Що далі від Москви, то більше могил. Як Путін перекладає ціну війни на околиці Росії

За 2024 рік загальні втрати Збройних сил Російської Федерації становили понад 434 тисячі особового складу, заявив головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський. "Приблизно 150 тисяч загиблих", — уточнив він в інтерв’ю українським ЗМІ.

Втричі менші втрати США у В’єтнамі спричинили бурю в американському суспільстві та змусили уряд закінчити війну. А у Росії, щоб стримати невдоволення, Кремль майстерно маскує страшну ціну війни шляхом регіональних мобілізаційних рознарядок.

"Телеграф" розбирався, як Путін перекладає основний тягар втрат на національні околиці та глухі куточки величезної імперії, щоб не дратувати столиці.

Кількість могил російських солдатів зростає в міру віддалення від Москви

Російська служба Бі-бі-сі та російське опозиційне видання "Медіазона" на середину січня 2025 року ідентифікували імена 88 055 військовослужбовців ЗС РФ, убитих на війні в Україні. Журналісти уточнили, що їх список щонайменше у півтора раза менший за реальну кількість загиблих росіян.

Але нас більше цікавила не загальна кількість убитих та померлих на війні росіян, а регіональний та соціально-економічний розподіл загиблих. Де Путін набирає гарматне м’ясо для штурмів українських позицій? Хто погоджується йти вмирати в Україну?

Взявши за основу цифру втрат, яку наводять ВВС та "Медіазона", а також дані Росстату про чисельність населення Росії на 1 січня 2024 року, "Телеграф" розрахував коефіцієнт смертності російських чоловіків на війні в Україні. Це кількість загиблих військовослужбовців ЗС РФ на 10 тис. всіх чоловіків віком 20-55 років у конкретному регіоні.

Після цього ми проаналізували регіональні особливості російських втрат. Це дослідження дозволило відкрити завісу над одним із методів, за допомогою якого Путіну вдається камуфлювати страшні демографічні наслідки своєї авантюри.

Згідно з результатами, лише в 30 регіонах Росії з 85-и поховання російських солдатів перевищує 1000. Поява такої кількості нових могил на цвинтарях одного регіону менш ніж за три роки не залишиться непоміченою і є дратівливим фактором. Очевидно, що перед Кремлем стояло завдання — прибрати мертвих солдатів геть з очей, у глухі куточки Росії. З цією метою застосовуються різні мобілізаційні завдання для регіонів – на периферії набирають більше гарматного м’яса, а, наприклад, у Москві, Санкт-Петербурзі – менше. Тільки цим можна пояснити той факт, що більшість регіонів, де поховано понад 1000 солдатів, розташовані у східній частині Росії. Наприклад, у Приволзькому федеральному окрузі 1000 і більше могил солдатів, убитих на війні в Україні, зафіксовано у 9 регіонах (з 14), у тому числі в Башкирії – 3774 (найбільше загиблих серед регіонів РФ – ред.), Татарстані – 3690, Пермському краї — 2749 осіб. У Сибірському федеральному окрузі у 6 регіонах (з 10) волонтери нарахували понад 1000 могил убитих в Україні.

ДОВІДКА. Росія має 85 суб’єктів Федерації, зокрема 22 республіки, 9 країв та 46 областей. Всі ці суб’єкти поділено на 8 федеральних округів.

Усього понад чверть всіх загиблих, на т.зв. "СВО" були призвані, а потім і поховані в малозаселених Сибірському і Далекосхідному федеральних округах. При тому, що за Уральськими горами, а це понад 66% території Росії, проживає лише 17% населення країни.

А ось у Центральному федеральному окрузі Росії (це густонаселена європейська частина країни – ред.), куди входять 18 областей, зокрема Москва, і де проживає майже 30% усіх російських чоловіків, є лише 4 регіони, де поховано понад 1000 військовослужбовців, убитих на війні в Україні.

