Як на фронті воюють єпископ та 24-річна мати маленького хлопчика: військові розповіли свої історії

Російські окупанти продовжують спроби наступу на Оріхівському напрямку. Військові розповіли про тактику загарбників та що насправді відбувається на фронті.

На Оріхівському напрямку ворог намагається атакувати наші позиції з Роботиного і Копанів. Під авіаудари потрапляє Оріхів і всі населені пункти довкола. Почастішали застосування противником скидань хімічних гранат – за добу їх може налічуватися до кількох десятків. Серед наших бійців, які за таких умов тримають фронт, є навіть колишні єпископи

Про це йдеться у сюжеті кореспондента ТСН Руслана Ярмолюка.

Колись його далекі пращури жили у палаці і носили прізвище роду Разумовських.

"Те що розповідала бабуся, наш рід Разумовських. Бабуся жила на територрії Польщі, мій батько народився в Польщі, зараз це Львівська область. Там був маєток, де жили наші предки. Мого діда і прадіда було розстріляно червноармійцями", – каже військовий ЗСУ 65 ОМБР Марк Разумовський.

А тепер нащадок живе у вагончику біля фронту і воює у свої 54 роки.

"У мирному житті був священником, єпископом. На війну пішов тому, що в мене є сім'я і діти яких я маю захистити", – каже Марк Разумовський.

У ньому важко розпізнати священника, принаймні зовні - підтягнутий, без бороди та риз. Війна дуже міняє людей, каже єпископ. Коли хлопцям треба виговоротись, слухає і заспокоює. Не сповідує за каноном, але допомагає хлопцям.

Даші 24 роки і вона бойовий медик. Називає Марка – батьком. У підрозділ поийшла сама: вивезла маму з 4-річним сином до Німеччини і мобілізувалась.

"Син маленький, він знає що мама на війні. Він каже, що в мене маама на війні і як мене хтось буде обіжати, мама приїде і дасть по попі", – каже військова "Фенікс".

Довго звикала, бо колектив чоловічий, однак тепер воює разом з побратимами і рятує їхні життя.

"Найбільша проблема, коли помирає побратим, коли ти все робиш, щоб вони жили, а ти розумієш, що нічого зробити не можеш. Для мене це завжди стрес", – каже "Фенікс".

До війни працювала поліцейською, родом з Донеччини. Вона пережила окупацію в 2014 році, тому знає з ким нині воює.

Під Роботиним ворог застосовує усе – від КАБів до хімічної зброї. Намагається промацувати наші позиції.

"У смузі відповідальнсті нашої бригади фіксуються практично щодня скиди з хімічними речовинами, переважно це подразнюючі, які змушують бійців покинути укриття. Тоді включаюься безпілтники, які скидають уламкові боєприпаси, для того, щоб знищити позиції", – каже пресофіцер 65 ОМБР Сергій Скібчик.

На тому боці підійшли свіжі підрозділи. Вже з бойовим досвідом тому і тактика бою змінюється. А наапрямки лишаться не змінними. Противник атакує з Робтиного і західніше з Копанів на Новоданилівку.

Жека готується до виїзду. Хлопець має закинути групу на броньовпному "Хамері" поближче до позицій і забрати інших. За день буває намотує до ста кілометрів під дронами і артою. А ще міни на дорозі.

КАБи, "Гради" на Оріхівському напрямку – відлуння і розриви цієї зброї вже щодня. Війна змінюється тут мало не щотижня. Єдине, що лишається не змінним це – дух воїнів, які своїми руками тримають фронт.