Протикорабельна ракета LRASM — майбутнє американської військової машини

Америка має справу з істотними змінами стратегічної обстановки порівняно з тими славними днями, коли холодна війна закінчилася безкровною поразкою Радянського Союзу. Переставши бути єдиною військовою силою з глобальним охопленням, Сполучені Штати зіткнулися щонайменше з двома іншими найближчими суперниками: Китайською Народною Республікою (КНР) і Російською Федерацією.

Крім цих двох суперників, Вашингтону доводиться справлятися з погрозами, які походять від безлічі невеликих держав, у деяких випадках — держав-ізгоїв, таких як Північна Корея, Іран або Венесуела.

Фокус переклав статтю військового аналітика Брендона Дж. Вайхерта про американську протикорабельну ракету великої дальності AGM-158C.

Однією з найбільших проблем, що ускладнюють здатність американських збройних сил проектувати силу в спірних регіонах світу, є поява систем відмови/заперечення доступу (A2/AD). Запускаючи на великі відстані велику кількість ракет (навіть гіперзвукових), здатних виявити, відстежити, знищити або пошкодити американські надводні військові кораблі та авіабази, такі системи A2/AD цілком спроможні не допустити американських військових у бажані для них регіони.

Це особливо актуально у зв'язку з китайсько-тайванським конфліктом.

Нова чудова американська ракета дальнього радіусу дії

Представляємо протикорабельну ракету великої дальності AGM-158C (LRASM) компанії Lockheed Martin, яку розробили в тісній співпраці з Агентством перспективних оборонних дослідницьких проєктів (DARPA). Ракета LRASM має потужний протикорабельний потенціал, а також стелс-функції та автономні системи наведення, здатні вражати цілі на дуже великих відстанях.

Справді, з огляду на націленість ракети на потайне знищення морських цілей на більш далеких відстанях, ніж в інших американських систем, можна припустити, що вона спеціально розроблена для того, щоб кинути виклик зростаючій могутності Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні.

У LRASM реалізовано кілька унікальних функцій. Серед них — автономне наведення на ціль, а це означає, що ракета може працювати з мінімальною зовнішньою підтримкою або введенням даних. Після пострілу LRASM може переміщатися в район цілі, використовуючи комбінацію завадостійких систем наведення GPS/INS, інфрачервоних шукачів і пасивних електронних засобів підтримки.

Така автономність LRASM означає, що зброя може працювати в складних для електроніки умовах, і надає ключову перевагу в потенційному протистоянні з Китаєм за Тайвань або за контроль над Південно-Китайським морем.

Розробники LRASM зосередилися на технологіях малопомітності, зменшивши радіолокаційний переріз ракети, щоб вона могла ухилитися від складних засобів оборони противника. Ракета може летіти на середній висоті, а потім знижуватися для заходу в море, що ускладнює її виявлення і перехоплення. Здатність ракети оминати перешкоди і змінювати траєкторію польоту робить цю зброю ще потужнішою — навіть проти дедалі досконалішої оборони Китаю.

Що ми знаємо про LRASM

Пентагон тримає подробиці про ракету в таємниці. Однак вважається, що LRASM має більшу дальність, ніж Harpoon, що, ймовірно, збільшує потенційну зону ураження на 370 км. Хоча ця збільшена дальність, безумовно, підвищує міць LRASM порівняно зі старішими системами, такими як Harpoon, факт залишається фактом: цю зброю розробили саме тому, що інші шляхи атаки було закрито інноваційною обороною китайських військових планувальників.

Що стосується корисного навантаження LRASM, то вважається, що ця система може знищувати великі цілі, такі як авіаносці або крейсери з керованими ракетами, які Китай будує у великій кількості.

LRASM можна запускати з різних американських платформ, зокрема з B-1B Lancer, F/A-18E/F Super Hornet, F-35 Lightning II і P-8A Poseidon, що робить цю зброю вражаючим доповненням до виснаженого арсеналу Америки (сподіватимемося, що оборонна промислова база зможе серійно виробляти достатню кількість цих систем, виправдовуючи вкладені в їх розробку час і гроші).

Якщо вдасться створити достатню кількість таких систем, то, з огляду на можливість їхнього запуску з різних американських платформ, одночасний пуск таких ракет із кількох носіїв істотно ускладнить для китайських військових захист кораблів, проти яких вони спрямовані.

Кількість, а не якість

Будь-яке протистояння з Китаєм залежатиме від кількості. Китай уже продемонстрував свою прихильність концепції, згідно з якою кількість має свою власну якість. Тим часом американці, схоже, мають намір спростувати цю парадигму.

На жаль, як довели американці і союзники у Другій світовій війні — особливо на європейському театрі воєнних дій, — величезна кількість дешевших у виробництві примітивних систем цілком здатна перемогти армію, яка володіє меншою кількістю досконалішого обладнання.

За задумом розробників LRASM, ця ракета має більшою мірою покладатися на точність, а не на масовість. Але наразі Сполученим Штатам потрібно і те, і інше, особливо коли йдеться про таку систему, як AGM-158C LRASM.

Про автора

Брендон Дж. Вайхерт — аналітик з національної безпеки National Interest, колишній співробітник Конгресу і геополітичний аналітик, який пише для The Washington Times, Asia Times і The-Pipeline. Автор книг "Winning Space: How America Remains a Superpower", "Biohacked: China's Race to Control Life" і "The Shadow War: Iran's Quest for Supremacy". Його нова книжка, A Disaster of Our Own Making: How the West Lost Ukraine, уже доступна в книжкових магазинах. За Вайхертом можна стежити у Twitter: @WeTheBrandon.