Герої війни чи "командири-м'ясники": чому в Україні взялися за топ-військових і на чиєму боці правда

Чому судять військових командирів, наскільки це правильно в умовах війни і що відомо про інші випадки, з'ясовував ТСН.ua.

Ні для кого не дивина, що українські суди регулярно розглядають справи рядових військових і молодших офіцерів. Якщо перших найчастіше судять за СЗЧ і дизертирство, то командирів, крім СЗЧ (яке вони теж чинять) – ще й за недбале ставлення до військової служби. Показовим є приклад капітана Миколи С., якого судили за те, що з його підрозділу втекло одразу 29 військовослужбовців.

Проте днями українське суспільство збурила гучна новина – в Україні вперше судять топ-військових за рішення на фронті. Перш за все, йдеться про екскомбрига 125-ї бригади ТрО генерал-лейтенанта Артура Горбенка, екскомандувача оперативно-тактичного угруповання військ "Харків" бригадного генерала Юрія Галушкіна та колишнього командира 415-го батальйону 23-ї ОМБр полковника Іллю Лапіна. Їх підозрюють зокрема у провалі оборони на Харківщині, що дозволило ворогові здійснити контрнаступ у травні 2024 року.

Думки громадян розділилися: опозиція стверджує про нібито політичні переслідування, частина українців переконана, що військові повинні мати "імунітет" на час війни і не нести кримінальну відповідальність за свої рішення на фронті. Інші ж певні, що такий "імунітет" залишить безкарними бездарних командирів, які "обнуляють" бригади і кидають своїх людей на м'ясо.

Зауважимо, що "справа Галушкіна і ко..." – не перша свого роду. То чому судять військових командирів, наскільки це правильно в умовах війни і що відомо про інші випадки, з'ясовував ТСН.ua.

То винен Галушкін, чи ні

Як ми уже згадували, відомі українці тут не мають спільної думки. Журналістка ТСН Юлія Кирієнко-Мерінова назвала суд на Галушкіними та іншими офіцерами "спробою принизити армію та показати офіцерам, що вони в системі ніхто".

Кирієнко стверджує, що армія поділяється на команду Сирського і команду Залужного. На її думку, йдеться про "розправу з командирами не з команди Сирського" і "спробу відвести очі від факапів самого головкома".

Блогер Карл Волох взагалі припустив, що офіцерів "просто взяли в заручники для тиску на Залужного" на тлі ймовірних майбутніх виборів.

Натомість екснардеп Ігор Луценко, якого м'яко кажучи важко запідозрити у симпатіях до влади, не поспішає виправдовувати Галушкіна.

Луценко розповів, що командир батальйону ОУН Микола Коханівський із позивним "Буревій", який загинув під Вовчанськом 10 червня, перед своєю загибеллю напередодні російського наступу "скаржився на вкрай погане управління, знімав відео про те, як не відбувалася підготовка до наступу росіян, як відсутні належні лінії укріплення.

"(Коханівський – Ред.) розповідав, що офіцери вимагають з підлеглих хабарі. Навіть за право воювати своїми ФПВ вимагали хабарі", – пише Луценко.

Сам екснардеп стверджує, що коли він воював на Харківщині, то він і його підрозділ мали нульову взаємодію як з командуванням, так і з 125 бригадою.

"Давайте визначимося – чи взагалі підсудні командири чи ні. Якщо вони будуть непідсудні, якщо тягнути за вуха вузьке юридичне поняття "бойового імунітету", щоб взагалі організувати повну безкарність вищих офіцерів – то привіт, масове СЗЧ і зайві втрати. Привіт, повторення Харківського провалу. А також усього того, що ми бачили з самого початку повномасштабки", – пише екснардеп.

Детальніше про справу Галушкіна ми писали у цих двох статтях:

• Провал оборони на Харківщині: за що судять генерала Галушкіна та інших і хто став на їхній захист
• Справа про оборону Харківщини: як судять колишніх командирів та яка реакція суспільства

До чого тут Содоль

Чимало людей задається питанням – якщо судять Галушкіна, то чому на волі його безпосередній на той час керівник – екскомандувач Об'єднаних сил ЗСУ генерал Юрій Содоль, який, за словами нардепки Безуглої, звільнився з війська через ВЛК. Зокрема, у Deep State дивуються, що Содоль зараз не фігурує в цьому розслідуванні.

У вересні Апеляційний суд зобов’язав ДБР відкрити кримінальну справу проти генерала Содоля. 

Про скандали із генералом Содолем ми писали тут:

• "М’ясні операції" і "стирання підрозділів в нуль": усе про скандали довкола генерала Содоля
• Скандал із Содолем набрав обертів після нової заяви Кротевича: хто і чому покриває генерала
• ▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: СКАНДАЛИ З СОДОЛЕМ НЕ ВЩУХАЮТЬ! Нові заяви Кротевича! Хто і чому покриває генерала?!

Зауважимо, що з Нового року, а то й раніше генерал Содоль зник з поля зору ЗМІ. Складається враження, що він вирішив перечекати, поки вщухне скандал навколо своєї персони.

"М'ясна оборона" після відступу з Авдіївки 

Від лютого 2024 року, коли РФ окупувала Авдіївку і почала масований наступ на Покровському напрямку, окупувавши десятки населених пунктів, ЗМІ, різні відомі військові чи журналісти постійно "били в набат" про плачевну ситуацію в тій чи іншій бригаді.

