Як зупинка транзиту газу через Україну бʼє по Росії і що далі: інтервʼю з ексголовою ГТС України

Колишній очільник ТОВ "Оператор ГТС Україна" Сергій Макогон в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів про технічні аспекти роботи української ГТС, які виклики стоять перед нею після припинення транзиту газу з Росії, як санкції впливають на країну-агресорку. А також, як Україна може використовувати газові сховища у майбутньому.

Нова ера для української ГТС після припинення транзиту

Як ви оцінюєте теперішній стан української газотранспортної системи і які є найбільші виклики перед нею на сьогодні?

Наша система готувалася працювати без транзиту ще з 2009 року, коли Росія вперше зупинила транзит й фактично почала шантажувати як Україну, так і Європу. З того часу система готувалася до автономної роботи, і вже до 2020 року вона була повністю готова так працювати.

Станом на сьогодні (інтерв'ю було записано 21 січня 2025 року – 24 Канал), вже 3 тижні немає транзиту, система працює, всі населені пункти мають газ. Тому ніяких технічних проблем для нашої газотранспортної системи я не бачу. Є, звичайно, військові ризики, але вони існували завжди з початку війни.

Нагадаю, що наші сховища та видобуток газу вже були під атаками ворога десь 8 разів, тому для нас немає нічого нового. Водночас росіяни після зупинки транзиту вже не отримують 6,5 мільярда доларів за продаж газу, який раніше транзитом проходив через Україну.

Для України вже вичерпалася роль транзиту газу на довгострокову перспективу чи є все-таки шанс на відновлення транзиту в майбутньому, але вже не з Росії?

Річ у тім, що навіть зараз через Україну відбувається транзит газу не з Росії. У нас є потужна газотранспортна система, через яку можна транспортувати газ, наприклад, з Польщі до Молдови, чи з Польщі до Угорщини, або ж навпаки.

Система буде працювати надалі у такому транзиті. Можливо, з часом, поновиться транзит й російського газу після закінчення війни, якщо будуть якісь домовленості з цього приводу. Наприклад, Росія буде виплачувати таким чином компенсації Україні за завдані збитки.

Ми маємо розуміти, що Росія – це така країна, яка фактично нічого корисного не виробляє. Єдине, що вона може продавати, це газ, нафту, вугілля. Загалом, лише сировину.

В майбутньому, для того, щоб прогодувати своє населення, Росія має продавати щось. А тому експорт газу може бути поновлено після закінчення цієї війни.

Ще на початку січня прем'єр-міністр повідомив, що Україна планує реалізувати концепцію "газового сейфа Європи". Чи можете пояснити, про що йдеться?

Моя гіпотеза щодо цього пов'язана з тим, що в Україні є найбільше сховище газу у Європі із загальним обсягом 31 мільярд кубічних метрів (до початку повномасштабного вторгнення). Теоретично, ці сховища можна запропонувати європейським партнерам для зберігання газу.

Однак те, що озвучив прем'єр-міністр, це не нове. Нагадаю, що у 2020 році європейські енерготрейдери закачали до українських сховищ майже 12 мільярдів кубічних метрів газу та зберігали їх там.

Однак після повномасштабного вторгнення Росії, звісно, особливого бажання у європейців закачувати газ знову не було, тому що було чимало атак по сховищах.

Після війни до цього можна повернутися, адже українські сховища можуть надавати додаткову гнучкість для європейської системи.

Також звучали й інші думки щодо майбутнього нашої газотранспортної системи, як-от продаж її США. Таку думку висловив колишній голова адміністрації Президента України при Віктору Ющенку Віктор Балога. Він пояснює таку ідею тим, що нібито після того, як ми продамо систему США, Росія припинить обстрілювати її. На вашу думку, чи взагалі реальний такий сценарій?

Це якась маячня, адже навіщо американцям українська газотранспортна система. Невже система заробляє якісь великі кошти? Мені складно це коментувати, адже ніякого економічного та політичного сенсу я у цьому не бачу.

Раніше, ще у 2018 – 2019 роках, коли була ідея зберегти транзит через Україну, обговорювалося створення міжнародного консорціуму управління українською газотранспортною системою. Чому? Росія наголошувала на тому, що потрібно запустити "Північний потік-2", тому що українська ГТС нібито неефективна, там крадуть газ, великі втрати сировини, а це погано для клімату тощо.

