Трамп-2025. Чи настане «золота доба» для американської економіки?

47-й президент США Дональд Трамп, заступаючи на посаду вдруге, в інавгураційній промові озвучив два магістральні меседжі: про настання золотої доби для Америки (The golden age of America begins right now) і цільовий фокус «Америка насамперед» (America first).

Акценти економічної політики Трампа під час першої та другої президентських каденцій мають спільні риси, проте сучасні державні позиції США змінюються — в економічній площині формується новий стиль державного менеджменту. Чітко простежується сталість поглядів на економічний розвиток, але наявні певні коригування пріоритетів, вочевидь, зроблені з урахуванням попереднього досвіду. Що ж, не зайвим буде проаналізувати набутий регуляторний досвід та економічні новації, порівнявши як напрями та глибину змін, так і досягнуті результати, що дають широке поле для очікувань і прогнозів.

Так, у секторі загальнодержавного управління значна увага приділялася й приділяється податковим і бюджетним реформам, валютній і торговельній політиці.

Задля стимулювання економіки та збільшення доходів населення у другий президентський період очікуються такі зміни в оподаткуванні: зменшення ставки податку на прибуток корпорацій із наявних 21 до 15% для внутрішніх виробників і впровадження окремих індивідуальних податкових пільг. Обсяги очікуваних податкових пільг різні експерти оцінюють широко в межах 5–9 трлн дол. Ідеться про колосальні суми.

Зниження податків відбувалося й у 2017–2021 роках. Власне, одним із досягнень тогочасної економічної політики Трампа стало ухвалення Закону про скорочення податків і створення робочих місць (2017). Основні тогочасні зміни: зниження податку на прибуток корпорацій із 35 до 21%, скорочення ставок податку на доходи фізичних осіб і збільшення податкових кредитів. Результат їх був неоднозначним: з одного боку, така податкова політика стимулювала інвестиції компаній (збільшення вільного фінансового ресурсу через зменшення податкового навантаження), а з іншого — зростання споживчих витрат домогосподарств (унаслідок збільшення їх заощаджень, що спрямовувалися на зростаюче споживання).

На період другої каденції озвучено наміри щодо скорочення державних видатків на 2 трлн дол. Цього ж потребує й кількавідсотковий бюджетний дефіцит США. Як один зі способів оптимізації бюджетних видатків розглядають скорочення держапарату. Після того, як Дональд Трамп призначив Ілона Маска керівником новоствореного Департаменту ефективності уряду (Department of Government Efficiency, DOGE) і відповідальним за підвищення ефективності урядових процесів, його роль змінилася — Маск почав відігравати роль чи не антикризового менеджера.

Про недоліки державного управління Трамп говорив неодноразово. Представників бізнесу залучають до виконання державних завдань у багатьох країнах. Як чинник дотичності бізнесу до сучасного державного менеджменту США слід відзначити присутність на інавгурації Трампа представників сучасного технокапіталізму. Серед них мільярдери Ілон Маск, Джефф Безос, Марк Цукерберг, Тім Кук, Сундар Пічаї та інші, які представляють різні сфери бізнес-діяльності й фактично є сучасною хайтек-елітою.

Елементи валютної й торговельної політик також споріднені в обох каденціях Трампа. Так, відомими є тези щодо необхідності ослаблення, себто девальвації, долара. Дональд Трамп і віцепрезидент Джей Ді Венс стоять на позиції, що сильний долар шкодить економіці США, оскільки робить імпорт (із різних країн, зокрема з Китаю) дешевим і доступним, а експорт зі США, навпаки, дорожчим. Це «руйнує промислову базу» США та спричиняє зростання торговельного дефіциту. Є наміри спробувати змусити торговельних партнерів США ревальвувати власні валюти (за зразком угоди «Плаза» від 22 вересня 1985 року за часів Рональда Рейгана — коли п’ять розвинених країн домовилися про контрольовану девальвацію долара для зменшення дисбалансів у міжнародній торгівлі). Все наче за підручником з основ економіки, проте залишаються питання щодо можливостей реалізації таких кроків — чи погодяться інші країни грати у фінансовий «пінг-понг»? А як ослаблення долара вплине на його статус резервної валюти? Чи безпечна така політика загалом, коли невпинно зростає кількість країн, які шукають шляхи «втечі від долара», зокрема в обіймах БРІКС?

Дерегуляція економіки також була й залишається однією з «фішок» економічної політики Трампа. Мета економічної політики в цій частині — полегшення бізнес-діяльності та стимулювання інвестицій.

Попередня адміністрація Трампа активно працювала над скасуванням численних регуляторних обмежень для бізнесу, зокрема в енергетичній, фінансовій та екологічній сферах. Наприклад було зменшено обмеження в нафтовидобувній галузі, що дало змогу бурити в Арктиці. Нинішня адміністрація Трампа, вочевидь, продовжить політику дерегуляції. Вже анонсовано наміри скасувати бюрократичні бар’єри й екологічні обмеження в частині виходу з Паризької кліматичної угоди, зменшити регулювання у сфері енергетики для збільшення видобутку нафти та газу й досягти енергетичної незалежності. Водночас проглядаються наміри надавати підтримку виробникам нафтопродуктів та іншим пов’язаним видам бізнесу. Також в інавгураційній промові досить чітко прозвучала теза про підтримку американського автомобілебудування.

Суголосні акценти бачимо й в енергетичній політиці, де у фокусі — знову стимулювання видобутку традиційних енергоресурсів нафти та газу. Трамп і раніше підтримував видобуток природного фосильного (викопного) палива (fossil fuels), прагнучи зробити США енергетично незалежними. Збільшенням експорту енергоносіїв і зниженням екологічних норм для енергетичного сектору відзначалася й перша каденція Трампа. Нинішній етап продовження такої енергетичної політики може призвести до зниження цін на енергоносії (що добре для стриноження окремих енергетичних диктаторів), та водночас це викликає обґрунтоване занепокоєння щодо впливу на клімат і зелену енергетику.

Міграційні новації 2025-го, що безпосередньо впливають на ринок праці США, демонструють очевидний тренд на пожорсткішання. Оголошення надзвичайного стану на півдні США на кордоні з Мексикою з огляду на посилення контролю над нелегальними мігрантами з плануванням масових депортацій — виклик не лише моральний. Це може вплинути на ринок праці США через фрагментарну втрату робочої сили, переважно некваліфікованої. Вільні руки знайдуться, але такі зміни вимагають часу й можуть бути чутливими для роботодавців. Під час першої каденції Трампа також упроваджувалося скорочення нелегальної імміграції, яке пояснювали прагненням захистити робочі місця для американців. Тогочасна зайнятість зростала до настання ковідної пандемії: 2019 року безробіття в США зафіксували на рівні 3,5% — найнижчий показник за попередні 50 років.

Загалом пандемія внесла негативні корективи в економічні показники часів першої каденції Трампа, істотно спотворюючи їх… З одного боку, «чорний лебідь» такого масштабу є викликом для будь-якої економіки, а його вплив цілком справедливо може пояснити будь-які непоказові економічні результати. З іншого — здатність економіки витримувати таких «чорних лебедів» і є чи не найкращим свідченням її стійкості та правильності обраного курсу.

Якщо підсумувати, то економічна політика Дональда Трампа під час його першої президентської каденції (2017–2021) була орієнтована на стимулювання економічного зростання, створення нових робочих місць і зниження регуляторного тягаря для бізнесу. Ці заходи були спрямовані на підвищення конкурентоспроможності американської економіки, зменшення адміністративного навантаження та покращення умов для підприємців.

Під час другої каденції Трампа, починаючи з 2025 року, акценти економічної політики зміщуються на зниження податкового тягаря, економію бюджетних видатків, валютно-торговельне коригування ринків та стимулювання бізнесу. Основні зусилля спрямовуються на розвиток внутрішнього ринку праці, виробництва, досягнення енергетичної незалежності та перегляд участі в міжнародних угодах (зокрема кліматичних і військових). Також увага приділяється протидії тероризму та врегулюванню конфліктів.

Отже, пріоритетність національних інтересів США незмінно фокусується як основний посил. Національний економічний прагматизм стає первинним маркером змін економічної політики. Це, безумовно, відобразиться у змінах економічних політик інших країн. Днями на Всесвітньому економічному форумі в Давосі Трамп заявив про необхідність зниження ціни на нафту як одного зі спонукальних важелів припинення війни проти України, апелюючи до Саудівської Аравії й інших країн ОПЕК. Тобто це приклад того, що енергетична стратегія стає транснаціональною із залученням інших країн до реалізації спільних цілей. Втрата «нафтових» доходів агресора разом із митними бар’єрами при переміщенні товарів як санкційні рестрикції спрямовуються на встановлення збалансованого міжнародного правопорядку та захист внутрішнього ринку США.

Економічний прагматизм Трампа проявляється в тому, що внутрішні ринки, національні корпорації та домогосподарства держава підтримує першочергово — податковими, митними, інфраструктурними інструментами. Економіка корпорацій (мікрорівень економіки) отримує нові імпульси. Згадана вище акцентована присутність бізнесменів серед гостей на інавгурації новообраного президента США є підтвердженням цього. Управління результатами, а не очікуваннями, набуває домінантного значення в державному та корпоративному менеджменті. Ділова активність мікрорівня економіки імпліцитно забезпечує як макроекономічну стабільність, так і добробут населення. А конкурентоспроможність держави та дієздатність її інститутів визначається внутрішньо організованим устроєм і результативністю економічної політики.