Кібербулінг: дев'ять запитань, відповіді на які ви могли не знати

Кібербулінг — булінг (цькування, переслідування, залякування тощо) за допомогою цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, іграх, мобільних телефонах. Читайте в матеріалі ТСН.ua відповіді на 9 важливих запитань про кібербулінг.

Про кібербулінг розповів менеджер практики кримінального права в PwC Legal та адвокат ЮрФем: підтримка Артем Крикун-Труш.

Чи регламентує українське законодавство вимагання і шантажування в Мережі?

Поняття "шантажування" та "вимагання" прописані в Кримінальному Кодексі України і неважливо, де саме вони відбуваються: в реальному світі чи у віртуальному, тобто в Мережі.

Якщо приставити до звичайного злочину, наприклад, шантажу, слово "кібер", специфіка зміниться лише в тому, що його важче довести чи зафіксувати. Відповідальність за злочинні дії така сама.

А ось якщо говорити про кіберсталкінг або звичайний сталкінг, то відповідальність за нього в Кримінальному Кодексі України не встановлена.

Що таке кіберсталкінг і чим він відрізняється від кібербулінгу?

Кіберсталкінг — переслідування в Мережі. Сталкер, або просто переслідувач, може слідкувати за своєю жертвою в соціальних мережах, створюючи для цього фейкові акаунти, писати на мобільний телефон та в різні месенджери. А також заводити для цього нові сторінки, якщо попередні були заблоковані.

Чи регламентують кіберсталкінг міжнародні нормативно-правові документи?

Про сталкінг згадується в Стамбульській конференції, яка є також частиною українського законодавства по суті. За цим документом передбачається, що держава-сторона зобов'язана встановити за сталкінг відповідальність.

Як такий злочин можна кваліфікувати, щоб притягнути кривдника до відповідальності?

Юридично можна прив'язати цей злочин до інших статей. Наприклад, якщо сталкер погрожує вбивством і якщо такі погрози дійсно були в повідомленнях. Також можна використовувати статтю про порушення недоторканості приватного життя, якщо, до прикладу, злочинець незаконно зберігав, збирав, використовував, знищував чи поширював конфіденційну інформацію про особу або незаконно її змінював.

Хто і чому найчастіше виступає переслідувачем?

Ними можуть виступати як знайомі особи, яку переслідують (реально чи віртуально), так і зовсім незнайомі люди. Часто кіберсталкінгом займається невідома людина, яка просто знайшла вас у Мережі, отримала персональні дані і вдалася до злочину. А ось кібершантажем часто займаються знайомі.

Артем Крикун-Труш наводить приклади кібербулінгу. Здебільшого, за його словами, таким займаються колишні чоловіки/дружини, хлопці чи дівчата. Особливо, якщо їх кинули чи не відповіли на увагу. Часто трапляються такі ситуації, коли хлопець з дівчиною спілкуються в Мережі, доходить до віртуального сексу, надсилаються фотографії еротичного характеру. Їх пізніше можуть використати проти того, хто надіслав фото. Часто — через образу. Тоді починається шантаж: погрожують викласти фотографії в публічний доступ, якщо особа не відреагує.

Найчастіше, на думку Артема, люди не мають наміру дійсно це зробити, хіба що будуть дійсно дуже ображені. Але їм подобається відчувати владу над іншими, над їхнім страхом тощо.

Що робити, якщо аноніми погрожують у Мережі?

Інколи особу таких "анонімів" можна встановити самостійно. Для цього використовують розвідування у відкритих джерелах або OSINT. В цій справі дуже допомагає пошук Google, детальне вивчення профілів у соціальних мережах тієї особи, яка шантажує.

Чи потрібно одразу звертатися до поліції?

До поліції краще звертатися після консультування з юристом, який допоможе правильно скласти заяву. Тоді можна отримати більше шансів дати справі хід та досягти успіху в розслідуванні.

Чимало справ щодо кіберсталкінгу, на жаль, навіть не доходять до кримінального провадження, адже достатньо, якщо адвокат звернеться до переслідувача. В такому разі можна написати сталкеру: "Я тобі більше не буду відповідати, з тобою зв'яжеться мій адвокат".

Після цього вже спілкування переходить до адвоката, який пропонує більше не писати людині, надати їй компенсацію, щоб далі не розвивати історію і не відкривати кримінального провадження. В більшості випадків (90-95%) переслідувачі зникають.

Які докази кібербулінгу збирати?

Дуже важливо всі погрози та факт переслідування одразу фіксувати. Не варто відкладати на завтра, адже часто переслідувачі одразу видаляють повідомлення, щоб не залишити після себе сліду. Тому потрібно негайно робити скриншоти чи записувати екран мобільного телефону або ноутбука/ПК.

Часто сталкери діють за такою схемою: пишуть людині, а коли бачать, що вона прочитала повідомлення, його видаляють. І так кожного разу. Не варто також блокувати переслідувачів. З точки зору юриста, так ви позбавитеся можливості зібрати докази злочину і дати справі хід у майбутньому.

Куди звернутися, щоб отримати допомогу?

• За номером 02 до Національної поліції.
• Зателефонувати до офісу Генерального прокурора (096) 755-02-40 чи написати на сайті.
• Зв'язатися з Контактним центром надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103.
• Зателефонувати на Національну гарячу лінію із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та ґендерній дискримінації 116 123 (з мобільних) або 0 800 500 335 (зі стаціонарних).