"Ціна на художника утворюється за його заслуги, участь у виставках, біографію!

Треба постійно намагатися виставлятися в різних країнахВи закінчили Львівський державний коледж декоративного й ужиткового мистецтва імені Івана Труша. Яку базу дав заклад, а чого навчилися самі?– Я закінчив факультет художньої кераміки. Але завжди знав, що хочу стати живописцем. І це було основою всього навчання. Дисципліна в коледжі сформувала мене як художника, хоча там панували свої канони. Навчання було насичене. Виокремлюватися як художник став тоді, коли почав порушувати правила й іти наперекір.З чого почався ваш успіх, який дав зрозуміти, що ви на своєму шляху?– Мій шлях почався з великої кількості проб. З другого курсу я вже працював творчо. Народжувалися перші картини – осмислені, невипадкові. І на третьому курсі в мене була перша професійна виставка. Налічувала, мабуть, картин тридцять. Прийшло багато людей. Коли я зна­йшов свою стилістику, тематику, почав шукати можливості, щоб більше організовувати виставки. Тоді 2012-го зародився проєкт SLAVA FROLOVA GROUP (Фонд розвитку та підтримки молодого мистецтва України. – Країна). Це був хороший старт, я почав активно виставлятися по всій Україні. Проєкт дав величезну комунікацію з іншими художниками, організаторами. І я вже більш-менш зрозумів, як усе працює. На той час це був єдиний проєкт, який допомагав молодим художникам.З якими тематичними напрямами працюєте?– Насправді працюю в різних тематиках. Намагаюся себе всебічно розвивати. Серед основних – фігуратив. Поєдную абстрактні мотиви з людською натурою. Я надаю різні образи. Стараюся зафіксувати час, у якому живу, свої ідеї, думки. Друга тематика – це анімалістика. У мене є різні мотиви, пов'язані з фламінго, биками, конями, пінгвінами. Останнього року працюю над картинами, на яких зображено зайців. Третя тематика – флористична. Четверта – це портал. Туди входять і пейзажі, і ліси. І також можна зустріти в мене роботи з елементами космосу. Інколи поєдную їх з абстракцією, інколи з природою. Останнім часом я почав працювати в абстрактному напрямі.Щоби стати учасником міжнародного проєкту, ви самостійно організовували виставки у США. Чи важко молодому художнику презентувати себе поза межами країни?– Перший мій масштабний міжнародний проєкт був Ukraine Exists 2015 року в Нью-Йорку, в будівлі Організації Об'єднаних Націй. Там було виставлено роботи, мабуть, усіх художників з України. Друга частина цієї виставки – відеодокументалістика подій на сході країни. Уже після цього проєкту я зрозумів, що готовий до великих виставок, і почав працювати над тим. 2017 року були персональні виставки в Чикаго, Нью-Йорку. І це колосальний досвід, бо організацією займався сам. Допомагали друзі, але на мені було все – від комунікації до транспортування. Логістика величезну роль відіграє в організації виставок. Узагалі бути художником – це дорого. Попри те, що повинен мати впізнаваність, свій стиль, щоб представитися, потрібні великі фінанси. Кожна виставка забирає багато сил, хоч картини вже й написано. Організація займає велику кількість часу, бо підв'язано чимало людей.Одна історія – це персональні виставки, де потрібно знайти галерею, домовитися за оренду, логістику. А інша – це художні артярмарки, їх називають артфеєр. Вони відбуваються в усьому світі, але основні – в Америці. Участь в одній може вартувати від 7 до 30 тисяч доларів, залежно від статусу ярмарка. І от після таких активних просувань та виставок я поставив мету, що не хочу чекати і стати відомим у 40 чи 50 років. Виражаюся в роботах тепер і в моменті, постійно працюю над усім, розбиваю старі стереотипи.У багатьох митців є менеджери та піарники, які займаються просуванням автора на міжнародні ринки, продажами робіт. Ви маєте такого помічника?– Насправді професійних художніх агентів складно зна­йти. Я працюю з різними агентами під проєкти, це приносить хороший результат. Проєкт закінчився, і якщо виникають нові ідеї, можемо створити ще один. Художник сам повинен бути активний, мати хорошу комунікацію. Якщо сидіти й чекати, що тебе хтось знайде й розкрутить, то так не станеться. Конкуренція велика, тому треба більше брати участь у проєктах, по максимуму надсилати заявки в різні галереї, на різні виставки. За тебе ніхто цього не зробить.За якими критеріями автор ставить ціну за роботу?