Припинення вогню – це не просте рішення для України. І ось чому

Про переговори і нібито «головну перепону» цьому – наявність наказу про заборону переговорів з ворогом.

Нібито ж дійсно просте рішення – скасувати наказ щодо заборони переговорів. Але цього чомусь не відбувається. Отже, є причина.

Цілком ймовірно, що Путін справді вчепились в ідею «припинення вогню – вибори – угода з новим керівництвом України» як у найбільш продуктивну, на його думку. Отже, одразу є підстава вважати ідею потенційно небезпечною для нас, хоча виглядає відносно просто і логічно.

Так, з одного боку, це хороша ідея: хотілось би, щоб Україна показала на таких виборах «між припиненням вогню і перемир’ям» свою рішучу незгоду капітулювати.

У сенсі, зробила вибір на користь раціональних мілітаристів (тобто, тих, хто матиме сміливість відкрито визнати, що все, що має Україна, – кілька років паузи перед новим максимально жорстоким нападом Путіна, і у ці роки Путін все одно кине частину ресурсів на українських колаборантів, щоб підірвати зсередини нашу не так можливість, як саме бажання тримати оборону).

Але, з іншого боку, є небезпека того, що цей політичний процес – воєнні, фактично, вибори – стане прірвою, в яку обрушиться наша державність. На жаль, ніби раціональне, але непродумане рішення Трампа припинити всю допомогу USAID зробило цей варіант ймовірнішим.

Зокрема, до 90% українських медіа фінансувались саме за рахунок грантів. І мінімум частина цих ЗМІ періодично критикувала Зеленського та Офіс президента. Тобто, імітували хоч щось, схоже на нормальне політичне життя, з опозицією і постійний пошук компромісів.

Тепер, якщо вони не знайдуть ресурси для подальшого функціонування, з політичним життям і боротьбою за голоси виборців в Україні все стане геть погано.

Тим більше, якщо за скількись місяців в такому режимі дійсно доведеться організовувати вибори. Тобто, варіант «припинення вогню-вибори-угода з новою владою» може влаштувати РФ і Америку, але для нас він, як бачимо, дуже ризикований.

Зрештою, влада України прекрасно розуміє, що її справді і союзники, і ворог хочуть примусити до виборів. Для підтримання ілюзії демократії у державі чи для легітимізації капітуляції і ослаблення обороноздатності – то вже деталі. Саме тому рішення про припинення грантів було сприйняте на Банковій з таким ентузіазмом.

Нагадаю, Зеленський заявив, що влада почне фінансувати ті проєкти та НУО, які «вважатиме критично важливими». Куруватиме процес заступник голови ОП Олексій Кулеба (вважається близьким до Єрмака).

«Сьогодні доручив чиновникам дати звіт за тими програмами американської підтримки, які зараз призупинені. Це гуманітарні програми. Олексій Кулеба та інші чиновники з'ясовують, які саме програми зараз у дефіциті; майже всі вони йшли не через уряд України, а через наші громади, через різні організації. Багато проєктів. Визначимо, які з них критичні та потребують рішень вже зараз. Частину такого фінансування можемо забезпечити завдяки нашим державним фінансам, частину – обговоримо з європейцями та американцями».

Тобто, або ти береш гроші у росіян (як проєкт «Страна.уа»), або, як патріот, береш гроші в ОП.

Отже, роботою в інфопросторі весь електорат України попередньо вже сьогодні поділений «по-братському»: основна маса відійде владному проєкту (тому/ тим, що буде створене на заміну СН), решта (близько 20%, за моїми оцінками) – проросійським проєктам, які повернуться до політичного простору за результатами угоди з Путіним.

Це навряд чи можна назвати схемою, яка зміцнить нашу державність перед повторним нападом Росії умовно у 2030-му.