У створенні такого консорціуму були зацікавлені представники операторів газотранспортних систем Словаччини, Італії, Франції, Бельгії та інші країни. Тоді сенс був у тому, що європейські країни куруватимуть цією системою, а російський "Газпром" не матиме зауважень щодо того, як експлуатується газ.

Але от навіщо американцям купляти зараз українську ГТС, коли вже немає і не буде транзиту газу у найближчому майбутньому, це загадка. Це щось схоже до чуток про те, що якийсь американський інвестор хоче придбати "Північний потік-2", це все було просто якимось хайпом.

Чи б'ють по Росії санкції і чому немає обмежень на продаж СПГ

Пане Сергію, у цьому блоці питань хотіла вас запитати, перш за все, про те, як обмеження проти Росії змінюють її можливість використовувати енергетичні ресурси як інструмент тиску на Європу?

Європа ввела санкції на російську нафту ще в червні 2022 року й з 2023 року вона перестала імпортувати російську нафту і нафтопродукти.

Єдині країни, які отримали тимчасове виключення з цих санкцій, були Угорщина, Словаччина та Чехія. Вони фактично були приєднані до нафтопроводу "Дружба". Тоді у них не було можливості отримувати нафту з інших джерел. Але на сьогодні така можливість вже є, і я маю надію, що транзит російської нафти через Україну буде припинений.

Що стосується нових санкцій, то вони стосуються більше експорту російської нафти та інших країн. Тому що у минулому році Росія отримала третину, майже 33%, свого доходу до бюджету, а це десь 108 мільярдів доларів США за рахунок експорту нафти та газу.

Якщо порахувати, який вклад дає нафтогазовий сектор до російського ВВП, то це понад 25% – 30%. США та Великобританія розуміють, що не можна зупинити війну в Україні поки росіяни будуть отримувати значний дохід. А тому були введені ці санкції.

Вони в основному не стосуються Європи, тому що вона вже не купує російську нафту. Обмеження більш націлені на інше. Йдеться про одні із найбільших виробників нафти в Росії, також 83 танкери, страхові компанії та компанії з управління тощо.

Я вважаю, що це найпотужніший пакет санкцій проти російської нафти, починаючи з 2014 року. Зараз 80% російської нафти та газу переправляється до Китаю та Індії. Таким чином, ці країни, по-перше, вимагатимуть додаткові дисконти від Росії, а по-друге, збільшуватимуться транзакційні витрати для Росії, адже доведеться придумувати схеми для обходу нових обмежень.

У підсумку, Росія отримуватиме менше коштів за рахунок експорту нафти. Крім того, зменшуватиметься й сам обсяг експорту. Оцінюють, що цього року він може зменшитися на 15%.

На сьогодні в Росії залишається "Турецький потік", через який газ все-таки ще прямує до країн Європи. Зокрема, до Угорщини. Чи можуть такі проєкти, як "Турецький потік", давати Росії можливість заробляти кошти на продажі газу?

"Турецький потік" вже фактично під санкціями, але вони стосуються будівництва трубопроводу. Сам газопровід має декілька гілок. Одна з них йде для Туреччини, яка купує в Росії газ. Є ще "Блакитний потік", який також прокладений з Росії до Туреччини. Але є ще "Турецький потік-2", який веде до Європи.

Через цей газогін отримує газ Угорщина, Сербія та декілька інших країн Європи. Але потужність "Турецького потоку-2" доволі обмежена – 15,8 мільярда кубометрів. Тобто значно збільшити транзит газу до Європи через "Турецький потік" неможливо.

Звичайно, що Росія зароблятиме з продажу газу і буде намагатися зберегти свою присутність, адже це єдиний маршрут, який залишився в Росії для експорту до Європи, але він доволі обмежений.

Зараз активно обговорюється 16 пакет санкцій Євросоюзу проти Росії. І я впевнений, що у ньому будуть обмеження щодо газу. Крім того, є розмови про заборону імпорту скрапленого газу (СПГ) до Європи.

Це тому, що, по-перше, активно зростає експорт цього газу до Європи. А по-друге, є опозиція, адже вже 10 країн, це в основному балтійські та північні країни Європи, виступили за повну заборону імпорту СПГ.

Зараз, коли Польща має президентство в Євросоюзі, я вважаю, будуть введені санкції проти російського газу, особливо проти CПГ. Втім є агресивна позиція Угорщини, адже майже 100% свого газу країна отримує через "Турецький потік".

