У стародавньому океані жили чудовиська, які тримали в страху сучасних вищих хижаків: про кого йдеться

Сьогодні океан покриває більшу частину поверхні планети і є домівкою для неймовірної кількості видів, серед яких і найгрізніші хижаки Землі: косатки, кашалоти та великі білі акули. Але мільйони років тому, в стародавньому океані, справи йшли зовсім інакше, і вчені вважають, що сьогоднішні хижаки перебували зовсім не на верхівці харчового ланцюга, пише Science Alert.

У ранньому крейдяному періоді, близько 130 мільйонів років тому, біорізноманіття процвітало, причому як на суші, так і в океані. Рівень води в стародавніх океанах був значно вищим і вони були домівкою для жахливих хижаків, несхожих ні на що з того, що живе сьогодні.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У новому дослідженні команда з Університету Макгілла глибоко занурилася в одну цікаву екосистему раннього крейдяного періоду, де морські рептилії довжиною з автобус полювали на інших великих м'ясоїдних тварин. Автори дослідження вважають, що вони утворювали рідкісний сьомий трофічний рівень у своєму харчовому ланцюзі.

Зазначимо, що сучасні океани досягають максимум п'ятого або шостого трофічного рівня, представленого хижаками вищого порядку. Трофічний рівень вказує на положення в харчовому ланцюзі: що нижчий рівень, то ближче тварини до основи ланцюга. Наприклад, на першому рівні знаходяться первинні виробники — водорості та рослини, на другому — первинні споживачі, наприклад, травоїдні. На третьому — хижаки, які їдять травоїдні, а вищі рівні — для хижаків, які полюють на інших хижаків.

У своїй роботі вчені зосередилися на вивченні стародавніх мешканців формації Паха — геологічна формація раннього крейдяного періоду, розташована на території сучасної Колумбії. Відомо, що в той час рівень океану був значно вищим, а тому більша частина цієї території була вкрита теплим неглибоким морем.

Автори дослідження вважають, що в той час море, ймовірно, кишіло життям на всіх трофічних рівнях, що було частиною широкого сплеску біорізноманіття під час крейдяного періоду, спричиненого розпадом суперконтиненту Пангея і теплим кліматом.

Для підтримки високорівневих хижаків-апексів потрібна різноманітна, здорова екосистема, і динамічність цього доісторичного моря дозволила розвинутися деяким неймовірним левіафанам. Відомо, що екосистема Паха була домівкою для гігантських дельфіноподібних рептилій, таких як іхтіозаври, а також крокодилоподібних звірів, телеозаврів, і довгошиїх пліозаврів, деякі з яких сягали понад 10 метрів у довжину.

Команда зазначає, що потенціал сьомого трофічного рівня показує, наскільки багатою і складною могла бути екосистема Паха близько 130 мільйонів років тому. Щоб пролити світло на це стародавнє середовище проживання, дослідники відновили її екосистемну мережу, використавши модель взаємодії між видами в екосистемі. Для цього команда використовувала викопні рештки відомих тварин, раніше знайдених у формації Паха.

Під час дослідження було враховано ключові деталі, такі як розміри тіла тварин і харчові адаптації. Вчені також використовували аналоги з сучасної дикої природи, що допомогло команді вивести деяку не скам'янілу інформацію.

Зазначимо, раніше такий підхід здебільшого використовували для вивчення сучасних екосистем, але останнім часом вчені також застосовують його і до викопних. Дослідники черпали натхнення з наявної мережі морських екосистем, що базується на сучасних екосистемах Карибського басейну, і використовували цю еталонну модель, щоб перевірити та налаштувати свою мережу Паха.

Коли модель була завершена, вона надала безпрецедентний погляд на одну з найживіших морських мереж, відомих науці. За словами співавтора дослідження, біолога з Університету Макгілла Дірлі Кортес, їхня з колегами робота дає ширше уявлення про екологію, як давню, так і сучасну. Розуміння цієї складності допомагає нам відстежувати, як екосистеми розвиваються з плином часу.

Раніше Фокус писав про те, що вчені створили найсучаснішу реконструкцію іхтіозавра.