати стимулюючі завдання або йти на контрольований ризик.

Хоча пошук подібних відчуттів може сприяти розвитку креативності, стійкості та відкритості до нового досвіду, він також створює ризики для психічного здоров'я, включно зі схильністю до зловживання наркотиками та безрозсудної поведінки, попереджає Дін. Втручання в психічне здоров'я, як-от когнітивно-поведінкова терапія та стратегії зменшення шкоди, може допомогти людям спрямувати прагнення до відчуттів у позитивне річище, наприклад, у художню творчість або спортивні змагання.

У цифрову епоху такі платформи, як соціальні мережі та онлайн-ігри, надають нові можливості для пошуку гострих відчуттів, забезпечуючи миттєвий доступ до нових вражень, але водночас створюють ризик залежності та небезпечної поведінки. Для підтримки здорової поведінки, необхідно дотримуватися балансу між цифровою взаємодією та реальною діяльністю, підсумував Дін.

Раніше Фокус писав про те, чи справді людський мозок дозріває до 25 років. Вивчивши останні дослідження, вчені вирішили спростувати упереджені думки.

Також Фокус писав про те, що форма нашого мозку відповідає за наші думки, емоції і навіть поведінку. Недавнє дослідження показало, що фізична форма мозку може мати більше значення, ніж його складна мережа зв'язків і, можливо, ми неправильно розуміємо його будову.

Цей матеріал має виключно інформаційний характер і не містить порад, які можуть вплинути на ваше здоров'я. Якщо ви відчуваєте проблеми, зверніться до фахівця.