"Нас може залишитися 23 млн": що чекає на повоєнну Україну і як зберегти суспільство, - соціолог

Після завершення війни Україна постане перед численними викликами, але водночас отримає можливість для радикальних змін. Як країна буде розвиватися залежить від багатьох факторів: політичної стабільності, міжнародної підтримки, економічного стану, соціальної єдності та рівня довіри до влади.

Раніше Фокус аналізував заяву заступника начальника Центру рекрутингу сил Територіальної оборони ЗСУ, старшого лейтенанта Ігоря Швайка, про те, що після завершення активної фази війни на тих, хто не служив у ЗСУ, нібито можуть чекати певні обмеження. Проте експерти вважають, що реалізація такого сценарію малоймовірна. Водночас постає важливе питання: яким має бути життя в Україні після війни — з акцентом на справедливість для військових і ветеранів чи з рівними можливостями для всіх?

Про можливі сценарії повоєнної України Фокус запитав у президента КМІС, професора НаУКМА Володимира Паніотто.

Насамперед, соціолог зазначає, що яким буде життя в Україні після завершення активної фази війни значною мірою залежить від того, коли закінчиться війна.

"Кожний місяць війни коштує Україні 100-150 тис громадян: 50 тис. нових біженців в Україні з’являються кожний місяць і ще від 50 до 100 тис. адаптуються до життя за кордоном, укорінюються і не планують повертатися. Також дуже суттєвий влив буде мати те, як закінчиться війна, на які компроміси доведеться йти", — каже Фокусу Паніотто.

Після завершення війни Україна опиниться перед складним вибором, який визначатиме її майбутнє. На тлі війни, що триває вже майже три роки, ті соціальні проблеми, які прогнозували після її завершення, стали актуальними вже зараз. Формуються нові соціальні групи: військові, ветерани, люди з інвалідністю внаслідок війни, біженці, що знайшли прихисток за кордоном, внутрішньо переміщені особи, жителі окупованих територій та ті, хто повернувся після їх звільнення. Усі ці групи мають свої унікальні потреби, і їхня адаптація стане ключовим викликом для повоєнної України, вважає соціолог.

Паніотто пропонує розглянути два сценарії розвитку подій: створення мілітарно-цивільного суспільства та демократичного громадянського суспільства.

Життя після війни: мілітарно-цивільне суспільство

Цей сценарій базується на пріоритетній ролі військових у соціальній структурі країни, де участь у бойових діях або підготовці стає головним критерієм для доступу до прав і привілеїв. У суспільстві формуються розділення між військовими й цивільними, що може викликати дискримінацію тих, хто не був безпосередньо задіяний у війні. Ветерани та військові стають центральною елітою, а державна підтримка зосереджується на їхніх потребах. У цьому контексті виникають значні ризики.

"За оцінками, з 37,5 мільйона людей, які проживали в Україні до війни, на контрольованій території залишилося близько 29 мільйонів. Ще 8 мільйонів перебувають за кордоном або на окупованих територіях. Якщо буде впроваджено мілітарно-цивільний підхід, це ускладнить повернення біженців, які не побачать перспектив у країні з дискримінаційною системою. Більше того, близько 20% тих, хто залишається (приблизно 6 мільйонів), за опитуваннями хочуть емігрувати, що може спричинити серйозну демографічну кризу. Нас може залишитися менше 23-25 млн., що критично впливає і на обороноздатність і на можливості відновлення країни. Доведеться орієнтуватися на високій рівень імміграції, заохочувати робочу силу з бідних азійських і африканських країн (при другому сценарії теж доведеться, але в менших масштабах). А це створює багато додаткових проблем", — розповідає Паніотто.

У цьому сценарії також виникають проблеми з інтеграцією України в Європейський Союз. Виконання демократичних вимог ЄС, таких як рівність прав, стане проблематичним. Це ускладнить доступ до міжнародної допомоги, включаючи потенційну програму на зразок "плану Маршалла".

Україна після війни — демократичне громадянське суспільство

Цей сценарій передбачає, що після війни Україна залишиться демократичною державою, яка дотримується принципів рівності та прав людини. Всі громадяни, незалежно від їхньої участі у війні, матимуть рівні права, а увага держави зосередиться на підтримці найбільш вразливих груп. Це включатиме адаптацію військових, які повертаються з фронту, та інтеграцію людей з інвалідністю, що зазнали фізичних і психологічних травм.

"У цьому сценарії важливу роль відіграватиме збереження суспільної єдності. Дані соціологічних досліджень свідчать про те, що ставлення до внутрішньо переміщених осіб є відносно нейтральним, але до біженців — вже трохи гірше. Негативне ставлення в соціальних мережах до цих груп може знизити відсоток тих, хто повернеться з-за кордону. Найгірше ставлення до тих, хто залишався на окупованих територіях або має російське громадянство. Це створює ризик соціальної напруги, який потрібно вирішувати шляхом підтримки діалогу між різними соціальними групами та інформаційними кампаніями для зміни суспільних стереотипів", — продовжує соціолог.

Дотримання демократичних принципів і інтеграція в ЄС сприятимуть отриманню міжнародної допомоги, що допоможе у відновленні інфраструктури та розвитку економіки. Ветерани отримуватимуть належну підтримку через програми перекваліфікації та реабілітації, але без поділу суспільства на "привілейованих" і "другорядних". Такий підхід створить умови для повернення українців, які виїхали, та стане фундаментом для відновлення країни, вважає Паніотто.

"Повоєнна Україна потребує об’єднання суспільства навколо спільної мети – відновлення країни. Сценарій мілітарно-цивільного суспільства, хоча й віддає належне внеску військових, має серйозні демографічні та соціальніпроблеми та ризик міжнародної ізоляції. Натомість демократичний підхід, орієнтований на рівність і підтримку всіх громадян, відкриває шлях до інтеграції в ЄС, залучення міжнародної допомоги та побудови міцної, справедливої та об’єднаної держави", — резюмує професор.

Раніше Фокус розповідав про те, що певна частина населення України виїхала за кордон через бойові дії, тоді як ще частка покине країну після війни.

Також стало відомо, що в Україні середня тривалість життя чоловіків знизилася з 65 до 57 років. Також країна опинилася серед лідерів за найнижчим рівнем народжуваності у світі.