Карлсону час летіти на RT: дайджест пропаганди за 29-30 січня

Оригінал публікації на сайті «Центру стратегічних комунікацій» за посиланням

1. Кремль не зацікавив «замах» Блінкена на Путіна
2. «Американська мрія» Карлсона може здійснитись в Москві
3. «Два майори» проти Міноборони РФ
4. Прілєпін став «токсичним політичним стукачем»

Кремль не зацікавив «замах» Блінкена на Путіна

Скандальний телеведучий Такер Карлсон заявив, що адміністрація Байдена і особисто ексдержсекретар Блінкен «робили усе можливе, щоб прискорити війну між США і Росією в останні місяці своєї каденції і готували замах на Путіна».

Спікер Держдуми Володін миттєво підхопив цю «новину» і став лякати «загрозою ядерної війни». Пізніше, 30 січня, він оголосив, що Держдума звернеться до Конгресу із вимогою розслідувати інформацію про «підготовку замаху» на кремлівського диктатора. Мовляв, нехай США доведуть, що вони є демократією, відправивши Байдена і Блінкена на електричний стілець. А якщо не відправлять, значить ніякої американської демократії не існує.

Але НАСПРАВДІ, у «замах» Блінкена на Путіна ніхто, крім самого Володіна, не повірив. «Часи такі, що бездоказовій інформації, від кого б вона не виходила, краще на слово не вірити», – сказав Пєсков. Не коментували «сенсаційне повідомлення» Карлсона й російські МЗС, ФСБ і навіть ФСО, яка безпосередньо відповідає за безпеку Путіна. 

Так що театральна істерика Володіна очікуваного ефекту не спричинила – ані політичного, ані навіть медійного.

«Американська мрія» Карлсона може здійснитись в Москві

До речі, Такер Карлсон також назвав Україну «джерелом божевілля, яка зробила все можливе, щоб посіяти дестабілізацію на Заході. Кількість зла і злочинів, які йдуть із цієї країни, дуже велика». При цьому Путін для Карлсона, за його власними словами, «не ворог, бо нічого поганого йому та США не зробив». 

НАСПРАВДІ, впродовж останніх років Карлсон так часто повторював тези Кремля, що його стало важко відрізнити від балакучих голів, які російська пропаганда скуповує по всьому світу за гуртовими цінами. 

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Навіщо Карлсону надали дах у Москві

Важко уявити, що саме такого майбутнього для себе прагне Карлсон. Скоріш за все, своїми скандальними заявами він сподівався прокласти собі шлях до нової адміністрації Білого дому. Заради цього він пожертвував кар’єрою на телеканалі Fox News, звідки його вигнали через наклепницькі заяви про «фальсифікацію» президентських виборів 2020-го року. Нападки на Україну були продовженням війни Карлсона проти Демократичної партії і особисто Джо Байдена, але у таборі Дональда Трампа його старань не оцінили – йому не знайшлося місця ані у Білому домі, ані десь поблизу.

А от у Москві, напевно, Карлсона прийняли б із розкритими обіймами, прилаштувавши його десь на RT. Але навряд чи сам Карлсон прагне закінчити свою кар’єру саме так.

«Два майори» проти МО РФ

А головним інформаційним лузером у РФ так само залишається Міноборони. Очільник відомства Бєлоусов, заступаючи на посаду, наголошував, що «можна помилятись, не можна брехати». Але НАСПРАВДІ не брехати у МО РФ ніяк виходить. І це все частіше констатують самі ж російські «воєнкори» у своїх телеграм-каналах.

«Два майори» пишуть, що особи, які публічно коментують війну в Україні, шаблонно підходять до повідомлень, внаслідок чого інформація спотворюється або не доходить у повному вигляді. Говорячи про висвітлення атаки дронів на російські об’єкти, канал констатує, що «відомство доповідає лише про успіхи. Про прильоти чомусь повідомляють виключно губернатори, у яких системи ППО немає».

А з «Блокноту пропагандиста» можна дізнатись, що «пропаганда в умовах СВО продовжує носити хаотичний характер. Спікери, блогери, навіть кореспонденти ЗМІ, часто змушені здогадуватися яким чином викласти інформацію. Часто керівники і чиновники різних контролюючих органів також не знають, на що орієнтуватися в пропагандистській роботі. У підсумку виходить місиво, в якому більшість спікерів обирають принцип «краще взагалі нічого не говорити, щоб ніхто не насварив».

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Яка «правда» стала головною зброєю РФ в інформаційній війні

«Филолог в засаде» звертає увагу, що «при випливанні того чи іншого випадку неправдивої доповіді, скажімо, на рівень командування угруповання або в медійне поле, в системі мають тенденцію запускатися механізми не тільки захисту кар’єрних інтересів, а й відстоювання корпоративного іміджу (свідомо не використовую слова «честь мундира»)».

А чого, зрештою, вони хотіли? Щоб відомство, яке веде війну, розпочату Кремлем під абсурдно брехливим приводом, залишалося зразком чесності? Але ж так не буває. 

Прілєпін став «токсичним політичним стукачем»

І наостанок про великий скандал у російському «патріотичному» середовищі, який вибухнув цього тижня. Пропагандист Захар Прілєпін опублікував поіменний список «ворогів Росії». Можна було б очікувати, що його очолять представники «агресивного блоку НАТО», але ні – там опинилися відомі «Z-патріоти»: від гендиректора телеканалу «Спас» Корчєвнікова до публіциста Холмогорова. А все тому, що на думку Прілєпіна, вони є «антирадянщиками».

Відповідь не забарилася. Ображені фігуранти списку заявили, що «лише через недбалість естетів, цензорів та акушерів товариш Прілєпін вважається хоч якимось письменником». Крім того його назвали:

– «доносчиком, який раптово сфабрикував папірець зі списком злісних антирадянщиків, які готують Росії жахливе майбутнє».

– «душевнохворим, який шукає антирадянщиків через майже 40 років після того, як самі комуністи розвалили СРСР».

–  «торгашем, що торгує радянською ностальгією, який раптом виявив, що вона, в поточних російських реаліях, погано продається»

–  «літературною комахою» і «токсичним політичним стукачем».

А ще Прілєпіну надіслали попередження: «Ти, Захаре, обережніше з доносами. У цю гру можна грати удвох. Ба більше, у цю гру можуть зіграти десятки мільйонів».

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Літературній комасі» зламали ноги

НАСПРАВДІ, це хороша нагода пригадати, що відбувається у середовищі «Z-патріотів». Вони вже давно діляться на два табори: на тих, хто ностальгує за СРСР і тих, хто його ненавидить і прирівнює комуністів ледь не до «англосаксів». Конфлікт цих двох таборів з лютого 2022-го все більше загострювався – і ось стався «вибух».

Але це не стільки про ідеологічні розбіжності, скільки про боротьбу за доступ до фінансових ресурсів. Сучасний рашистський дискурс амбівалентний: залежно від ситуації Кремль апелює то до радянщини, то до «православия, самодержавия, народности». Відповідно, Z-тусівка намагається ловити тренди в надії їх монетизувати.

30 січня Слідчий комітет РФ нагородив Прілєпіна медаллю «Доблесть і відвагу» і саме це, вочевидь, надихнуло його піти в наступ на конкурентів. Вони ж, напевно, вже готують контратаку. Ну а нам залишається спостерігати й бажати успіхів обом сторонам у справі взаємознищення.