У Путіна є лише два виходи: на Заході пояснили, що означають заяви Трампа щодо війни та економіки РФ

Останнім часом президент США Дональд Трамп зробив кілька гучних заяв, які стосуються закінчення війни в Україні й вписуються у прогнози аналітиків щодо посиленого економічного тиску, який Вашингтон може чинити на Москву.

Так, 22 січня очільник Білого дому звернувся до Путіна із закликом "піти на угоду й припинити цю безглузду війну".

"Якщо ми не укладемо "угоду", до того ж найближчим часом, у мене не залишиться іншого вибору, окрім як запровадити високі мита, тарифи й санкції на все, що Росія продає Сполученим Штатам та іншим залученим країнам", — написав він у своїй соцмережі Truth Social.

Що мав на увазі Трамп та перед яким вибором нині стоїть російський президент Путін, "Телеграф" розпитав Девіда Лубіна — експерта програми глобальної економіки та фінансів ім. Майкла Кляйна в Королівському інституті міжнародних відносин у Лондоні, відомому як Chatham House. До цього він понад 17 років був керуючим директором і головою відділу економіки ринків, що розвиваються, в американському банку Citi.

"Прямо зараз Трамп майже нічого не може зробити у плані торгівельних санкцій. Просто тому, що рівень двосторонньої торгівлі між Росією та США практично наближається до нуля. Росія експортує до США товарів на суму менше ніж п’ять мільярдів доларів на рік. ВВП Росії при цьому становить два трильйони доларів. Тож рівень економічної залежності Москви від Вашингтона фактично дорівнює нулю", — пояснює Лубін.

За словами експерта, цікавішим є підтекст останніх заяв американського президента. Він нагадує, як минулого року в кількох публічних інтерв’ю, зокрема, для Bloomberg та ведучого Такера Карлсона, Трамп говорив про необхідність "роз’єднати" Росію та Китай.

"По суті, Трамп намагається створити "фотокопію" того, що зробив президент Ніксон у 1970-х роках, коли намагався відвернути Китай від Радянського Союзу. На мою думку, Трамп багато в чому наслідує президентство Ніксона. Акцент Ніксона на національній могутності, його шлях використання тарифів, контролю за імпортом і відчуття глобального балансу сил, гадаю, дуже вплинули на чинного президента.

Та на той час, коли Ніксон намагався відвернути Китай від Радянського Союзу, відносини між Китаєм і СРСР погіршувалися вже близько 10 років, з початку 1960-х. І тому цього було відносно легко досягти.

Відтягнути Росію від Китаю зараз, лише через три роки після того, як Москва та Пекін уклали угоду про партнерство "без обмежень", і у той час, коли Росія та Китай повністю узгоджені щодо того, як вони хочуть просувати голос країн, що розвиваються, у формуванні глобального порядку, з точки зору Трампа, буде набагато дорожчим і складнішим дипломатичним завданням, ніж це було для Ніксона тоді. Але саме про це він раніше сказав", — розмірковує Девід Лубін.

Тож існує певне протиріччя між цілями 47-го президента США щодо досягнення перемир’я та завершення війни в Україні з одного боку, і масштабною метою переформатування світового порядку з іншого, додає британський експерт.

"Гадаю, що найкращий спосіб інтерпретувати заяви Трампа цього тижня полягає в тому, що він намагається повернути переговорні важелі впливу на російський уряд та Путіна… Але економічні засоби, які він має для цього, такі як прямі санкції чи тарифи, дуже обмежені. І навіть якби вони не були обмеженими, санкції залишаються доволі "затупленим" інструментом", — пояснює він.

"Не існує "магічної санкції", яка змусить Володимира Путіна прокинутися і подумати: "О, я ніколи про це не думав. Тепер я повинен змінити свою поведінку. Тепер я маю прислухатися до того, що каже Дональд Трамп", — додає Лубін.

Росію не зупинило навіть замороження Заходом майже 300 мільярдів доларів російських валютних резервів на початку повномасштабного вторгнення до України.

"Упродовж десятиліття, яке передувало вторгненню, вся стратегія Росії полягала в накопиченні цього "військового скарбу", який дозволив би їй функціонувати майже без змін у разі вторгнення в Україну. Але Путін прорахувався. Він втратив сотні мільйонів доларів валютних резервів, але це не зупинило війну".

Окрім втрати валютних резервів за кордоном, інші дилеми, з якими стикається російська економіка на третій рік війни, стають дедалі болючішими. Факт високих процентних ставок за кредитами й жорсткої монетарної політики створює значний стрес серед російських еліт.

