Дрони на оптоволокні: чи справді це ідеальна зброя і як їй протидіяти

В такій конфігурації оптоволоконний зв'язок з дроном працює, але наявність безпровідної передачі безпосередньо біля оператора знижує надійність зв'язку і радіосигналом демаскує позицію оператора.

"Ти сидиш на позиції і ти транслюєш радіосигнал. Системи РЕР (радіоелектронної розвідки) тебе можуть засікти, а саме твій, хоч і малопотужний, але відеопередавач, який нерухомо стоїть біля тебе", - каже "Санта".

Так противник може визначити пілота і знищити його.

Ще недолік. Якщо збирати окремо котушку і бойову частину, то виходить масивна конструкція, внаслідок чого дрон стає габаритним, неповоротким, його тяжко відцентрувати, що приводить до проблем з керуванням.

Ще однією особливістю оптоволоконних дронів є високі вимоги до кваліфікації пілотів. Враховуючи вартість таких БПЛА, багато тренувань на них неможливо провести.

"Санта" каже, що насправді тонке і майже прозоре оптоволокно за певних умов стає достатньо помітним на полі бою. І мова не про те, що солдати часто чіпляються ногами за міріади таких ниток, що вже вкривають окремі ділянки фронту, як, наприклад, біля Покровська.

"Ця оптоволоконна "волосина" насправді помітна з неба. Вона блищить на сонці, коли мороз, на неї осідає іній, тож її видно на фоні ландшафту. Недосвідчені пілоти можуть не знати цього і не змінювати позицію. Відповідно, противник може легко її вирахувати по слідах оптоволокна", - зазначає боєць.

Вирішення проблем

Однак ці проблеми мають рішення.

Щодо помітності волокна, то "Санта" радить пілотам після використання дрона намагатись змотувати максимальну кількість дроту, щоб місце розриву було якомога далі від місця зльоту, й не залишати його біля своєї позиції.

Проблеми з китайськими котушками і намоткою вирішуються створенням таких безпосередньо в Україні.

Це вже роблять деякі українські виробники, які закупають лише саме оптоволокно, а котушки роблять і намотують власноруч.

"Їхня технологія намотки дозволяє оптоволокну настільки легко йти, що відчуття наче воно просто в повітрі – немає ніяких смикань і гальмувань, ніяких проблем із замерзанням", - каже "Санта".

Плюс такі розробники відмовляються від стандартної схеми підключення модулів. В їх варіанті функції VTX, RX та TX модулів (передавачі відео, вхідного і вихідного сигналу) виконує мінікомп'ютер, який має пряме кабельне з'єднання з апаратурою керування і FPV-окулярами оператора. В такому варіанті місце роботи оператора не видає радіосигналу, і зв'язок надійніший і стабільніший.

Українські виробники додумалися вмонтовувати бойову частину прямо в котушку, що спрощує її монтаж і використання.

Розробники реалізують свій проєкт не як дрон, а як обладнання для БПЛА, тобто його можна змонтувати на будь-який квадрокоптер відповідного розміру, який вже мають військові.

Використання у бою і протидія

Як зазначалося вище, росіяни активно викладають відео своїх опто-дронів. Цілями їхніх атак стають бронемашини, танки та інша техніка ЗСУ.

Можна побачити, що такі FPV залітають у відкриті вікна чи двері машин та будівель, а також атакують фактично з землі, а не з неба. Це пов'язано з тим, що оптоволокні БПЛА не прив'язані до радіогоризонту, а значить, можуть летіть не високо у небі, а буквально над землею в 2-3 метрах.

Командир 414 окремої бригади БПЛА Роберт Бровді (позивний "Мадяр") наводить приклад, як російські опто-дрони літають вулицями Покровська в пошуках цілі.

"У нас є відео з телефонів полонених, де видно, що вони літаючи низько, заглядають у транспортні засоби, що пересуваються, щоб розрізнити військові в них сидять чи не військові", – зауважує він.