Расширение в интересах Польши: какой должна быть политика Варшавы по вступлению Украины в ЕС

Польща зацікавлена в тому, щоб Україна стала членом сильного й ефективного Європейського Союзу.

Двох фундаментальних цілей будь-якої держави – більшої безпеки і процвітання – Польщі буде легше досягти, якщо Україна стане членом ЄС.

Тридцять років тому вступ Польщі до ЄС відповідав геостратегічним та економічним інтересам Німеччини; сьогодні аналогічні міркування повинні визначати позицію Польщі щодо вступу України.

Однак на шляху до цієї стратегічної мети виникне потреба у взаємному пристосуванні, і неминучим є опір з боку секторів, які стикаються з цією необхідністю.

Чи можливий компроміс у цих питаннях між Польщею та Україною? Якими є польські пріоритети у процесі вступу України до ЄС? І чого Варшаві варто уникати, щоб не нашкодити ані Україні, ані собі?.

Компроміс можливий.

У Польщі протягом останніх двох років відбувалися протести аграріїв та блокування прикордонних переходів з Україною, оскільки польські сільськогосподарські виробники й автоперевізники сприймають лібералізацію країнами ЄС умов торгівлі і транспортних перевезень з Україною як надмірну, на їхню думку, загрозу їхній власній конкурентоспроможності на ринку Євросоюзу.

Ці та інші галузеві проблеми потребуватимуть творчих і прийнятних рішень, але вони не повинні блокувати чи суттєво відтерміновувати досягнення стратегічної мети – вступу України до ЄС.

Це, безумовно, можливо, і про це свідчить досвід вступу до ЄС низки країн, наприклад, у сфері сільського господарства.

Скажімо, у випадку Іспанії було погоджено перехідний період у сім років для поступового приведення іспанських цін на сільськогосподарську продукцію до так званих спільних цін, що застосовуються в ЄС, а також багаторічний графік зниження митних зборів на продукцію, на якій спеціалізуються північні сусіди Іспанії (яловичина, збіжжя, молоко).

У випадку Польщі протягом перших чотирьох років переговорів країни ЄС-15 жорстко відкидали постулат про поширення на польських фермерів інструментів підтримки доходів ЄС, а пропозиція, яку вони нарешті внесли за два місяці до фінальних переговорів, передбачала багаторічну схему поступового збільшення виплат доходу, починаючи з явно недостатніх 25% від тодішнього рівня таких виплат в Євросоюзі.

Щоправда, ці умови Польщі вдалося покращити на фінальних переговорах, але ціною часткового переведення коштів з інших інструментів Спільної аграрної політики і додаткової фінансової підтримки з польського бюджету.

Сільське господарство було основним питанням переговорів навіть у випадку Австрії, де існували побоювання, що доходи фермерів знизяться внаслідок вступу до ЄС, а тому було погоджено компенсаційні виплати фермерам протягом перших чотирьох років після вступу, які виплачувалися з бюджету Євросоюзу.

Підсумовуючи, можна сказати, що переговори про вступ на кожному з їхніх етапів дотепер створили рішення, які полегшують взаємне соціально-економічне пристосування та суспільне сприйняття подальшого розширення Союзу.

Немає жодних причин, чому не можна було б досягти ідентичного результату в переговорах про членство України.

Саме тому Україна, з її все ще порівняно великим демографічним і компетентнісним потенціалом та диверсифікованою економічною структурою, має шанс повторити історії успіху Іспанії та Польщі після вступу до ЄС, особливо якщо Заходу вдасться нав’язати Росії стабільне холодне співіснування і назавжди відвернути спроби насильницького розриву цих стосунків.

Однак до того, як це станеться, на Україну – але й на нас усіх – чекає багато важкої роботи в найближчі кілька років.

Завдання для Польщі.

Наприкінці червня 2024 року офіційно розпочалися переговори про вступ між 27 країнами ЄС та Україною.

Одразу після цього розпочалася фаза двостороннього перегляду законодавства.

В рамках цієї роботи Україна має розробити і подати "дорожню карту" запланованих заходів, і якщо така "дорожня карта" буде одноголосно схвалена ЄС-27, відбудеться офіційне відкриття переговорів про вступ у кластері "Основи процесу вступу до ЄС".

За цим кроком – сподіваємося, якнайшвидше – послідує аналогічне відкриття переговорів у кожному з п’яти інших тематичних кластерів.

Як головна сусідка України в ЄС, Польща повинна виставляти і просувати ефективні результати адаптації Києва, послідовно нарощувати критичну масу для одностайних позитивних переговорних рішень ЄС-27.

Це те, що робила Німеччина у польських справах, але паралельно у відносинах з Польщею вона була одним з найжорсткіших і найвимогливіших рецензентів польської підготовки до членства в Євросоюзі.

Сьогодні Польща повинна бути зацікавлена в тому, щоб переговори з Україною просувалися в хорошому темпі і без зайвих гальмувань.

Але ще більше Польща зацікавлена у тому, щоб адаптаційні зміни в Україні були стійкими і якісними.

Що стосується найближчої перспективи, то амбіції Польщі повинні полягати в тому, щоб досягти відкриття переговорів про вступ у кластері "Засадничі глави" (Fundamentals) під час польського головування в Раді ЄС у першій половині 2025 року.

Хороший темп і стійкі хороші результати українських реформ можуть призвести до завершення переговорів про вступ близько 2030 року.