Скільки Росія заробляє з продажу скрапленого газу до Європи?

Наразі обсяги продажу СПГ доволі суттєві. Вони можуть бути навіть більші за ті обсяги, що залишилися через "Турецький потік".

Однак там складна структура щодо розрахункових платежів. Велика частка СПГ йде з проєкту "Ямал" й система побудова така, що Європа фактично не купує цей газ у Росії, а газом забирає кошти, які вклали у проєкт раніше.

Не можна сказати, що там значні кошти надходять до російського бюджету, адже є великі податкові пільги. Втім є російський акціонер "Новатек", який також отримує кошти з продажу СПГ. Водночас у цього виробника скрапленого газу є власна приватна військова компанія, яка зараз воює проти України.

Варто додати, що останній пакет санкцій включає в себе не тільки санкції проти нафти, а ще й проти скрапленого газу. Під санкції потрапили два діючих російських СПГ-проєкти – "СПГ Портовая" та "Кріогаз-Висоцьк". Це невеликі проєкти, які розміщені в Балтиці. Вони в основному постачали газ до Європи.

Через обмеження від США та Великобританії, їхній експорт буде заблокований. Додатково були введені санкції проти 4 СПГ-танкерів криголамного типу та декількох китайських компаній, які постачали обладнання на російські СПГ-проєкти.

Транзит газу з Росії через Україну припинився, але транзит нафти триває далі. Чому так?

Я теж задаю те ж саме питання, як і ви, ще з квітня-травня минулого року. Я не розумію, чому ми дозволяємо ворогу транзитувати нафту через територію України.

Поки Україна у вигляді транзитних платежів отримує 200 – 300 мільйонів доларів, Росія натомість заробляє 6 мільярдів доларів. Тобто ворог має у 30 разів більше. Що це за математика під час війни? Потім ті 6 мільярдів повертаються до нас у вигляді "Калібрів", "Шахедів" і так далі.

Як відомо, на останній своїй пресконференції прем'єр-міністр України заявив, що ми не можемо припинити транзит нафти, бо це буде нібито порушення угоди про асоціацію з Євросоюзом. Однак у статті номер 472 цієї угоди йдеться про те, що підписанти можуть вчиняти будь-які дії, всупереч угоді, якщо ці дії зумовлені інтересами національної безпеки.

Крім того, як аргумент щодо неможливості припинення транзиту нафти з Росії через Україну згадується ще й Енергетична хартія. Однак навіть Євросоюз вже прийняв рішення про вихід з неї.

Те, що нам пояснює прем'єр-міністр, це не правда, адже немає ніяких зобов'язань, які можуть заборонити Україні прийняти рішення про припинення транзиту чогось під час війни. Ми воюємо з Росією і у той же час, ми не можемо припинити транзит російської нафти через Україну, бо є якісь там угоди.

Нагадаю, що Європа ще в червні 2022 року ввела санкції проти російської нафти хоч там також діяли сотні різних контрактів, які фактично були теж розірвані в результаті цих санкцій.

Мені складно пояснити причину, чому ми досі не зупиняємо транзит нафти. Але я дуже радий, що в Верховній Раді був зареєстрований законопроєкт про заборону транзиту нафти. І маю надію, що він пройде через парламент дуже швидко і це рішення буде принято. На жаль, уряд та РНБО до цього часу не змогли з цим нічого зробити.

Голка для Росії: як втрата ринку Європи зробила її залежною

Відійдемо від Європи. Наскільки Росія зараз є енергетичним гравцем в Азії?

Після санкцій Заходу Росія – це номер один в Азії. Для розуміння, Індія збільшила імпорт російської нафти у 2,6 раза. Крім того, велику частку закуповує Китай.

Фактично зараз російська нафта не може продаватися в Європу, як раніше. Водночас країни в Азії навіть не факт, чи слідкують, де саме триває війна, а тому якщо нафта дешевша, то купляють її без вагань.

Відтак Росія збільшила свою присутність в Азії. Для цього був створений тіньовий флот, у якому до 860 різних танкерів. Він і дозволяє експортувати нафту до країн Азії, Африки та Латинської Америки.

Росія є 3 країною з видобутку нафти у світі. Десь разом із Саудівською Аравією вона видобуває на добу до 9 мільйонів барелів. Крім видобутку, це країна номер 2 в експорті нафти. Це важливий гравець на ринку.