Рекордсмени та аутсайдери за смертями на фронті

Ще більш промовисто про путінську тактику набору гарматного м’яса та приховування втрат свідчить "Коефіцієнт смертності на війні"

Загалом у Росії цей коефіцієнт дорівнює 25. Тобто на 10 тис. всіх російських чоловіків віком 20-55 років припадає 25 загиблих на війні. Коефіцієнт смертності опосередковано дає відповідь на запитання: у яких регіонах Росії Путін найчастіше загрібає чоловіків на війну? Що коефіцієнт смертності, то більша частка чоловіків, призваних на фронт із конкретного регіону.

Коефіцієнт смертності на війні помітно зростає в міру віддалення від Москви. У столиці Росії він найменший по країні — 3! У Санкт-Петербурзі – 6, в Підмосков’ї – 12. В регіонах Центрального федерального округу Росії коефіцієнт смертності в середньому – 14. У регіонах розташованих далі на сході він значно вищий – в Приволзькому окрузі – 35, в Уральському – 29, в Сибірському – 32, а в Дальньосхідному федеральному окрузі – 43.

У Московській області, де проживає 6,2% усіх чоловіків віком 20-55 років, волонтери зафіксували могили 2520 військовослужбовців, які загинули на війні в Україні. Це не мало, якщо порівнювати абсолютні цифри втрат за регіонами — сьомий рядок у загальному списку. Проте частка загиблих до загальної кількості чоловіків мізерна – 0,12%. Не складно здогадатися, що могили цих "героїв СВО" загубилися на цвинтарях майже 6000 міст та сіл області та практично не помітні сторонній людині.

Інша ситуація в Республіці Тива, глухому куточку Росії, загубленому на кордоні з Монголією. У цьому регіоні на війні в Україні загинув понад один відсоток усіх чоловіків віком 20-55 років. А коефіцієнт смертності у Тиві майже в 5 разів вищий, ніж у середньому по Росії — 118. Для довідки: у Тиві, де лише 150 населених пунктів, у тому числі 2 міста, мешкають менш як 75 тис. чоловіків призовного віку. Очевидно, що цвинтар у єдиному великому місті Кизил із населенням 120 тис. осіб, переповнений свіжими могилами т.зв. учасників "СВО". Але кого в Росії цікавило життя тивинців у Кизилі?

Національні республіки Росії – джерело гарматного м’яса

Республіка Тива, де висока частка чоловіків, убитих на війні в далекій Україні, не є унікальним випадком. У сусідній з Тивою республіці Алтай коефіцієнт смертності на війні в Україні серед чоловіків віком 20-55 років – 93, в Республіці Бурятія – 89, у Республіці Хакасія – 51.

У 14 національних республіках РФ (з 21) коефіцієнт смертності на війні перевищує середній показник у країні. Наприклад, у Приволзькому федеральному окрузі, де розташовані 6 національних республік, у тому числі Татарстан та Башкирія, волонтери виявили могили понад чверті усіх убитих в Україні російських солдатів. 23% усіх росіян, що загинули на війні в Україні, були вихідцями з національних республік. Причому у цих республіках проживає лише 16% чоловіків призовного віку. Як і за часів античних рабовласницьких імперій, Росія жене на далеку війну закабалені народи, максимально оберігаючи столичних патриціїв.

Звичайно, багато російських чоловіків добровільно погоджуються йти гинути в Україні через гроші. Але розподіл загиблих військовослужбовців ЗС РФ у регіонах свідчить як матеріальний стимул для набору до армії. Привертає увагу той факт, що до широкомасштабного вторгнення рівень доходів, наприклад, у Далекосхідному федеральному окрузі, був значно вищим, ніж у регіонах Центрального федерального округу. Однак частка загиблих на війні серед чоловіків віком 20-55 років більша саме на Далекому Сході. Це, зокрема, ще раз підтверджує тезу, що за допомогою мобілізаційної рознарядки Путін маскує втрати своєї армії, набираючи солдатів у віддалених куточках Росії, національних республіках, регіонах азійської частини країни.