Передбачуване, досяжне завершення переговорів у середньостроковій перспективі має вирішальне значення для збереження мотивації й енергії по обидва боки столу переговорів – однак особливо в українському політичному середовищі.

Тому Польща повинна послідовно працювати над тим, щоб ЄС-27 визначив бажаний часовий горизонт для переговорів.

Вона також повинна подбати про те, щоб жодне перехідне рішення, незалежно від того, чи воно потрібне країнам ЄС, чи представлене як переговорна вимога України, не заразило клімат переговорів, ставши легким інструментом у руках популістських сил і мовчазних опонентів вступу України до ЄС.

Якщо адаптація та просування України в переговорах стануть приблизно порівнянними з показниками деяких інших кандидатів на членство, Польща повинна діяти так, щоб одночасно завершити переговори з групою кандидатів, яка включає Україну.

Іншими словами, використати свій голос у переговорній групі Україна-ЄС, щоб запобігти сценарію, за якого в першу чергу будуть прийняті до ЄС лише одна або кілька західнобалканських країн.

Звичайно, в стратегічних інтересах Польщі також є те, щоб нікому з ЄС-27 не вдалося зловживати переговорним процесом для того, щоб змусити Україну піти на поступки в суто двосторонніх питаннях, які не мають нічого спільного з вимогами ЄС щодо адаптації України.

Така позиція вимагає, звичайно, і з боку Польщі, виключення будь-якого зловживання між процесом вступу та складними аспектами спільної історії двох сусідів.

Залишається відкритим питання, чи вдасться українським політикам продемонструвати стратегічну здатність послідовно і конструктивно підходити до кожного з цих складних аспектів; якщо так, то з польського боку зникне постійна спокуса використовувати переговори про вступ як важіль тиску на Україну у сфері історичної політики.

Готовність до змін.

Що стосується нашої власної адаптації до ймовірних соціально-економічних змін після розширення, то відповідною платформою для представлення польських прогнозів та оцінок наслідків розширення будуть policy reviews (перегляд політики), які наступного року будуть проводитися країнами-членами ЄС на основі документів, оголошених Європейською комісією.

Ця дискусія розпочнеться під час польського головування в Раді ЄС, а це означає, що необхідну аналітичну роботу і добре скоординовану дискусію в нашому уряді необхідно терміново провести вже цього рок.

А потім – ефективно запрограмувати у співпраці з Єврокомісією процедуру, яка б дозволила підготувати узгоджені висновки з усіх policy reviews.

Звичайно, це буде непросто, і не слід очікувати негайних результатів, особливо з огляду на те, що зміст більшості цих оглядів тісно пов’язаний із перебігом та результатами дискусій між країнами ЄС щодо майбутнього політики згуртування та Спільної аграрної політики, а також переговорів щодо багаторічного бюджету ЄС (MFF) на період 2028– 2034 років, які розпочнуться у другій половині 2025 року.

MFF на 2028–2034 роки має забезпечити продовження – і зростання – спеціальних інструментів, що складаються з грантів і кредитів, призначених для України (Ukraine Facility) та західнобалканських кандидатів (Growth Plan).

У Польщі немає причин займати в цих дискусіях позицію захисника статус-кво.

Зміни в структурі бюджету ЄС неминучі навіть без розширення, так само як і наслідки подальшого зростання добробуту польських регіонів для місця Польщі в бюджетному просторі політики згуртування.

Польща зацікавлена у відкритому і творчому підході до дебатів щодо реформування функціонування ЄС, водночас ефективно протидіючи можливим спробам відкласти розширення під приводом необхідності попереднього завершення реформ.

Крім того, в інтересах Польщі відкрити для України можливості секційної участі у процесі прийняття рішень в органах Ради ЄС на рівні, ідентичному статусу активного спостерігача; це може бути передбачено, наприклад, щодо тих політик, де рівень інтеграції України вже є особливо високим (спільна зовнішня та безпекова політика, спільна оборонна політика, що вже формується, освіта, культура, охорона здоров’я).

Чим більше буде такої поступової інтеграції, тим вищою має бути мотивація та політична воля до набуття Україною членства в ЄС, і тим вищим може бути рівень суспільної підтримки цієї мети.

Належна підготовка України до членства вимагає не лише правових та інституційних змін, але й набуття десятками тисяч чиновників, суддів, адміністраторів, офіцерів, інспекторів та експертів практичних навичок правильного застосування європейського права, а також правил і процедур співпраці з іншими державами-членами.

Зважаючи на близькість сусідства та низький мовний бар’єр, Польща "приречена" надавати Україні технічну підтримку у підготовці до вступу: навчання для українського державного апарату, twinning (інструмент інституційної та технічної співпраці між органами влади держав-членів ЄС та країн-кандидатів) між польськими й українськими установами, службами, інспекціями й агентствами, пропозиції українським партнерам щодо практичного навчання за моделлю job shadowing у польських установах.

Доцільно було б розробити комплексну концепцію такої підтримки з боку Польщі і державні інструменти допомоги польським учасникам конкурсів проєктів, що фінансуються з коштів Ukraine Facility.

Тож хоча завдань на наступні кілька років чимало, вони цілком здійсненні.

Звичайно, за умови, якщо ми забезпечимо збереження вступу України до ЄС як реального політичного пріоритету як для Києва, так і для Варшави та столиць інших країн-членів ЄС.