– Ціна на художника, навіть не на картини, а на самого художника, утворюється за його заслуги, участь у виставках, біографію, CV. Важливі статусні виставки, артфеєри, а також персональні проєкти. І треба постійно намагатися виставлятися в різних країнах. Мої картини було представлено в Європі, Китаї, Об'єднаних Арабських Еміратах та США. Щоб твої роботи побачили, слід розуміти, чого ти боїшся, що тебе зупиняє. Треба вірити в себе. В мене були моменти, які приводили до чогось більшого, а були й не дуже. Але це мотивувало займатися постійно своєю справою. Єдине скажу, що за останні п'ять років ціни на картини зросли до 20 тисяч доларів.Чи були моменти, які дали невдалий досвід в артпросторі чи галерейному напрямі?– Звичайно, таких моментів багато. І не завжди все залежить від художника. На своєму досвіді відчув, як це, коли щось стопориться. Тоді намагаюся переключити увагу й іти в іншому напрямку. Але я звик працювати над різними тематиками. Тому стараюся в одному проєкті брати участь з одними картинами, з однією тематикою, в іншому – з іншими. Нині я не бачу якихось кроків у галерейному житті України. Досвід не дуже вдалий був, але я зробив висновки, що з тим чи тим закладом не працюватиму. Мав випадок, коли в одній галереї не міг забрати картини, щоб поїхати з ними в Америку. А от артринок в Україні існує. В Києві. Там постійний рух і виставки іноземних художників. Кожна галерея має свою публіку та колекціонерів.Хто ваші поціновувачі та покупці?– Поціновувачі моїх картин є в усьому світі. Останніми роками це США. Я радий новим колекціонерам. В Україні це львівські айтішники, вони купують мої полотна.А чи є у вас роботи, які стоять роками?– У всіх художників є картини, які довго зберігаються, які ще не знайшли свого колекціонера. Це нормально. У мене такі теж є. Я думаю, що все залежить від моменту. Світ настільки швидкий і водночас повільний, що ти ніколи не можеш передбачити, коли і яка картина буде продана.Ви допомагаєте Збройним силам України, берете участь в аукціонах, проводите виставки, продаєте картини та перераховуєте кошти армії.– З 2015 року я почав брати участь у благодійних аукціо­нах на потреби ЗСУ. Великий аукціон був у Америці 2021-го. Тоді було задіяно дев'ять міст. Ми зібрали гроші на протезування. Я зміг реалізувати 15 картин, і всі гроші передали на ці потреби. На початку повномасштабного вторгнення я продав усі картини, які були мені доступні, на суму приблизно 20 тисяч доларів. Усі кошти передав різним фондам. Також почав сам купувати деякі речі: рації, бронежилети, медикаменти. 2023 року в Маямі відбувся благодійний аукціон. Це організувала американська організація All hands and Heart для відновлення міст та допомоги дітям з України. Тоді мою картину New Hope продали за 17 тисяч доларів. 2024-го відбувся благодійний аукціон у Львові, де вдалося продати картин на 700 тисяч гривень. Усі гроші пішли на потреби для ЗСУ.Я створив серію робіт "Ми ніколи не забудем, ми ніколи не пробачим". Інша назва цього проєкту – "Україна назавжди". Його представив у різних країнах Європи. Квінт­есенцією була персональна виставка в Маямі. Багато картин із цього проєкту продав, кошти передав ЗСУ.Чи була у вас колаборація з дизайнерами?– Найбільше запам'яталася колаборація з українським брендом Overall. Вони пошили комбінезон із принтом моєї картини. І в ньому я представляв свої роботи на Маямі Арт Базель.Над чим працюєте тепер?– Нині такий період, що хочу сконцентрувати всю увагу й направити її на осмислені й важливі проєкти. За останні два роки мої картини були представлені на різних артфеєрах в Америці. У Маямі – Art Week, Лос-Анджелесі – Art Fair, Сан-Франциско – Art Fair, Нью-Йорку – Affordable Art Fair, двічі в Гемптоні, Штат Вірджинія, – Hamptons Art Fair. Тепер я намагаюся відкрити нового себе й показати нові сильні проєкти в гале­реях, де не було раніше моїх картин. У вересні мене представила американська галерея на творчому ярмарку в Нью-Йорку, що має назву Affordable Art Fair New York. Це була наснажлива та дружня атмосфера, де поціновувачі могли переглянути тисячі оригінальних і сучасних картин, скульптур, гравюр, фотографій, представлених безліччю місцевих, національних та міжнародних експонентів. Крім того, сучасні твори мистецтва понад 400 відомих художників і майбутніх зірок. Роботи вартували від 100 до 12 000 доларів.Про що мрієте, чого хотілося б?– Мрію про перемогу на кожному етапі. Розвиватися далі, розкривати творчість та експериментувати.