Ще на початку повномасштабної війни, у 2022-му році, Росія планувала створення "Тристороннього газового союзу" з Казахстаном та Узбекистаном. Чи може реалізація такого союзу створити потенційні конфліктні зони між Росією та Китаєм, адже тоді центральним країнам Азії потрібно буде обирати: приєднуватися до союзу, чи скорочувати експорт до Китаю?

Потрібно розуміти, що Росія втратила десь 156 мільярдів кубічних метрів експорту до Європи. Зараз вони не мають куди подіти цей газ.

Якщо у 2021 році видобуток газу в Росії "Газпромом" 515 мільярдів кубічних метрів, то у 2023 році – це вже 355 мільярдів кубічних. Тобто "Газпром" зменшив видобуток газу десь на 160 мільярдів кубічних метрів.

Зараз росіяни намагаються продати свій газ будь-де: і в Узбекистан, і в Казахстан, і навіть в Іран. Водночас ані Казахстан, ані Узбекистан ніколи не будуть купляти газ по тій ціні, по якій Росія експортувала його у Європу. Наскільки мені відомо, Казахстан хоче купляти російський газ десь по 150 доларів за тисячу кубометрів, коли у Європі вартість сягає 500 доларів. Узбекистан також не планує купляти його занадто дорого.

Водночас Туркменістан взагалі проти союзу, який пропонує Росія. Все через те, що в країни є власні експортні труби до Китаю. Натомість і сам Китай не має намірів збільшувати імпорт російського газу.

Хоча вже 10 років Путін намагається змусити китайців підписати угоду про будівництво так званого газопроводу "Сила Сибіру-2", щоб пов'язати родовище Уренгоя з Китаєм.

Завдяки "Тристоронньому газовому союзу" Росія хоче продавати власний газ цим країнам, а вони, своєю чергою, хочуть увійти туди для того, щоб отримувати його по загальних російських цінах, що доволі дешево. Водночас ми розуміємо, що потім це дуже погано відобразиться на незалежності країн цього союзу. Ми це вже проходили, зараз це проходить Молдова. Якщо вони не вчаться на помилках інших, отже, вчитимуться на власних.

Стосунки між Росією та Китаєм. Торік країни підписали пакет домовленостей до 2030 року. Чимало домовленостей стосується економічного розвитку, зокрема там є й енергетична складова, де Росія повинна забезпечити безперебійне постачання енергоресурсів до Китаю. Відповідно за таких умов виникає наступне питання: чи не посилює Росія свою газову залежність від Китаю таким чином? І хто ж кого контролює у цих "відносинах" насправді?

Головний той, хто купує і платить гроші. Фактично, коли Росія втратила свої експортні ринки на Заході, вона впала у повну залежність Китаю, який і диктує ціни.

Якщо зараз Китай припинить купувати російську нафту, то Росії прийде кінець, адже нагадую, що третина федерального бюджету, це експорт нафти та газу. І я впевнений, що залежність Росії від Китаю лише поглиблюватиметься.

Хто насправді спричинив кризу у Придністров'ї

Невизнане Придністров'я є залежним від постачання російського газу. Як гадаєте, погодиться Україна на виняток щодо постачання російського газу в цей регіон?

Насамперед Україна в цій історії ні до чого. У Росії є можливість постачати газ до Придністров'я через Туреччину, тобто газопроводом "Турецький потік". Однак Росія не хоче постачати його до регіону для поширення енергетичної кризи.

Страждає не тільки Придністров'я, страждає ще й правий берег Молдови. Наразі там немає віялових відключень світла, адже вдається імпортувати достатньо електроенергії з Румунії та інших країн. Однак ціни за світло для населення суттєво зросли – на 75%. У підсумку, люди не дуже задоволені тим, що вартість зростає.

Найцікавіше те, що у 2025 році в Молдові плануються вибори до парламенту. І Росія, поширюючи енергетичну кризу, намагається вплинути на результати цих виборів.

Тобто вони хочуть, аби населення Молдови голосувало за проросійські сили, які спонукатимуть до тісніших зв'язків з Росією, адже тоді нібито і газ, і світло буде дешевшим. Це стандартні популістичні підходи, створені проросійськими силами. Майже ідентичне відбувається і у Словаччині.