Як і за що судять народного депутата Нестора Шуфрича

Народний депутат Нестор Шуфрич вже більше року під вартою. Його звинувачують у державній зраді і фінансуванні дій із метою зміни меж території або державного кордону України. Видання “Судовий репортер” вело репортаж з зали суду.

19 січня президент Володимир Зеленський застосував до нардепа персональні економічні санкції. Після цього, як вважає Шуфрич, його процес із кримінального остаточно перетворився в політичний.

— Після санкцій одразу друзі знайшлися: «Нестор, соглашайся на обмен. Ты ж видишь, что они от тебя не отстанут». Дослівно: «15 лет или обмен». Не буде цього обміну, — каже Шуфрич.

У судових засіданнях він називає дії влади панікою і параноєю, передає привітання слідчим і робить заяви про злочин. Зусилля захисту не були даремні. Місяць тому суд ухвалив «революційне рішення» — забезпечити Шуфричу можливість виконувати обовʼязки народного депутата.

Шуфрич утримується в ізоляторі тимчасового тримання відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України (ВЗДС СБУ). Уповноважених осіб цього органу зобовʼязали вжити заходів, а прокурора контролювати виконання судового рішення. Далі правоохоронці розгубилися, оскільки не побачили конкретних вказівок, що робити. Адже в судовому рішенні чітко прописано, що в доставці Шуфрича до будівлі парламенту відмовлено.

Прокурор попросив суд це розʼяснити. Адвокати натомість висловили думку, що Офіс генпрокурора насправді уникає виконання судового рішення. Бо якщо повноваження будуть забезпечені Шуфричу, то аналогічне вимагатимуть і решта народних депутатів, які утримуються у слідчому ізоляторі.

— Якби я був один народний депутат [під вартою], я абсолютно переконаний, що був би в Верховній раді, привозили б мене. Я вже написав, де місце можна облаштувати, щоб зручно було конвою сидіти — в ложі для гостей. Там раніше голови комітетів сиділи… Або я маю бути присутній у Верховній раді особисто, або я маю отримати доступ до свого персонального компʼютера. Працювати в Верховній раді дистаційно в нас поки що не передбачено. Ми під час перших днів війни думали і відмовились. У нас нема, як у сенаті США, наприклад, дистанаційного голосування. Щоб виступати, переконувати голосувати або критикувати законодавчі ініціативи, я маю бути присутній у залі, — говорив Шуфрич.

У судовому засіданні 24 січня нардеп передав суду папку — свій законопроєкт про права нацменшин, який йому не вдається зареєструвати.

Адвокат раніше намагався зареєструвати звернення, листи і законопроєкти, передані Шуфричем, але Верховна рада відмовлялася приймати ці документи, кажучи, що депутат має їх подавати особисто.

Суд розʼяснив, що повноваження Шуфрича можуть бути реалізовані «з урахуванням встановлених законом обмежень, повʼязаних із триманням під вартою» і так щоб не зменшувати ефективність кримінального провадження. Суд вважає, що умови мають бути створення за місцем утримання Шуфрича керівником установи, тобто ВЗДС СБУ. Йдеться про створення умов, щоб Шуфрич міг подавати депутатські запити, звернення і законопроєкти як народний депутат.

Переписка із Сівковичем і кримська нерухомість

Обрання запобіжного заходу Шуфричу відбулося в закритому засіданні. Після скерування матеріалів до суду обвинувальний акт ще не оголошували. Всього у справі буде більше 70 томів доказів.

Основним доказом по державній зраді є телеграм-переписка колишнього заступника секретаря Ради нацбезпеки і оборони України Володимира Сівковича, нібито, з Шуфричем у липні-вересні 2021 року.

Шуфрич, начебто, виконував завдання Сівковича як представника ФСБ РФ — робив певні депутатські запити за його вказівками, погоджував із ним свої виступи в ЗМІ, в яких дискредитував владу України.