* Для довідки: монетарна політика — це набір заходів, які вживає центральний банк країни для регулювання кількості грошей в обігу та процентних ставок з метою стабілізації економіки. Основна мета монетарної політики — контролювати інфляцію, сприяти економічному зростанню та забезпечити стабільність на фінансових ринках.

Днями видання Reuters повідомило, що Путін був явно незадоволений, коли дізнався, що приватні інвестиції у країні скорочуються через високу вартість кредитів.

Медіа зазначало, що деякі з найвпливовіших російських бізнесменів, зокрема генеральний директор "Роснефти" Ігор Сєчін, генеральний директор "Ростеху" Сергій Чемезов, алюмінієвий магнат Олег Дерипаска та Олексій Мордашов, найбільший акціонер металургійної компанії "Северсталь", публічно критикували високі процентні ставки.

"Путін завжди підтримував жорстку монетарну політику, яка забезпечувала низьку інфляцію, оскільки, як мені здається, він вважає, що висока інфляція є загрозою його легітимності.

Зараз у Росії дуже висока інфляція, оскільки зростання зарплат становить 20%, попит на робочу силу значно перевищує її пропозицію, а економіка зростає швидше за свої потенційні можливості. З цією структурною проблемою Центральний банк бореться шляхом посилення монетарної політики.

Тому дилема Путіна виглядає так: або він дозволяє Набіулліній (голові Центробанку РФ — Ред.) продовжувати жорстку монетарну політику, щоб знизити інфляцію, але з ризиком суттєвого спаду економічної активності, або ж обирає інший шлях, подібний до політики президента Ердогана в Туреччині, де пріоритет віддається економічному зростанню, але при цьому інфляція приймається як наслідок. І для західних політиків, для країн, які співчувають долі України, важливо зробити цю дилему ще складнішою", — зазначає Девід Лубін.

За словами експерта, аби зробити ситуацію гіршою для Росії, потрібно ще більше обмежити її доступ до доходів у твердій валюті, стійкій відносно власного номіналу та курсів інших валют. Мова про долари, євро, фунти стерлінгів тощо. Шлях до цього озвучив Дональд Трамп на Всесвітньому економічному форумі у Давосі.

"Найкращий спосіб досягти цього — знизити ціни на нафту. Наразі Росія має профіцит поточного рахунку близько 55 мільярдів доларів на рік (ситуація, коли країна отримує більше доходів від експорту товарів та послуг, ніж витрачає на імпорт — Ред.).

Але профіцит у 55 мільярдів доларів 2024 року суттєво відрізняється від такого ж профіциту у 2021-му. Адже зараз він фінансується переважно Китаєм та Індією. Не повністю, але більша частина валютних надходжень Росії надходить не у твердій валюті, а в неконвертованій.

Для російських громадян їхнє сприйняття економічної ситуації та стабільності фінансової системи найбільш очевидно проявляється через курс рубля до долара. Але чим більше Росія залежить від юанів і рупій, тим більше рубль слабшає до долара. А чим більше рубль слабшає, тим більше це змушує Набіулліну посилювати монетарну політику", — пояснив Лубін.

Утім, зниження цін на нафту на світовому ринку матиме вплив і на саму Америку.

"По-перше, Трамп хоче низьких цін на нафту з внутрішньополітичних причин, адже це знизить інфляцію в США і підтвердить одну з причин, чому Трамп був обраний. Адже він обіцяв боротися з інфляцією.

Також це дозволить Трампу чинити тиск на Путіна і привести його до переговорного столу, дозволяючи президенту США виглядати або справді стати миротворцем.

Але водночас він не хоче занадто низької ціни на нафту, бо це підірве стимулювання внутрішнього виробництва. Я недостатньо знаю про ринок нафти, щоб сказати, яка ціна на нафту одночасно задовольнить споживачів у США, чинитиме тиск на російську економіку та не створить негативних стимулів для американських енергетичних виробників. Але зрозуміло, що вона має бути нижчою, ніж сьогодні", — роз’яснює економіст.

Задача Трампа за таких умов — знайти "золоту середину", яка усе в собі поєднає: і низькі ціни для американських споживачів, і тиск на Росію, і сприятливу ситуацію для видобутку нафти в США.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" повідомляв, що Дональд Трамп готовий надати гарантії безпеки Україні, але на своїх умовах.