Коли руїни стріляють: в Україні почали робити унікальні маскувальні сітки для міських боїв

Об’ємні маскувальні сітки, призначені для убезпечення воїнів під час ведення боїв у міській забудові, почали робити волонтерки групи "Hand made для Армії руками небайдужих полтавок". Сітки дуже вдало імітують будівельне сміття, що лишається після руйнувань.

Фарбовані поролон і пінопласт гарно імітують биті будматеріали

— Це ноу-хау, на жаль, належить росіянам, — розповідає координаторка групи Тетяна Сігіда. — На нього ще в жовтні минулого року звернув увагу один з наших військових, Олекса Коба, виставивши на своїй сторінці у Facebook фотографії кількох таких сіток. "Росіяни, на відміну від нас, не влаштовують срачів, а чудово адаптуються і роблять все для своєї перемоги. Нова масксітка, яку для них шиють волонтери, вже активно юзається всіма вбивцями — від снайперів і дронщиків до прикриття техніки і вогневих засобів. З відстані/під кутом у міській забудові й смітті від обстрілів це дуже потужне маскування", — залишив підпис під знімками Олекса.

І це стало для нас поштовхом до дії. Уважно вивчивши фотографії, ми почали думати над тим, які матеріали потрібні для створення сітки з ефектом 3D. Зупинились на легких поролоні й пінопласті.

Поролон волонтеркам дали на меблевій фабриці. Пінопласт повишкрібали з дому. Порізали у довільній формі. Спочатку кусочки матеріалу прив’язували дротом до основи сітки, але в ході роботи виникла ідея приклеювати їх на розпилену по основі монтажну піну. Далі сітку пофарбували так, щоб вона повторювала ландшафт.

Уся робота була виконана за шість годин. Площа сітки — шість квадратних метрів. За словами координаторки волонтерської групи, зазвичай сітки вони плетуть невеликими, щоб було простіше відправляти багаж поштою, а вже на місці, залежно від потреб, воїни самі з’єднують їх між собою.

— Над експериментальною сіткою ми працювали з особливим натхненням, — продовжує пані Тетяна. — У майбутньому на створення такого маскування, коли буде напрацьована технологія, йтиме, звісно, менше часу. І ми ще будемо думати, які матеріали краще використовувати. Бо поролон, наприклад, вбирає вологу і стає важким, а пінопласт не можна зменшити в об’ємі, тому його складніше транспортувати.

Маскування з ефектом 3D вже у наших військових, що тримають оборону на одному з важких рубежів. У військових воно викликає надзвичайне захоплення.

— А як це працює? — цікавлюсь у своєї співрозмовниці.

— У моєму уявленні це більше стаціонарні сітки. Їх розкидають на руїнах у різних місцях при міських штурмах. Вони виконують функцію конспіративного укриття для бійців, які знаходяться під ними. От що називається, руїни стріляють…

Перевага таких сіток у тому, що вони надзвичайно легкі. Але і нас, і військових, лякає об'єм, який надає їм пінопласт. У складеному вигляді наша сітка має довжину 132 сантиметри і діаметр 63. А якщо їх буде три, то це займе багато місця. При швидкому переміщенні підрозділу не зовсім зручно. Тому ми домовилися з хлопцями, що другу сітку зробимо лише з поролону. Подивимось, як буде краще. Одне слово, експеримент триває.

Тетяна Сігіда припускає, що найближчим часом зростуть замовлення на об’ємні сітки від ЗСУ.

— Звичайно, їх простіше робити волонтерам у прифронтових районах, — говорить жінка. — Це полегшить логістику з доставкою, а матеріалами їх могли б забезпечувати з тилових регіонів. Ми готові ділитися з іншими своїми напрацюваннями.

На жаль, у кожної волонтерської групи, які спеціалізуються на маскувальних сітках, дуже багато замовлень і дуже малий ресурс. Але, попри все, мусимо забезпечувати нові потреби захисників. У нас одна мета: щоб усі вони повернулися додому живими.

Контрнаступ під "ковдрою-невидимкою"

Група "Hand made для Армії руками небайдужих полтавок", яка є підрозділом громадської організації "Полтавський батальйон небайдужих", була створена ще 2014 року. За цей час у ній залишилися лише найстійкіші, які налаштовані на марафон. Їх не більше десятка. Чимало жінок — бухгалтери, журналісти, педагоги, психологи за фахом — поєднують роботу з волонтерством, але щодня бодай на пару годин приходять на свою "базу". Хтось працює вдома. Робота ж не припиняється ні на день. Щомісяця волонтерки відправляють на фронт до 120 звичайних маскувальних сіток розміром загальною площею близько 2 тисяч квадратних метрів та півтори сотні засобів індивідуального маскування.

— Окрім "кікімор" і пончо, наші жінки роблять захисні пристосування від тепловізора, які ми називаємо екранами, — говорить Тетяна. — Як відомо, тепловізор реагує на тепло, а людина є найтеплішим об'єктом у довкіллі, її одразу видно, і вона, звісно, стає легкою мішенню. Похресник однієї нашої волонтерки якось спитав її, чи не можемо ми зробити чогось такого, щоб захистити військових від ворожих тепловізорів. Це було кілька років тому. Ми задумались і знайшли рішення. Купили шматок найтоншого термоізолу (будівельний матеріал, який використовують для термоізоляції. — Авт.) й обшили його тканиною спандбонд кольору мультикам. Вийшло дуже вдало. Коли людина накривається таким екраном, тепловізор її не бачить, бо він блокує тепло. А людина під ним зливається з місцевістю, стає невидимою.

— Така собі ковдра-невидимка?

— Я порівняла б це з бронежилетом. Він же не дає стовідсоткового захисту, проте значно мінімізує небезпеку. Це дуже виручає наших бійців. Найчастіше, як відомо, солдати гинуть при заході на позицію й на виході з неї. Ми вже близько тисячі таких "ковдр" пошили. Зі слів саперів, вони успішно застосували їх у період контрнаступу в 2023 році. Накриваючись ними, розміновували території навіть вночі, забезпечуючи просування наших підрозділів. А піхотинці, установлюючи екрани у формі будиночка над собою, копали окопи й рили капоніри.

До того, ж, ці екрани (ми робимо їх квадратними, розміром 2х2 метри) дуже легкі й тримають тепло. У холод допомагають зігрітися. Можна скласти — буде каремат. Одне слово, багатофункціональний виріб ручної роботи. На нього також дуже великі замовлення, бо, на жаль, подібні речі недовговічні.

— А якби зробити з названих вами матеріалів костюм…

— Військові також просили нас про це. І ми робили на їхнє прохання і плащі, і пончо. На жаль, такі моделі не такі ефективні, як екрани, і доволі швидко починають пропускати тепло при терті у місцях безпосереднього контакту з тілом. До того ж, якщо військовий переміщуватиметься навіть невеликими перебіжками, його буде видно, бо всякий рух легко фіксується оператором БПЛА, якщо дрон оснащений приладом нічного бачення чи тепловізором. Ідея полягає якраз у тому, щоб сховатися під теплоізоляційним екраном, завмерти, щоб тебе не помітив ворог. Для розвідників це також незамінна річ.

— Хід війни постійно змінюється, і ті, хто в тилу, мусять задовольняти нові потреби військових, — резюмує Тетяна. — Якщо хтось захоче скористатися нашим досвідом, ми охоче поділимося з ними своїми напрацюваннями.

Фото, відео надані Тетяною Сігідою