Справа не лише в радіації: чому Чорнобильська зона досі дуже небезпечна

Мовиться не лише про радіацію. Чому це місце досі залишається небезпечним – розповідає 24 Канал у межах програми "Кордон.UA".

Будівлі "тріщать по швах"

Місто Прип'ять сьогодні захопила природа. Туди, напевно, ніколи не дістанеться декомунізація. З висоти 16-поверхівки споглядає привид радянщини. Він неабияк ріже око, однак усі спроби його демонтувати у минулому закінчувалися нічим.

Була інформація, що мали намір зняти цей пам’ятник Радянському Союзу. Це неможливо людям вручну його зняти, потрібна спеціальна техніка. Він і так завалиться скоро. Природа бере своє, ще пару десятків років – і тут буде повноцінний ліс,
– сказав начальник прикордонної застави Олександр Сіренко.

Стіни у будівлях Прип'яті "тріщать по швах". У них заборонено перебувати та відвідувати їх всередині. Усі приміщення перебувають в аварійному стані.

Окупація ЧАЕС

Також ніхто достеменно не знає, що і де понад 2 роки тому залишили окупанти. У лютому 2022 року росіяни їхали захоплювати "атомку". Окупувавши частину заповідної території, взявши у заручники персонал ЧАЕС та перекопавши "рудий ліс", вони налякали увесь світ.

Працівники станції із жахом спостерігали, як на її територію заїжджає ворожа техніка. Ситуація змінювалася щогодини. Загарбники почувалися тут як вдома, адже чудово знали план станції до найменшого коридору. Керувалися тим, що на території Росії є її точні копії – Курська та Ленінградська АЕС.

Чисельність військових, які постійно заїжджали в Чорнобильську зону з території Білорусі, збільшувалася щодня. Величезну кількість зброї та техніки росіяни зберігали просто біля об'єкта "Укриття". Адже розуміли, що обстрілювати станцію українці не будуть.

Однак довго ховатися за ядерним щитом не вдалося. Розмародеривши ЧАЕС й поцупивши понад півтори сотні одиниць техніки, російські солдати зібралися геть. Окупація тривала 36 днів.

Через ці події шляхи до Чорнобильської зони перекрили, а в’їзд для туристів заборонений і досі. Прикордонники, які несуть службу на кордоні з Білоруссю, наполегливо застерігають від таких "прогулянок". Після повномасштабного вторгнення тут побільшало військових.

У зоні відчуження кількість військовослужбовців як ДПСУ, так і інших військових формувань збільшилось, можливо, у 5 раз. Пов'язано це насамперед із недопущенням повторного наступу,
– зазначив Олександр Сіренко.

Історія прикордонника

Прикордонник Руслан Сорока на власні очі бачив, що відбувалося на Київщині на початку 2022 року. Тоді ще цивільний, він думав лише про те, щоб захистити матір та не потрапити до рук окупантів.

Момент, коли ворог намагався увійти до його рідного селища, він не забуде ніколи. За словами прикордонника, були такі люди, які відкривали по них вогонь. Після цього окупанти мало ходили по хатах, заїжджали великими колонами. Люди були проти російської агресії, тому до росіян було погане ставлення.

Коли розбили їхню колону, то люди бігли і допалювали їм техніку. Техніки дуже багато розбивалося. Вони розізлилися. Тоді мало хто ходив по вулиці. Усі ховались по погребах. Вони одразу відкривали вогонь, тому страшно було,
– пригадав він.

Повірити, що в Україні на них і справді ніхто не чекав, окупанти відмовлялися. Тому на відчайдушний опір українців вони відповідали звірствами. Руслан Сорока розповів, що росіяни жорстоко розстрілювали цивільних. Зокрема, на окружній дорозі ворог замаскував снайпера, який працював по цивільних.

Після деокупації Київщини він одразу мобілізувався до війська. До служби у Чорнобильській зоні прикордонних пройшов не одне пекло фронту. Він розповів, що подорослішав на війні.