Так у квітні засновник проєкту DeepState Роман Погорілий звинуватив командування 115 бригади у провалі оборони біля Очеретиного. Як наслідок, росіянам вдалося закріпитися і продовжити наступ на Покровськ. У бригаді своєю запевнили, що звинувачення з боку Романа Погорілого є неправдивими.

Особливу увагу варто звернути на 68-му окрему єгерську бригаду. В розслідуваннях ЗМІ вона не фігурувала. Проте саме цю бригаду непублічно військові у розмовах з ТСН.ua називають однією з "улюблениць" Сирського – нібито за безвідмовність командування, коли головком вирішує кидати ті чи інші бригади з одного місця фронту на інший.

68 бригаду наприкінці березня кинули на Авдіївський, чи б пак уже Покровський напрямок з іншої ділянки фронту.

За даними, які нам вдалося дістати від родичів зниклих безвісти на умовах анонімності, від 24 березня до 7 липня 68 бригада втратила 500 військових лише зниклими безвісти. До прикладу, лише в одному селі Семенівка Покровського району зникло безвісти 267 бійців 68 бригади. Деяку кількість з них вдалося повернути – проте мертвими за репатріацією тіл.

В полоні відомо лише про менше 10 бійців бригади. Жодного полоненого ще не повернули під час обмінів.

Загалом за 9 місяців бригада втратила понад 800 бійців зниклими безвісти. Звісно, ці дані є неофіційними, адже командування не розголошує кількість втрат.

Після таких втрат полковник Олексій Царюк був переведений з 68 бригади. Проте кримінальне провадження проти нього, за інформацією з наших джерел, було закрите.

"Він (комбриг Царюк – Ред.) воював людьми, відправляючи на безглузді штурми, з яких ніхто не повертався. До прикладу, на одних позиціях за 3-4 дні зникало по 30 людей", – розповів на умовах анонімності родич одного зі зниклих безвісти бійців 68-ки.

"Майже у кожній з цих операцій траплялися епізоди, коли військові звинувачували командирів у недбалості. ...Під час захоплення Вугледару – у самогубстві комбата у 123-й ОБр ТРО через втрати і залишення позицій підрозділом, під час виходу з Авдіївки – в оточенні на позиції Зеніт, після якого оточених розстріляли окупанти, біля Курахового – в Успенівському мішку тощо", – пише "Радіо Свобода".

Проте за інформацією видання, жодної кримінальної справи через можливу недбалість командирів, що призвела до вищезгаданих провалів, правоохоронці офіційно не порушили.

Комбриг може постати перед судом за втрату Курахового

За інформацією журналістки ТСН Юлії Кирієнко, колишній командир 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ, полковник Віталій Золотарьов, опинився під загрозою судового переслідування. Йому закидають провину за втрату міста Курахове.

Проте Кирієнко стверджує, що Золотарьов не міг утримати місто з такою малою кількістю людей.

Він став комбригом в розпал боїв на Курахівщині.

"За цей час боїв лише одна 46 відправила на відновлення 7 ворожих бригад. Стояли в місті навіть тоді, коли туди лишалась одна дорога і тримали місто, навіть тоді коли майже не було піхоти. Але як можливо триматись у висотках довго, коли кожну з них обороняє по 2 людей? Як можна втримати місто одним і майже стертим батальйоном? Як можна втримати місто, коли все навколо оточене", – пише Кирієнко.

Чи відкрите кримінальне провадження проти Золотарьова, наразі невідомо.

Справа Рюмшина

Про проблеми 150-х бригад, зокрема 155-ї та 157 бригади ми детально розповідали у цих статтях:

• 157 бригада ЗСУ розпадається після перекидання до Покровська – Forbes
• "Двері тюрми відкриються, а кришка труни ні: офіцер 155 бригади, що втік у СЗЧ про крах бригади

Проте окремо варто звернути увагу на "кейс" полковника Дмитра Рюмшина – комбрига скандальної 155 бригади.

За версією слідства, Рюмшин не запобіг масовому СЗЧ підлеглих бійців. За даними слідства, з полігонів у Франція, де бригада проходила навчання, втекли 56 військовослужбовців.  У виданні "Радіо Свобода" повідомляли, що станом на листопад 2024 року в СЗЧ пішли понад 1700 військових цієї бригади.

Також повідомлялося, що до Франції на навчання відправили тих чоловіків, яких раніше зловили у прикордонній зоні або на кордоні за спробу незаконної втечі з України, чим полегшили ухилянтам можливість втечі.

Сам Рюмшин свою провину заперечує. Полковник стверджує, що для навчань у Франції із бригади відібрали "нормальних бійців".

"Люди, які їхали у першій партії, там СЗЧ не було. Ті, які їхали під кінець, яких тільки-но призвали, там уже було", – сказав Рюмшин у коментарі DW.

"Предтеча" гучних справ

Задовго до вказаних вище історій, мабуть чи не першого з відомих військових, який хоч і немає відношення до ЗСУ, затримували розвідника полковника Романа Червінського. 24 квітня 2023 року СБУ затримала Червінського за підозрами в перевищенні службових повноважень. Понад рік він перебував за ґратаими, аж поки суд не змінив запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт.

Романа Червінського звинувачують у самовільній проваленій операції з вербування російського пілота, що призвело до обстрілу аеродрому "Канатове" в Кіровоградській області та знищення українських літаків.

Сам Червінський справу проти себе називає політичним замовленням через оприлюднення 2021 року інформації про зрив спецоперації щодо російських найманців приватної військової компанії "Вагнер".