Чому Мінську дозволено повернути ядерний статус, а Києву ні?

26 січня 2025 року в Білорусі було обрано Олександра Лукашенка президентом країни на сьомий поспіль термін. Його суперники були технічними кандидатами, а реальна опозиція, що сформувалась під час виборів 2020 року відбуває покарання у в'язниці чи перебуває у вимушеній еміграції. В Європі ці вибори вже охрестили як «Безвибори», а їх результати не визнають, як і результати минулих виборів.

В прикордонних з Білоруссю країнах посилили прикордонний режим та закликали посилити санкції проти країни. Єдиною інтригою нинішніх виборів було чи наважиться виборча комісія приписати Лукашенку більший відсоток голосів, ніж приписали його російському господарю Володимиру Путіну (87%). Таки не наважилася. Голова Центральної виборчої комісії Білорусі Ігор Карпенко повідомив, що за самопроголошеного главу держави Олександра Лукашенка на так званих "виборах" проголосували більше 86%, але не 87%.

Атмосфера напередодні цих виборів у Білорусі принципово відрізнялася від тієї, що була у 2020 році. Зокрема, була навіть відсутня видимість передвиборної боротьби та конкуренції. Наприклад, кандидат у президенти від Комуністичної партії Сергій Сиранков відкрито підтримував Лукашенка. Також, аби зробити бодай якусь видимість демократії, Олександр Лукашенко помилував 293 особи, засуджених за політичними статтями, а білоруські пропагандисти вперше показали екс-кандидата в президенти-2020 Віктора Бабаріко, який роками сидить у в'язниці. Водночас, самих яскравих представників опозиції звільнено не було. За виборцями на виборах президента уважна слідкувала міліція. Кабінки для голосування були відкритими.

Бюлетені заборонено фотографувати. Цього року виборчих дільниць за кордоном не було. Білорусам, які мешкають закордоном Центрвиборчком пропонував приїхати до Білорусі. Цей варіант неможливий для тих, хто виїхав через політичне переслідування, отримав захист в одній із країн ЄС і вже кілька років не ризикує повернутися до Білорусі. Для економічних мігрантів дорога додому ускладнювалася тим, що авіасполучення країн ЄС із Білоруссю припинено. Напередодні виборів влада Білорусі забезпечила перебої в роботі щонайменше шістьох VPN-сервісів, кілька іноземних сайтів не працювали.

Пропагандистські білоруські державні канали переконували мешканців країни, що Лукашенко хоч і перебуває при владі 30 років, проте за неї не тримається. Світ буквально знаходиться на порозі третьої світової війни, а якщо так, то треба згуртуватися, щоб не опинитися в неї втягнутими. Ще одна улюблена фальсифікація російського та білоруського диктаторів - це рекордна явка на голосуванні. Крім того, співробітникам держустанов були заборонені відпустки, від головних лікарів вимагали не відпускати та не виписувати хворих до понеділка, 27 січня, а до списку виборців доручили включати навіть тих, хто перебуває у реанімації та онкологічно хворих на останніх стадіях. Всі вони були повинні «проголосувати», навіть якщо не в змозі стояти на ногах.

Опозиційно налаштовані білоруси заявили, що президентські вибори в країні 26 січня несправжні. Незалежні засоби масової інформації знищили або вигнали за кордон, кандидатів від опозиції, які заслуговують на довіру, немає. Після того, як двом політикам відмовили в реєстрації, балотувалися лише п’ять кандидатів, у тому числі Лукашенко, який перебуває при владі з 1994 року. Троє з них представляють провладні партії, а одна, Анна Канапацька, формально є незалежною, але в опозиції її звинувачують у тому, що вона є маріонеткою режиму. На президентських виборах у 2020 році сталося те, чого не було багато років.

Після того, як перед виборчою кампанією кілька лідерів опозиції потрапили за ґрати, з’явився інший лідер – Світлана Тихановська. І за умови чесної гри вона мала хороші шанси на перемогу. Однак на виборах, які міжнародна спільнота назвала сфальсифікованими, Світлана Тихановська програла. Але її кампанія набула надзвичайної популярності, активізувавши слабку білоруську опозицію та вивівши десятки тисяч людей на вулиці, щоб протестувати проти результатів виборів. Акції протесту жорстоко розігнали. Тисячі людей заарештували сили безпеки, багато хто стверджував, що під час ув'язнення з ними жорстоко поводилися або катували. Тихановська була змушена тікати і продовжувати свою роботу з Литви. Тепер, коли їй загрожував неминучий арешт, якщо вона повернеться до Білорусі, тому вона закликала громадян утриматися від протестів, побоюючись, що репресії повторяться.

17 січня тодішній держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що «репресивне середовище» Білорусі перешкоджає легітимним демократичним виборам президента. 22 січня Європарламент ухвалив резолюцію, яка засудила вибори як фальсифікацію. Резолюція рішуче засуджує президентські вибори в Білорусі, називаючи їх «фікцією» через репресивне середовище та відсутність демократичних стандартів.

У резолюції депутати Європарламенту закликають ЄС визнати президентські вибори в Білорусі фіктивними, продовжити розслідування порушень прав людини в країні та підтримати заходи щодо притягнення винних до відповідальності, в тому числі шляхом застосування правового принципу «універсальної юрисдикції».

Верховна представниця Європейського Союзу із закордонних справ Кая Каллас разом із єврокомісаркою з питань розширення Мартою Кос виступили із власною заявою, у якій наголосили, що "голосування", яке відбулося 26 січня в Білорусі, не можна вважати вільним і справедливим. «Вибори в Білорусі не були чесними. Народ Білорусі заслуговує на реальне право голосу щодо того, хто керує їхньою країною.

Безжальні й безпрецедентні репресії щодо прав людини, обмеження участі в політичному житті й доступу до незалежних ЗМІ в Білорусі позбавили виборчий процес будь-якої легітимності». Міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок заявила, що білоруси фактично були позбавлені вибору. МЗС України заявило, що голосування «хотілося б назвати президентськими виборами, якби на це були підстави».

Олександр Лукашенко перед самими виборами замість обговорення теми забезпечення свободи слова, запевнив, що російський "Орєшнік" нібито буде в Білорусі "з дня на день" і його можуть розмістити ближче до російського міста Смоленськ, що недалеко від білоруського кордону. Олександр Лукашенко зробив заяву про те, що йому байдуже, чи визнають на Заході "вибори" президента, які відбулися 26 січня.

Саме «Орєшнік» білоруський диктатор вважає головним здобутком своєї перемоги у боротьбі за пост президента. І тут виникає питання. Україна віддала третій в світі ядерний потенціал Росії за гарантії своєї територіальної цілісності з підписами на Будапештському меморандумі Вашингтону, Лондону, Москви, Парижу та Пекіну. Цей документ виявився декларативного характеру, проте є дійсним міжнародно-правовим актом.

Мінськ також відмовився від ядерної зброї та зберіг свої кордони, однак повернув собі ядерну зброю, яку дала Москва. Підписання миру в Україні не може обійти питання забезпечення її територіальної цілісності, а також легітимно Київ може просити ядерну зброю у своїх союзників та систему схожу на «Орєшнік».

Чому це Білорусі дозволено повернути ядерний статус, а Україні ні?