За матеріалами справи, 11.07.2021 Сівкович надіслав Шуфричу повідомлення, що містили текстові файли з назвами «справка о вывозе Ч. в 2016 году» (за версією слідства, йдеться про суддю Чауса — ред.), «тезисы», які містили відомості, що дискредитують керівництво Офісу Президента, Головного управління розвідки, Служби зовнішньої розвідки, Офісу Генерального прокурора, а також зображення копій закордонних паспортів окремих громадян України, для висвітлення цих відомостей у ЗМІ. Крім того, Сівкович надіслав нардепу проєкт заяви про вчинення кримінального правопорушення і Шуфрич йому відповів: «Это я оформляю как депутатский запыт!!». Сівкович надіслав Шуфричу проєкт «депутатське звернення до ГУР2» із вимогою надати інформацію щодо належності певних осіб до співробітників Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Підготовлені Сівковичем «депутатське звернення до НАЦполіції2», «депутатське звернення до прикордонної служби» містили проєкти депутатських звернень на адресу поліції та прикордонної служби України з вимогою перевірки причетності до вчинення тяжкого кримінального правопорушення співробітників цих органів.

«Пресрелизы по запятую брось плиз», — писав Сівкович, кажучи Шуфричу надати відеозаписи своїх виступів. У відповідь нардеп надіслав відео виступів на телеканалах «Перший незалежний», «НАШ», «Україна 24», в яких звинувачував президента України у політичній неспроможності та непрофесійній кадровій політиці, критикував законотворчу діяльність, звинувачував представників Офісу Президента у рейдерстві. Також Шуфрич надіслав відео своїх виступів, які транслювались на телеканалі «Россия 1», в яких звинувачував президента України в ескалації конфлікту через відвідування останнім військових ЗСУ в зоні проведення антитерористичної операції.

Шуфрич і його адвокати кажуть, що переписка, ймовірно, сфальшована, а ще сумнівного походження. Це частина переписки Сівковича взята зі справи ексголови СБУ АР Крим Олега Кулініча, також звинуваченого у держзраді за спілкування з Сівковичем. Причому переписку знайшли не безпосередньо на телефоні чи компʼютері, а на флешці в чужій квартирі.

— Невідомо звідки взялася переписка моя з Сівковичем. Те, що я з Сівковичем спілкувався, я підтверджую. Я Сівковича знаю 20 років. Ще ніхто не встановив, що він є агентом ФСБ і зрадником. 2,5 роки тому йому оголосили підозру. Сівкович є громадянином України, генералом СБУ… Три рази був народним депутатом України. Хто винуватий, що в нас народні депутати України виявляються зрадниками?! Де Служба безпеки була, де генеральний прокурор?! Встановили якісь факти в 2021 році. Чому до мене приперлися в 2023-му? А між тим ніяких слідчих дій не було. Шило Артем (працівник СБУ — ред.), цей корупціонер хренов (це в нас класика, я вибачаюсь, після слів президента), він бере і порушує кримінальну справу і потім вимагає майно! (…) Виявляється, що це навіть не Телеграм, а якась флешка, знайдена в орендованій квартирі, з якої хтось втік. Але перед тим, як втік, забув флешку. А паспорта Путіна ви там не знайшли?! Ідіотизм! — лютував Шуфрич за трибуною.

Обвинувального вироку стосовно Сівковича досі немає. Шуфрич каже, що його публічні виступи були правдивими, він говорив, спираючись на заяви інших державних діяів і публікації у ЗМІ, висловлювався на тему вакцинації, про присутність місії ОБСЄ на окупованій території та ін.

Друга частина справи стосується кримського майна Шуфрича. Будівлями і земельними ділянками колишнього профілакторію «ЗАТ «ФК «Динамо» у Сімеїзі через ТОВ «ІК «Спорт-Тур» володіли Віктор Медведчук із дружиною Оксаною Марченко. Але в липні 2013-го Медведчук вирішив продати частину нерухомості знайомому та колишньому однопартійцю Шуфричу. За документами покупцем виступило ТОВ «Авто Бізнес Груп», бенефіціаром якого був батько Шуфрича.

