Смачний і отруйний: що таке ревінь і чим він небезпечний

Ревінь є унікальним продуктом з виразним кислуватим смаком, який широко використовується в кулінарії, але може бути небезпечним.

Ви дізнаєтеся:

Ревінь — це багаторічна рослина, яка часто використовується в кулінарії завдяки своїм соковитим стеблам. Він відомий своїми великими листками та товстими стеблами, які варіюються в кольорі від блідо-зеленого до насичено-червоного. Його листя не вживається через токсичність.

Главред дізнався, чим особливий ревінь.

Хоча ботанічно ревінь є овочем, у кулінарії його часто використовують як фрукт завдяки його кислуватому смаку. Їстівними є лише стебла, адже листя містять високу концентрацію щавлевої кислоти, що робить їх токсичними для споживання.

Що таке ревінь і як його їдять

Найчастіше ревінь використовують для приготування десертів, варення, пирогів, компотів, а також у соусах до м'яса. Він чудово поєднується з цукром та іншими фруктами, такими як полуниця чи яблука, що допомагає збалансувати його природну кислість.

Перед приготуванням стебла зазвичай очищають від шкірки та нарізають на шматочки. Варто зазначити, що ревінь має короткий сезон збору, який триває з весни до початку літа.

Який смак у ревеню

Ревінь має яскраво виражену кислинку, яка нагадує лимон або зелене яблуко. Через високу концентрацію органічних кислот його рідко їдять у сирому вигляді — зазвичай стебла підсолоджують або термічно обробляють. Деякі сорти можуть мати легку фруктову або навіть медову нотку, особливо після приготування.

Як ще називається ревінь

У різних регіонах ревінь може мати інші назви. У ботаніці він відомий як Rheum rhabarbarum, а в побуті його часто називають просто "ревінь". У деяких країнах його іноді називають "садовий ревінь", щоб відрізнити від дикорослих видів.

Ревінь має кілька народних назв, серед яких румбамбар, рабарбар, рамбамбар, ромбамбар, румбумбар та барбар.

Чим отруйний ревінь

Головна небезпека ревеню криється в його листі, яке містить велику кількість щавлевої кислоти. Ця речовина у високих дозах може спричинити отруєння, оскільки вона утворює нерозчинні солі кальцію (оксалати), що негативно впливають на роботу нирок. Вживання великої кількості щавлевої кислоти може призвести до нудоти, блювання, діареї та навіть пошкодження внутрішніх органів.

У 1919 році лікар із міста Хелена, що в штаті Монтана, описав у Журналі Американської медичної асоціації випадок, який шокував медичну спільноту, пише BBC. Його викликали до молодої вагітної жінки, яка перебувала у критичному стані. Вона була блідою, виснаженою, а її організм ніби знемагав від невидимої отрути. Лікар швидко встановив, що в неї стався викидень, але ще більше його вразила інша деталь — плацента ембріону була абсолютно безкровною. Лише через кілька годин після виклику пацієнтка померла, а з її носа повільно сочилася кров.

Причина трагедії з’ясувалася згодом: напередодні жінка приготувала вечерю з ревеню, використавши не лише стебла, а й його листя. Чоловік, який скуштував невелику порцію цієї страви, вижив, хоча відчував сильну слабкість і страждав від запаморочення. Лікар припустив, що причиною смерті стала інтоксикація щавлевою кислотою, яка у високих дозах призводить до фатальних наслідків. Редакція медичного видання підтвердила цей висновок.

"Під час голоду у воєнні роки англійці почали їсти листя ревеню, проте швидко зрозуміли смертельну небезпеку цієї рослини", - йшлося у статті.

Щавлева кислота, що викликає ниркову недостатність, міститься не лише в листках, а й у стеблах ревеню, але в значно меншій кількості. Щоб отримати смертельну дозу цієї речовини, потрібно з’їсти досить велику кількість листя, але ризикувати не варто навіть у малих дозах.

Коли ревінь стає отруйним

Ревінь стає особливо небезпечним у період цвітіння, коли концентрація щавлевої кислоти в листі досягає максимального рівня. Тому важливо збирати та споживати стебла до початку цвітіння, щоб уникнути можливого отруєння.

Чи потрібно варити ревінь перед вживанням

Стебла ревеню можна вживати як у сирому, так і в приготованому вигляді. Однак через їхній кислий смак сирі стебла рідко споживають самостійно.

Ревінь не обов’язково варити перед вживанням, але теплова обробка допомагає зменшити його кислість та зробити смак м’якшим. Найчастіше його тушкують, запікають або додають у випічку. Якщо ви плануєте їсти ревінь сирим, краще використовувати молоді стебла, які мають менш виражену кислоту.

Читайте також: