Трамп схожий на Путіна і Сі, і це загрожує неприємностями – ЗМІ

Війна і мир у наш час залежатимуть від рішень різних світових лідерів, але насамперед від цих трьох президентів: Дональд Трамп у США, Сі Цзіньпін у Китаї та Володимир Путін у Росії. Тож зазирніть в їхні голови і проаналізуйте ідеї, які там витають. Ви побачите не стільки зіткнення ідеологій, скільки спільний спосіб мислення. А це загрожує неприємностями.

Про це пише оглядач Bloomberg Андреас Клут, передає ZN.UA.

"Під час холодної війни американські та радянські лідери дотримувалися протилежних ідеологій. Перші відстоювали свободу і капіталізм (або "лібералізм"), другі - різні відтінки марксизму-ленінізму. Примітно, що ця страшна ситуація виявилася досить стабільною. Холодна війна залишалася холодною (якщо тільки ви не опинилися на передовій проксі-війни) і врешті-решт була вирішена мирним шляхом", – зазначив експерт.

За його словами, натомість Путін і Сі - а тепер, очевидно, і Трамп - перебувають у полоні не стільки ідентифікованих ідеологій, скільки простіших інстинктів: волі до влади і загальної жаги до панування, що включає територіальну експансію. Суфікс -ізм, який описує цю ментальність, - це імперіалізм. Він був нормою протягом більшої частини історії, включаючи кінець 19-го і початок 20-го століть, коли великі держави змагалися не за ідеї, а за колонії, землі і могутність. Ця конкуренція привела прямо в окопи Першої світової війни.

"Ця аналогія показує, чому нинішній період не є повторенням холодної війни. Він більш небезпечний", – зазначила Кондоліза Райс, яка була радником з національної безпеки і державним секретарем при Джорджі Буші-молодшому, а зараз очолює Інститут Гувера в Стенфордському університеті.

Клут вважає, що Радянський Союз прагнув експортувати свою ідеологію в країни, що перебували під його п'ятою, але в іншому він практикував автаркію, відрізаючи себе і свої васальні держави від світової економіки. На противагу цьому, Китай Сі, хоч і залишається комуністичним за назвою, агностично ставиться до стилю правління, який обирають сусідні країни. Але він вимагає, щоб вони схилялися перед Пекіном.

Так само і Путін, каже оглядача, він уявляє себе не реінкарнацією Леніна чи Сталіна, а новим царем за зразком Петра чи Катерини, який збирає російські землі та інші території. Він намагається прикрити це шарлатанськими історичними теоріями про те, що, скажімо, українці насправді були росіянами, самі того не знаючи. Але єдиний зв'язний наратив у голові Путіна - це історія його власної могутності, яку він відчуває, що повинен проектувати через ірредентистську, експансіоністську та агресивну російську державу.

"Донедавна на шляху неоімперіалізму, який уособлює Сі в Азії чи Путін у Східній Європі, зазвичай стояло щось велике. Це були Сполучені Штати, які мають традицію винятковості і часто визначали себе або як маяк свободи, або як хрестоносця за неї. Після Другої світової війни США підтримали ліберальний міжнародний порядок, заснований на правилах, систему, яка, принаймні в теорії, стримувала джінгоїстичний імперіалізм великих держав і дозволяла малим країнам процвітати", – йдеться у матеріалі.

Однак американська винятковість занепадає, починаючи з останніх часів Буша і Райс та їхніх воєн в Іраку та Афганістані. Вона не відігравала помітної ролі під час першого терміну Трампа, а потім лише боязко повернулася за часів Джо Байдена, який намагався, але не зміг перетворити світову політику на змагання між автократіями та демократіями на чолі з США. Але Америка все ще розглядала себе, по суті, як антиімперіалістичну державу.

"Це змінилося цього місяця, коли Трамп склав свою другу присягу. Він залякує Данію, бо хоче включити Гренландію до складу США, Панаму, бо хоче "забрати" її побудований американцями перешийковий канал, і навіть Канаду, яка, на його думку, підходить на роль 51-го штату. Він значно менше міг сказати Путіну та Сі окрім криків про те, що "настав час" укласти угоду щодо війни в Україні", – підкреслив Клут.

Він також обрав своєрідного попередника для того, щоб послатися на нього під час своєї інавгураційної промови. Якщо інші нещодавні президенти зазвичай посилалися на когось на горі Рашмор, то Трамп відправив свою аудиторію до енциклопедій, вихваляючи 25-го президента Вільяма Мак-Кінлі.

"Одна з причин полягає в тому, що Мак-Кінлі був протекціоністом і широко використовував торгові тарифи, які Трамп любить, любить, любить. Інша причина полягає в тому, що він також був найбільш відверто імперіалістичним президентом в американській історії, захопивши Кубу, Пуерто-Ріко, Гуам, Філіппіни, західні Самоанські острови та острів Вейк, а також анексувавши Гаваї", – пояснює експерт.

"Замість того, щоб перемогти імперіалізм, за часів Мак-Кінлі США прийняли його, хоча б ненадовго. На виборах 1900 року демократи, які балотувалися проти Мак-Кінлі, попереджали, що імперіалізм за кордоном швидко і неминуче призведе до деспотизму вдома. Вони програли. Але до початку Першої світової війни громадська думка знову різко повернулася проти імперіалізму, вбачаючи в ньому корупцію американської винятковості", – зазначає Чарльз Купчан.

Клут наголошує, що Трампу далеко до такого розуміння. І саме це тішить Путіна і Сі. Кожен по-своєму сподівається укласти з Трампом угоду про розподіл світу на сфери впливу. У Кремлі особливо паморочиться голова від сподівань, що Путін і Трамп потиснуть один одному руки у межах "нової Ялти".

Автор нагадав, що Ялта – курорт у Криму (британський прем'єр Вінстон Черчилль назвав його "Рів'єра Аїда"), де 80 років тому зустрілися Франклін Рузвельт, Сталін і Черчилль, щоб домовитися про післявоєнне врегулювання.

Рузвельт прагнув, щоб Сталін кивнув головою на новий порядок, який би поставив імперіалістичну агресію поза законом, формалізований в інституції, яка б називалася Організацією Об'єднаних Націй. На папері він це отримав. Насправді, однак, він і Черчілль прийняли угоду, за якою Сталін продовжував підпорядковувати собі Центральну і Східну Європу. Американці сприйняли Ялту як поразку принципів, росіяни - як перемогу силової політики, а поляки, країни Балтії та інші – як кричущу зраду.

"Сьогодні світ, здається, приречений на нову Ялту між Трампом, Путіним і Сі. Це буде пакт між імперіалістами, не заснований на жодному високому ідеологічному баченні, окрім уявлення про те, що сила має рацію, а примус є чесною грою. Це може призвести до війни між ними, якщо вони не зможуть домовитися про здобич. Це, безумовно, прирече деякі маленькі країни, що опинилися посередині. І як зрозуміли демократи в 1900 році, а Путін і Сі довели це беззаперечно, імперіалізм за кордоном також призведе до деспотизму вдома", – додав оглядач.