У 2016-му нерухомість охороняло «Федеральне державне унітарне підприємство «Охрана» МВД РФ». Договір охорони існував протягом квітня-червня 2016 року і по ньому заплатили 648 тисяч рублів, що було еквівалентно 252 тисячі гривень. Такі дії кваліфікували як фінансування за попередньою змовою групою осіб дій, вчинених з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України (ч. 3 ст. 110-2 Кримінального кодексу).

Після початку повномасштабної війни кримську нерухомість Шуфрича, начебто, конфіскувала влада РФ і продала з публічних торгів. У вересні 2023-го нардепу оголосили підозру за подіями 2016 року.

8 лютого 2024-го відбувся обшук за місцем проживання адвоката Віктора Литвиненка, який багато років працював на Шуфрича і був виконавчим директором ТОВ «Авто Бізнес Груп». Литвиненко, начебто, добровільно заявив, що визнає вину, що за вказівкою Шуфрича брав участь у фінансуванні воєнізованого формування — ФГУП «Охрана» МВД РФ».

У березні 2024-го суд звільнив Литвиненка від кримінальної відповідальності, оскільки він вважався таким, що до повідомлення йому підозри визнав вину і дав викривальні показання на інших осіб. У справі Шуфрича Литвиненко отримав статус свідка. Завдяки його показанням у квітні 2024-го підозру вручили давньому другові Шуфрича — Вʼячеславу Черепані.

Литвиненко розповів слідчим, що Черепаня доповів Шуфричу про можливість укладання договору про охорону із ФГУП «Охрана» МВД РФ». Шуфрич, начебто, дав згоду і тоді Черепаня дав вказівку Литвиненку, щоб директор підписав договір.

22 січня 2024 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області визнала, що Литвиненко розголосив слідчим СБУ інформацію, що стала йому відома у звʼязку зі здійсненням адвокатської діяльності. Проти Литвиненка за заявою Шуфрича також почали розслідувати кримінальне провадження.

Водночас адвокати Шуфрича кажуть, що отримувати і оплачувати послуги охорони на тимчасово окупованій території законами України не заборонялося.

Черепаня звинуватив прокурорів у брехні, заявив, що ніяких доказів його причетності немає і взагалі ця справа є ахінеєю.

— Навіть якби були докази, воно не являється злочином (…) Невже це можна поставити на одні терези зі злочинцями, які роблять терористичні акти?! Навіть порівняти з діями уряду, який транзитував газ до цього часу?! Невже підозра настільки вагома?! Ви самі три роки фінансували цю війну за допомогою транзиту газу! — вигукував Черепаня у судовому засіданні.

Шуфрич каже, що у 2016 році договір охорони був підписаний без згоди власника й існував лише місяць, поки батько не дізнався і не змусив його розірвати. 84-річного Івана Шуфрича планували згодом допитати в суді як свідка захисту, але 2 січня він помер.

Шуфрич попросив дати можливість йому відвідати похорон і навіть наполіг, щоб судді ознайомилися із листами, які вони з батьком писали один одному, і оцінили їх рівень стосунків.

Суд не заперечує щодо поїздки Шуфрича на похорон за умов суворого дотримання правил. Остаточне рішення цього питання покладається на уповноважених осіб, які утримують нардепа від вартою.

Суд вкотре продовжив на два місяці тримання Шуфрича і Черепані під вартою без визначення застави. Нардеп Олександр Колтунович, обраний від забороненої тепер в Україні партії «ОПЗЖ», подавав заяву про взяття Шуфрича на поруки, але йому відмовили.

Автор: Ірина Салій

Джерело: «Судовий репортер»